Кожна п’ята — без доходу: як живуть українки в селах під час війни
16 Жовтня 17:45
ІНФОГРАФІКА
Майже 18% сільських жінок не мають власного доходу, а 53% відчувають перевантаження хатніми обов’язками. Про це свідчать дослідження, проведені Gradus Research і Biasless, передає «Комерсант Український».
Дослідження показало: сільські жінки залишаються однією з найвразливіших, але й найсильніших груп у суспільстві — із подвійним навантаженням, обмеженим доступом до можливостей і водночас високим прагненням до розвитку.
Подвійне навантаження — нова норма
Понад половину опитаних жінок із сільської місцевості (53%) кажуть, що за останній рік у них зросло навантаження з хатньої роботи — на 12 пунктів більше, ніж серед українок загалом.
За результатами опитування, 47% українок заявили, що рівень їхнього стресу зріс, тоді як серед жителів сіл цей показник становить 42%. Погіршення фізичного здоров’я відзначили 45% респонденток у містах і 37% у селах, а близько 40% повідомили про емоційне вигорання.
Тривожним є також той факт, що лише 2% опитаних містянок і жодна із сільських мешканок не отримує достатню підтримку психічного здоров’я від роботодавців.
Кожна третя респондентка (38%) визнає, що не може знайти баланс між роботою та особистим життям, а лише половина (50%) здатні “відключитися” після робочого дня.
Основними сферами, де українки відчувають найбільше навантаження, стали: піклування про здоров’я (52%) та хатні справи (41%), тоді як у сільській місцевості цей показник сягає 53%. Крім того, помітно зросли навантаження, пов’язані з доглядом за дітьми та родичами, а також із додатковою роботою.
Вплив війни на рівень доходів українських жінок
Повномасштабна війна суттєво вплинула на фінансове становище українок. За даними дослідження Gradus Research Plus, 46% жінок по країні заявили, що їхні доходи значно знизилися, ще 24% відзначили помірне зменшення прибутків.
Особливо складною є ситуація у сільській місцевості: 18% опитаних жінок повідомили, що наразі взагалі не мають доходів, а ще 43% зафіксували різке зменшення фінансових надходжень. Для порівняння, серед мешканців міст без доходів залишилися 8%, а стабільний рівень зберегли лише 17%.
Лише 5% респондентів по Україні відзначили зростання доходів (ідеться переважно про незначне підвищення). У селах позитивна динаміка практично відсутня: жодна з опитаних жінок не повідомила про суттєве покращення матеріального становища.
Амбіції є, але впевненість шлюбує
Попри фінансовий тиск і побутові виклики, сільські жінки не втрачають амбіцій. Половина з ними (50%) прагнуть кар’єрного зростання , а 51% відчувають себе готовими до нових професійних ролей.
Проте вірність у власних силах залишається слабкою ланкою : 41% сільських жінок вважають її нестачу (проти 27% у середньому по країні), 38% визнають, що шлюбує усміхненість та рішучість, 34% — досвід.
У цьому лише 8% сільських жінок мають досвід роботи у сферах, які традиційно вважаються “чоловічими”, тоді як серед усіх опитаних українських жінок таких майже 20%.
Коли ми бачимо, що сільські жінки майже на 50% частіше вважають шлюб вірогідним у собі (41% проти 27%), сміховинності (38% проти 23%) та досвіду (34% проти 22%) – це класичний синдром самозванки в концентрованій формі. Він не з’являється сам по собі. На селі традиційні гендерні ролі тиснути сильніше, а простору для професійних експериментів — менше, — пояснює засновниця Biasless, стратегія та тренерка з різноманіття та інклюзивності Ірина Рубіс.
Читайте також: Будівельниці, айтішниці, логістки: як українки змінюють ринок праці у 2025 році
Професійне навчання і перекваліфікація: що заважає?
Обізнаність про програми перекваліфікації залишається критично низькою: лише 3% сільських жінок добре знають про такі можливості, тоді як 93% взагалі не чули про них. Водночас 58% хочуть отримувати більше інформації, а 50% вже цікаві можливістю змінити фах.
Для ключових умов перекваліфікації є підтримка співробітників (51%), безплатні курси (47%) та державні програми (44%).
Тоді як серед головних перешкод опитані мешканки сільської місцевості є складність із з’єднанням роботи і домашніх обов’язків (41%), брак знань та навичок (39%) і недовіру до власних здібностей (37%). Що характерно, серед сільських жінок є вищі бар’єри, пов’язані з упередженнями в суспільстві чи близькому оточенні та страх перед судом або нерозумінням.
Дані показують парадокс: сільські жінки мають амбіції та готовність до професійного зростання на тому ж рівні, що й жінки з міста — 50% проти 46%. Але коли справа йде до реалізації цих амбіцій, ми бачимо різницю в 14-15% за показниками впевненості та усміхненості. Це системна проблема доступу: до освіти, до моделей, до інформації про можливості. Водночас в умовах дефіциту кадрів мешканки сіл можуть стати потужним гравцем на ринку праці, — коментує результати дослідження соціолог, засновниця та директорка дослідницької компанії Gradus Research Євгенія Близнюк.
Мотивація — не лише гроші
Фінансовий чинник залишається головним стимулом розвитку : понад дві третини (69%) сільських жінок прагнуть професійного зростання за вищу зарплату. Протей для них більш значущим, ніж для мешканок міст, є мотивом допомагати іншим і працювати в команді (24% проти 16%). Це відомо, що навіть у кризові часи соціальна мотивація та відчуття спільності залишаються визначальними.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
