Пальне про запас: чи зможе Україна запастись нафтопродуктами та захистити їх у підземних сховищах
31 Серпня 15:17
РОЗБІР ВІД 
Вже за кілька місяців в Україні можуть з’явитись підземні сховища для нафти і нафтопродуктів. Такий крок видається логічним з огляду на регулярні ворожі атаки, спрямовані на ті ж АЗС. В уряді проєкт зі створення підземних сховищ назвали експериментальним. Чи спрацює цей експеримент – з’ясовував «Комерсант Український».
Дія експериментального проєкту поширюється на нафтопродукти із складу мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів. І починаючи з 2027 року суб’єкти ринку та оператори зобов’язані будуть не менше 20 відсотків дизельного палива зі складу мінімальних запасів зберігати у підземних сховищах нафтопродуктів. Міненерго визначено координатором експериментального проєкту, Укртранснафта – спеціалізованим відповідальним зберігачем. До реалізації проєкту залучені також Держрезерв, Нафтогаз, Оператор ринку тощо. І все це нагадує не стільки вимогу якнайшвидше зайнятись створенням підземних сховищ, адресовану приватному бізнесу, скільки завдання уряду профільним інституціям зрушити з місця саму ідею створення мінімальних запасів нафтопродуктів і хоча б частину їх захистити.
Нагадаємо, Закон України «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів» було ухвалено ще у листопаді 2023 року з метою імплементації відповідної Директиви ЄС. Чинності закон набув у грудні 2024 року. Але відповідальність за невиконання окремих його вимог через безпекові ризики було відтерміновано на період дії воєнного стану. Створення ж підземних сховищ прив’язано якраз до створення мінімальних запасів нафти. І це формує певний дисонанс: про зберігання якого пального зі складу мінімальних запасів в підземних сховищах можна вести мову, якщо самі мінімальні запаси відсутні. Але не це є головною проблемою. Пояснює Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
«Питання стратегічних нафтових резервів і резервів нафтопродуктів вперше обговорювались ще у 2005 році. Тобто ця історія має вже понад 20 років. Тоді були прийняті перші концептуальні рішення, але які не стали урядовими рішеннями. Бо як тоді, так і зараз, одна і та ж проблема: хто це робитиме і за які гроші. Але ми дотягнули до моменту, коли потрібні термінові рішення, і вони очевидні: якщо нічого не можемо зберігати гарантовано на землі, в традиційних резервуарних парках, які дуже легко нищаться дешевими дронами, але дуже дорого і довго відновлюються, то потрібно використовувати якісь підземні сховища. Але будувати такі підземні сховища – це ще більш дорого, не просто і часу вимагає. Тому потрібна синергія, спільна дія і держави, і бізнесу», – констатує фахівець.
Власне, держава визначила і підтвердила орієнтири в частині створення і мінімальних запасів, і підземних сховищах для них, а також оголосила 2027-й рік у якості терміну для облаштування таких сховищ. Що має підштовхнути і бізнес долучитись до цієї справи. Тим більше, що неможливість формування мінімальних запасів нафтопродуктів його представники, як правило, пояснювали відсутністю інфраструктури для їх захищеного зберігання. В межах експериментального проєкту компанії, які працюють на ринку, також отримали можливість облаштовувати власні підземні сховища для нафтопродуктів, які мають відповідати визначеним в постанові умовам. Продовжує Олександр Сіренко, аналітик консалтингової компанії «НафтоРинок».
«Постановою визначено державні компанії, які, насамперед, цим проєктом займатимуться. Та ж Укртранснафта. І це правильно. Щодо участі бізнесу, то рахуйте, що для того, аби побудувати підземне сховище, просто резервуар закопати – це буде набагато дорожче, ніж розгорнути нафтобазу, тобто наземне сховище. Але війна того вимагає, і я думаю, що рано чи пізно хтось це почне робити. Приміром, чув, що в ОККО про це вже почали говорити, і можливо вони будуть піонерами», – зазначає експерт.
В якості потенційних підземних сховищ нафтопродуктів, які можуть бути облаштовані в межах експериментального проєкту, згадуються, приміром, не лише «лінійні частини магістральних трубопроводів», але й «підземні ємності надр», які мають бути обладнані витратомірами-лічильниками обсягу нафтопродуктів. Серед інших вимог, які висуваються до підземних сховищ нафтопродуктів: підтверджені технічні характеристики; відповідність вимогам промислової та пожежної безпеки; забезпечення герметичності, фізичної доступності для відбору нафтопродуктів, а також ведення обліку обсягів та якості нафтопродуктів.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», вважає правильним використання у якості підземних сховищ існуючої нафтотранспортної інфраструктури.
«Маємо варіант, який розглядався і раніше: наприклад, збудувати щось нове під землею, але це час і гроші. Є й інший варіант. У нас більша частина труб нафтотранспортної системи практично не використовується, тому що немає того нафтового трафіку, який був 20 чи 30 років тому. Зараз використовується лише одна гілка нафтопроводу «Дружба» для транспортування нафти. Решті, звісно, потрібно зробити певний технічний аудит. Це теж чогось коштуватиме. Але ці труби під землею і вони так чи інакше захищені. Це розосереджений резервуар, який при всьому бажанні не можна знищити. Це життєздатна ідея, але, знову ж таки, вона була і раніше, просто нею ніхто не займався. І це в будь-якому випадку буде швидше, ніж робити щось з нуля», – вважає фахівець.
Головною метою експерименту визначено апробацію можливості використання підземних сховищ для зберігання мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів в умовах воєнного стану. У якості ж завдання передбачено можливість забезпечити зберігання в таких сховищах хоча б п’ятої частини запасів. Тобто вся система забезпечення нафтопродуктами країни, як і до цього, упродовж останніх чотирьох років, буде зав’язана на розгалужену і відпрацьовану логістику, зорієнтовану на постачання нафтопродуктів з-за меж країни. А заявлений експеримент має лише додати цій системі стійкості.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
