Сонце і вітер зросли, але воду не обігнали: хто із ВДЕ лідирує в Україні
5 Серпня 22:03
ІНФОГРАФІКА
Вода залишається основою зеленої енергетики в Україні, попри зростання ролі сонця та вітру. Про це з посиланням на інфографіку контент-маркетингової агенції Top Lead передає «Комерсант Український».
У структурі виробництва зеленої електроенергії в Україні гідроенергетика стабільно домінує вже багато десятиліть. Попри активну розбудову сонячних та вітрових потужностей з 2012 року, саме вода залишається головним джерелом відновлюваної енергії.
За даними дослідження на основі інформації з ресурсу Our World in Data, у 2024 році гідроелектростанції (ГЕС) сформували основу українського сектору ВДЕ — на їхню частку припадає близько двох третин виробленої “зеленої” електроенергії.
За період з 1990 по 2024 рік виробництво енергії з відновлюваних джерел у цілому зросло, хоча динаміка була нерівномірною. Найпомітніше зростання відбулося після 2014 року, що збіглося із запровадженням “зеленого” тарифу, залученням іноземних інвесторів та політичними зобов’язаннями України у межах Угоди про асоціацію з ЄС.
Гідроенергія як стабільна основа енергетичної безпеки України
У період до 2010 року ГЕС залишались практично єдиним джерелом відновлюваної електроенергії в Україні. За даними інфографіки, середньорічне виробництво гідроелектроенергії в цей період коливалося в межах 10–15 ТВт·год. Пік гідроенергетичного виробництва припав на кінець 1990-х, а потім — на 2021 рік, коли виробництво перевищувало 15 ТВт·год. У 2024 році, попри війну, гідроенергетика забезпечує понад 12 ТВт·год виробництва, залишаючись ключовим джерелом «зеленої» електроенергії в країні.
Серед факторів стабільності гідроенергетики виділяють наявність потужних станцій на Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, а також довгострокова експлуатація наявної інфраструктури без необхідності суттєвих інвестицій у нове будівництво.
Сонце та вітер — драйвери енергетичного зростання в останньому десятиліття
Починаючи з 2012 року, на фоні впровадження державних стимулів, в Україні активно почали з’являтися сонячні та вітрові електростанції. Якщо до 2010 року їхній внесок у загальну генерацію був практично нульовим, то вже до 2020 року вітрова енергетика щороку генерувала понад 0,8 ТВт·год, а сонячна — понад 6 ТВт·год. За останніми даними, у 2024 році вітрова генерація становила близько 0,3 ТВт·год, а сонячна — понад 6 ТВт·год.
Ці цифри свідчать про поступову диверсифікацію джерел енергії в межах ВДЕ, де водночас зберігається перекіс на користь гідроелектростанцій.
Сонячна енергетика продемонструвала найшвидше зростання за обсягом виробництва за останнє десятиліття, що пояснюється відносно низьким бар’єром для входу, швидким будівництвом і високою прибутковістю проєктів у період дії “зеленого” тарифу.
Читайте також: Вітровий прорив: Україна може у 5 разів збільшити виробництво “зеленої” електроенергії
Війна в Україні: виклики та можливості для “зеленої” енергетики
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році істотно вплинуло на галузь ВДЕ. Значна частина сонячних та вітрових електростанцій виявилася розташованою на окупованих або прифронтових територіях, що спричинило втрату активів, руйнування інфраструктури та зупинку проєктів. З усім тим, у 2023 – 2024 роках спостерігається поступове відновлення інтересу до інвестицій у ВДЕ, зокрема в безпечніших регіонах центральної та західної України.
Крім того, війна підсилила актуальність енергетичної децентралізації. Локальні сонячні електростанції, системи накопичення енергії, автономні вітряки стали не лише засобами економії, а й інструментами забезпечення енергетичної стійкості в умовах загроз інфраструктурі.
Стратегічні перспективи: курс на децентралізацію та декарбонізацію
Відповідно до оновленої енергетичної стратегії України, до 2030 року частка ВДЕ у загальному енергобалансі має зрости до 25 – 30%. У контексті євроінтеграції та реалізації кліматичних зобов’язань це передбачає не лише розвиток нових сонячних і вітрових потужностей, а й модернізацію гідроелектростанцій та інтеграцію інноваційних технологій, таких як біоенергетика та накопичувачі.
Водночас фахівці наголошують на необхідності збалансованого підходу до структури ВДЕ. Надмірна залежність від гідроелектростанцій не відповідає сучасним вимогам сталого розвитку та може нести ризики в умовах зміни клімату, гідрологічних коливань і технічного зношення обладнання.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
