Чи стане ГУР наступною точкою кадрового перезавантаження Зеленського
26 Серпня 15:50
АНАЛІЗ
Влітку цього року Україна увійшла в новий етап масштабного кадрового перезавантаження влади та оборонного блоку. Паралельно формується нова “силова вертикаль”, ключову роль у якій низка медіа відводить в.о. голови СБУ Олександру Покладу.
Політичні та кадрові рішення у процесі боротьби за вплив і контроль над спецслужбами все більше нагадують ходіння по краю леза – між прагненням президента отримати керований та ефективний силовий блок і ризиками для державної безпеки втратити ефективні кадри в умовах повномасштабної війни.
Чи торкнуться політичні пертурбації Головного управління розвідки, наскільки стійкі позиції його очільника Олега Іващенка та чи може ГУР стати наступною точкою кадрового перезавантаження – розбирався «Комерсант Український».
ГУР під егідою Іващенка
Олег Іващенко очолив ГУР 2 січня 2026 року, змінивши на цій посаді Кирила Буданова. До цього він майже два роки керував Службою зовнішньої розвідки.
За Іващенка ГУР помітно змінило модель публічної комунікації. Служба стала активніше публікувати пресрелізи, заяви і попередження про можливі спецоперації та провокацій з боку Росії.
Водночас у публічному просторі стало менше повідомлень про результати конкретних спецоперацій українських розвідників, які за часів Буданова були одним із ключових елементів комунікації ГУР.
Сам по собі цей факт не свідчить про падіння ефективності військової розвідки. Значна частина реальних операцій ГУР за визначенням не може бути публічно розкрита – іноді навіть після їх завершення. Однак зміна комунікаційної моделі є очевидною, і відбувалася вона одночасно з масштабною кадровою перебудовою служби.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Ще на етапі призначення Іващенка окремі політики називали його людиною колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
«Що цікаво, то дуже багато було інформації, що Буданову дозволять обрати когось зі своїх заступників ГУР на цю посаду. А Іващенка раніше відносили до квоти Єрмака. Зараз не переконаний, що це так. І останній багато разів саме на нього хотів замінити Буданова», – заявляв народний депутат Ярослав Железняк..
Пізніше інформація про близькість Єрмака та Іващенка отримала опосередковане підтвердження в публікаціях українських ЗМІ.
Зокрема, за даними джерел ZN.UA, після відставки Єрмак відвідав офіс Служби зовнішньої розвідки. Після цього, як стверджувало видання, Іващенко викликав до себе керівника департаменту, який займається документами прикриття.
Співрозмовники ZN.UA також називали Іващенка «стовідсотковою людиною Єрмака» та стверджували, що своїм призначенням він зобов’язаний саме колишньому очільнику ОП.
Спадок в СЗР
До переходу в ГУР Іващенко з березня 2024 року очолював Службу зовнішньої розвідки. За час його роботи на цій посаді відбулося серйозне кадрове переформатування і не завжди ефективне. Критики закидали новому очільнику спецслужби безпідставне звільнення досвідчених співробітників і заміщення їх кадрами з ГУР.
Окремо критикували рішення щодо ветеранів та пенсіонерів СЗР, які перебували на спеціальному військовому обліку. Натомість їх масово почали переводити на загальний військовий облік Міноборони, що автоматично скоротило кадровий резерв служби.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Дана інформація не поширювалася публічно, проте її активно обговорювали спецслужбовці у неофіційних розмовах.
Насправді кадрові проблеми СЗР виникли ще до призначення Іващенка.
«Якщо казати про СЗР — то це дуже особлива специфіка, бо там люди і фахівці готуються роками, а деякі працюють під глибоким оперативним прикриттям. Інколи це резиденти й агенти, які мають мати дуже високу професійність. І дуже погано, що за останні ці роки, ще перед широкомасштабним вторгненням, була ліквідована їхня академія.
Це був навчальний заклад, де справді професійно готувались високої якості фахівці для цієї служби. І мене дивувала позиція тодішнього керівництва, як вони так допустили, що цей навчальний заклад специфічного типу, в більшості закритий, був ліквідований і перетворився на якийсь центр перепідготовки. Це було неправильно, бо саме від цієї служби ми отримуємо професійну інформацію, яка має бути якісною і на 100% перевіреною», — нагадує народний депутат Михайло Цимбалюк.
У лютому 2026 року Службу зовнішньої розвідки на тимчасовій основі очолив Олег Луговський, але протримався на посаді зовсім недовго.
Вже 3 серпня 2026 року президент Володимир Зеленський призначив головою СЗР Рустема Умєрова, який до цього очолював РНБО.
Джерела редакції зазначають, що перед новим очільником СЗР стоїть чимало викликів. Окрім виконання завдань президента та роботи в умовах війни, йому ще також знадобиться час, щоб належно розібратися та вникнути у специфіку нової для нього структури. Лише потім можна буде говорити про посилення її спроможності та оцінювати чи вдається повертати службі належну роль у системі розвідки.
Водночас, як додають джерела, із перших днів призначення Умєрова на посаду з ним активно комунікує Іващенко та рекомендує певних людей на керівні посади в СЗР.
Однак, за інформацією співрозмовників редакції, Умєров поки не поспішає беззастережно погоджуватися з цими рекомендаціями.
Іващенко і Поклад
Нещодавно «Українська правда» детально розповіла про зв’язок Іващенка з в.о. голови СБУ Олександром Покладом. За даними джерел видання, вони тісно координуються, а Поклад може передавати керівнику ГУР інформацію про співробітників, яких вважає «групою ризику». За даними УП, Іващенко реагує на такі сигнали. І паралельно з ГУР поступово та методично витісняються люди, пов’язані з Будановим.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Цю інформацію підтверджують і джерела редакції «Комерсант Український». За наявними даними, Іващенко вступив в протистояння і з елітним спецпідрозділом «Тимура» у складі ГУР. Його свого часу очолював саме Кирило Буданов. Підрозділ залучається до найнебезпечніших і найзухваліших спецоперацій. Нині його очолює офіцер із позивним Тимур.
«Дав команду Тимуру їхати на передок і не вилазити звідти до окремого доручення», – розповів співрозмовник редакції, не уточнюючи, коли саме було віддано доручення.
Поклад розширює вплив на силовий блок
«Усе дуже передбачувано. Олександр Валентинович будує свою вертикаль і знищує осередки опору».
Так співрозмовники «Української правди» описували процес посилення впливу Поклада.
Водночас його можливе призначення повноцінним головою СБУ залежить від парламенту. Наразі голосів на підтримку такого рішення, очевидно, поки що не вистачає. Інакше кандидатуру Поклада вже б внесли до Верховної Ради.
Джерела у парламенті кажуть, що завдання зі збору голосів отримало ряд парламентарів, зокрема, Давид Арахамія. З одного боку, він має для цього достатній політичний ресурс, але з іншого – “з огляду на ризики особистої безпеки” може не поспішати з його виконанням.
Що буде з ГУР
Поки що підстав говорити про неминучу відставку Іващенка немає. Навпаки, після кількох місяців кадрової боротьби він зміцнив контроль над ГУР, вписується у “силову конфігурацію” Поклада, і логічно, що влаштовує Єрмака, який залишається надалі “сірим кардиналом” українського політичного життя.
Та є важливе «але».
Головний ризик для Іващенка може бути пов’язаний зовсім не з його політичними союзами, а з наслідками кадрової перебудови самого ГУР. Якщо в процесі боротьби за контроль над структурою служба втрачає досвідчених співробітників, це рано чи пізно позначатиметься на її спроможності.
“До Іващенка вже виникають запитання. І президент їх йому озвучує”, – каже поінформоване джерело редакції.
Якщо ГУР справді втрачає професійних людей через протистояння між командами всередині, наслідки можуть проявитися не лише у зміні роботи пресслужби відомства, а насамперед у якості спецоперацій і, як наслідок, у спроможності розвідки забезпечувати належний рівень безпеки держави.
Саме це може стати головним випробуванням для Іващенка. Щойно кадрове «перезавантаження» почне позначатися на ефективності ГУР і це помітять в інших силових структурах – не лише українських, то реакція президента не забариться.
За таких розкладів Управління розвідки ризикує повторити долю СЗР, коли внаслідок боротьби за вплив доведеться поспіхом відновлювати втрачену ефективність оперативної роботи. Ціною цих міжусобиць стає не лише падіння якості спецоперацій, але під ударом опиняються розвідники та оперативні співробітники і загалом безпека всієї держави, що робить Україну лише більш вразливою перед ворогом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Глава ЦРУ і дипломат Ватикану одночасно в Москві: про що Захід говорить із Кремлем
