13 років у лігві ворога: Роман Цимбалюк про справжнього Путіна та ліквідацію Скабєєвої
3 Лютого 16:42
ІНТЕРВ'Ю
Роман Цимбалюк, колишній український спецкореспондент, який протягом 13 років жив і працював у Москві, ділиться своїм унікальним досвідом у розумінні російської пропаганди та подальшим баченням розвитку подій на фронті. У інтерв’ю «Комерсант Український» як єдиний акредитований український журналіст у Росії після 2017 року, Цимбалюк розповідає про свій досвід спілкування із російською пропагандисткою Ольгою Скабєєвою та той ранок, коли зрозумів, що залишатися у Москві далі ризиковано й небезпечно та як йому вдалося виїхати з Росії незадовго до початку війни і про що хотів би зараз запитати у Путіна, якби була така можливість.
– Чи думали ви під час перебування у Москві, що будете робити, якщо опинитесь у російській в’язниці? Чи були такі загрози?
-Я чудово знав, що наступив момент звідти тікати.
– У вас були свої інформатори?
-Чуйка насправді. У 21-му році Володимир Соловйов і Маша Захарова зранку неодноразово розмірковували про моє життя в Москві: чим займаюся, де мої діти, в які ресторани ходжу. Ніколи на це не реагував, але завжди слухав. І в одній з цих ранкових промов Маша Захарова сказала, мовляв, хай суд визначить ступінь вини Цимбалюка. Як тільки це почув, сів в свою машину, заправлену на «Газпромі», і поїхав в Київ. А родина приїхала 22 лютого 2022 року. Дружина рахувала танки, які вже були на кордоні, і, здається, це була одна з останніх машин з російськими номерами, яка легально в’їхала на українську територію з російськими номерами. Все. Мені нецікаво про це згадувати і в цьому точно немає ніякого геройства.
– Ви розуміли тоді навіщо вас намагаються у чомусь звинуватити? Це стало сигналом, що горловина звужується і повномаштабна війна – неминуча?
-Цікаве насправді питання. Вони мене звинувачували в розпалюванні ненависті і ворожнечі до соціальної групи «рускій», «росіянє» і загалом російської влади. Це було за 2,5 місяці до війни. Я наївно думав, що росіяни розумніші. Між іншим, так думала вся політична еліта. Рішення про війну все ж таки на 99,9% – це особисте рішення Путіна.
Навіть смішно, але мене ще зробили іноземним агентом. Який я агент, якщо я – іноземний кореспондент? Нерухомості в Москві, як і рахунків, у мене немає. Я ж не дебіл, щоб купувати квартиру в Росії. На хріна вона мені там потрібна?
– Про Скабєєву. У мережі є ваше спільне фото на якійсь із московських вулиць. Що це за людина? Чи справді вона вірить в те, що транслює назагал?
-Вона – солдат і виконує накази. Вона не має ніяких сентиментів чи ще чогось. Вона могла і тоді, якщо б в неї був пістолет в руках і наказ стріляти, застрелити. Це називається інформаційні війська Російської Федерації. Це найелітніші підрозділи Путіна. Насправді наша СБУ дуже добре знає, хто працює над пропагандою війни проти нас – від Громова, заступника Путіна, включно з Пєсковим. Вони там всі в цьому списку. Оля – генерал, якщо оцінювати військовими категоріями.
– Яке звання у вас, на вашу думку? Скільки зірочок в собі на плечі опустили?
-У мене золота кнопка YouTube, якщо розглядати з цієї точки зору. Можливо, це бригадний генерал, якщо ми такими категоріями вимірюємо. Але мені не дуже хочеться такі паралелі проводити. Чому? Тому що в нас немає інформаційних військ, а примазуватися до військових я не дуже хочу. Військо – це військо. Ти важливий і твоя інформаційна робота важлива, але я не готовий якісь зірочки тягнути на себе. Хоча мені недавно грамоту виписали.
–Хто із західних лідерів найбільше розчарував за останній рік?
-Мене ніхто не зачаровував, щоб розчаровуватися. Головне, щоб наша влада не розчаровувала. У західних лідерів є свої виборці. Хай вони з ними розбираються. Ми маємо своїми займатися. Королева Іспанії мене вразила. Її закидали чи то глиною рік назад, чи то яйцями. У них там повінь була і дуже багато людей загинуло. Влада просто не ухвалила необхідних рішень і обурені іспанці кидали якісь предмети в цю королеву. Вона така симпатичненька – в Zara ходить.
-Що б ви запитали б у нашого президента зараз?
-Питання б були і вони б стосувались війни. Мене, між іншим, не запрошують на пресконференції нашого Гаранта. Питання прості – мобілізація, ТЦК. От у нас у Львові вбили українського військового – українського захисника. Що написали всі? Хочеться сказати журналістам, що ми, мабуть, трохи кончені, якщо чесно. Це приватна думка. Просто коли обговорюється тема ТЦК, майте на увазі, що російські боти там активно починають писати і підривати тил. Я бачив реакцію мера Львова Садового, а президент України, як Верховний Головнокомандувач нічого не сказав. Він чогось слово «мобілізація» взагалі не любить вимовляти. Хоча є речі, за які відповідає військово-політичне керівництво, у тому числі, в частині ставлення держави до війська. ТЦК – це частина сухопутних військ, і якщо все сумувати, умовно кажучи так, кого наловили – тим і воюють. Вибачте, але це не дуже правильний підхід.
– Що за цей час життя в Україні називаєте своїм новим досягненням?
-Я створив свій YouTube-канал, і по факту це стало окремим ЗМІ. А це власне бізнес. Це медіа, рекламодавці. До цього я працював на зарплату. В Москві вона була класна, але це все одно зарплата. Тому в професійному плані я взагалі вважаю, що мені, людині, яка досі дуже часто заїкається, плутає голосні, просто поталанило. Зараз я більш-менш непогано почав говорити українською, бо в мене з цим були проблеми.
– Це свідомий вибір чи продиктоване кимось рішення?
-Російською я веду канал YouTube. Мені здається, що я таким чином достатньо засвідчую, що у нас не вішають за російську мову. У житті я розмовляю лише українською – з вами, в магазині, на вулиці. Тобто я, як людина, яка прийшла працювати в автосервіс: крутила гайки, сама бігала скрізь, а зараз стала директором. У професійному плані це фарти.
–В чому ваш посил на YouTube?
-Посил насправді такий: Україна була, є і буде. От ми зараз говоримо про турбоскладні перемовини з американцями, нашого президента, який нам багатьом самим вже не подобається. Але те на що його намагаються схилити, нам не подобається ще більше. Хоча вважаю, що в нас є всі шанси вирулити.
– Це часто від політиків лунає. Ми вже перемогли, бо ми зберегли свою державність. Ми вже перемогли, бо ми встояли. Ми потужні, потужні і потужні…
-Я не сказав слово «потужні». Я навпаки кажу, що багато ще невизначених нюансів. Але ми державу зберегли. Це факт. Яку мету ставив Володимир Путін, коли починав вторгнення? Зробити так, щоб України як незалежної держави не було. Були ситуації на Донбасі, і в Покровську, і в Мирнограді, зокрема. Я ніколи про це не забуваю. Взагалі, інформація з фронту – найголовніша. Але все ж таки, принаймні, станом на зараз виглядає так, що ми свою державу зберегли. Тому я не вважаю, що це популізм. Зрозуміло, що якщо або коли закінчаться бойові дії, то срачів з цього приводу буде дуже багато: як ми воювали, чи правильно ми воювали. Ми знаємо всі наші косяки. Просто зараз ніхто про це не говорить. Особлива зразка 22-го року. Ніхто нічого не забув.
– Романе, а чи знаєте ви скільки відсотків росіян у вас дивляться?
-Коли повернувся з Москви, було 50%. Зараз 10%, але в них взагалі заборонений YouTube. Блокується все. Мої друзі дивляться через VPN. В Ірані мене раніше не дивилися. Зараз чомусь почали дивитися. Я не знаю чим викликана така цікавість.
– Що буде з Росією по завершенню цієї війни? Демографічно, соціально, економічно, політично?
-З великою вірогідністю всі будуть працювати на те, щоб вони не розвалилися. Взагалі-то американці зараз чим займаються? Вони рятують Росію. Моя особиста, суб’єктивна думка. Можливо, я забігаю наперед, бо війна ще ж не закінчилась.
– Але коли може закінчиться?
-Думаю, що ми закінчимо війну в західному блоці. Це те, що називається історичним моментом. Як не дивно, але післявоєнне відновленнями пройдемо легше, ніж Російська Федерація. Чому? Бо у нас буде своя держава, чітка мета, цілі і розуміння. Про це страшно говорити, бо ціна занадто велика, але Володимир Путін, взагалі-то, насправді цементує українську націю. Україна буде тільки Україною. Тут не буде цих російських домішок. Зараз, по факту, людей, які голосували за проросійські сили, частково росіяни вбили, частина тусується на соціальній допомозі німців, а ті роблять вигляд, що нічого не розуміють. Ну, це окрема історія. Всі чудово розуміють, що це РФ – нацистська держава і ніхто з них не злізе.
–Піррова перемога?
-Я не впевнений, чесно кажучи. Зрозуміло, що для нас максимальна позиція була повернення до кордонів 1991 року. Все залежить від західної допомоги, але американці, що при діючому, що при попередньому президентах дуже старались так, щоб ми раптом не розвалили цю державу фашистську.
– Ваш прогноз, коли Україна поверне тимчасово окуповані території?
-Глобально все в наших руках. Деякі держави десятиліттями чекають, деякі трошки менше. Знову ж таки, питання, якими будемо ми після припинення бойових дій. А зараз, як кажуть, все ж таки йде все до заморозки. Тільки питання де і на яких умовах.
– Що сказав би Путіну, якби опинився перед ним?
-Все, що хотів, я вже все сказав. У мене немає питань до нього. Я взагалі не впевнений, що вони є ще в когось з українців. Ми пройшли цей період слів давно. Хіба тільки журналісти з Індії можуть ще щось запитувати, бо Індія дуже далека від нас.
– Яке найдурніше твердження ви чули від росіян про Україну?
-Та все маячня насправді. Мені дуже подобається історія про двох рабів і клаптик землі. Ми навіть в родині з цього приводу певний час жартували.
– Зважаючи на те, що ваша дружина росіянка, якщо не помиляюся, цей жарт набуває абсолютно нового формату.
-У мене дружина насправді не росіянка. Так сталося, що має російське громадянство, але вона іншої крові. Невпевнений, що це важливо. Людей варто не за паспортом дивитися.
– Росія після війни розпадеться чи затягне пасок та житиме далі?
-Я не знаю, але вона не розпадеться. Ми, укри, любимо розмірковувати, що вони зникнуть і там буде море. Моря там точно не буде. Треба просто самим не про них думати.
