38-а річниця Чорнобильської катастрофи: як це було
26 Квітня 2024 13:06
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка сталася у ніч на 26 квітня 1986 року, є однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Вважається, що ця подія мала далекосяжні наслідки для навколишнього середовища та здоров’я людей.
Аварія
У ніч на 26 квітня 1986 року на ЧАЕС вирішили провести експеримент з метою вивчення можливостей турбіни генератора четвертого реактора в разі втрати електроживлення. Для цього було заплановано відключити зовнішнє електроживлення, щоб перевірити, чи зможе турбіна живити системи реактора в інерційному режимі.
Експеримент почався о 1:23:04, а вже о 1:23:40 оператор натиснув кнопку аварійного захисту. Вважається, що ця дія була запланованою, а не позаштатною, однак саме після неї почалися проблеми. Потужність в системі після цього мала знизитися, але натомість вона за кілька секунд зросла до невідомої величини – усі датчики зашкалювали. Один за одним сталися два вибухи, які зруйнували реактор. Перший вибух був паровим. Фахівці досі сперечаються про природу другого з них – був це хімічний (вибух водню), ядерний (тепловий) чи теж паровий вибух.
У результаті вибуху в атмосферу була випущена величезна кількість радіоактивних матеріалів.
Довгі роки вважалося, що причинами аварії є виключно помилки персоналу та порушення протоколів безпеки. Наразі ж вважається, що значна частина провини є й на керівництві станції та енергетичних відомств. Зокрема, персонал станції не був належним чином проінструктований та поінформований і його помилки зумовлені відсутністю належної додаткової підготовки перед експериментом.
Реакція влади
У перші дні після аварії влада намагалася замовчувати її факт та, відповідно, наслідки. Замовчування призвело до того, що інформація про аварію стала відомою за кордоном завдяки вимірам радіоактивного опаду в інших країнах, зокрема у Швеції, а не через офіційні звіти радянської влади. Перше повідомлення про аварію влада оприлюднила 28 квітня – з нього складалося враження, що загроза локалізована.
Евакуація населення з Прип’яті розпочалася лише з 14:00 27 квітня. А першого травня у Києві та інших навколишніх українських і білоруських містах люди вийшли на першотравневі демонстрації. Частина з них вимагала від влади припини замовчування масштабів катастрофи.
Наслідки катастрофи
- Радіаційне забруднення. Величезні масиви радіаційних матеріалів були випущені в атмосферу внаслідок вибуху, що призвело до радіаційного забруднення не лише України, але й значної частини Європи.
- Евакуація населення. Евакуація мешканців Прип’яті відбулася 28 квітня з 14:00 по 16:30. Евакуація з 10-кілометрової зони була завершена 3 травня, а з 30-кілометрової – 6 травня. Люди брали з собою лише найцінніше. Усіх домашніх тварин залишили, оскільки їхня шерсть була надто радіоактивною.
- Здоров’я людей. Вважається, що внаслідок аварії на ЧАЕС значно зросла кількість випадків онкологічних захворювань, вроджених вад, та інших радіаційно-пов’язаних захворювань. Втім, ця теза нині підлягає сумніву. Більшість чітко виражених розладів, спричинених радіацією, спостерігалися у ліквідаторів (людей, які безпосередньо боролися з аварією та її наслідками на місці). Вважається, що з 600 000 ліквідаторів серйозні проблеми зі здоров’ям отримали близько 125 тисяч. Наразі теза про те, що аварія на ЧАЕС відчутно негативно вплинула на здоров’я людей в Європі, Україні чи навіть близьких до Чорнобиля регіонах є дуже дискутивною.
- Екологічні наслідки. Під впливом аварії на ЧАЕС було втрачено близько 400 кв. км лісів та земельних угідь через радіаційне забруднення. Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження площею 2576,9 кв. км, яка є практично виключеною з господарського життя країни.
Саркофаг і конфайнмент
Ще до кінця 1986 року над четвертим блоком ЧАЕС збудували саркофаг-укриття, після чого до кінця 1987 року знову запустили три інші реактори ЧАЕС. Однак вже у 1991 році на другому енергоблоці ЧАЕС сталася пожежа, після чого було вирішено поступово виводити станцію з експлуатації. Остаточно станцію зупинили 15 грудня 2000 року.
Однак саркофаг-укриття поступово руйнувався, при тому, що, за оцінками фахівців, всередині нього перебувало до 95% тих радіоактивних речовин, які були там відразу ж після аварії. Тому було вирішено збудувати нове укриття.
Побудова нового укриття була міжнародним проєктом, вартістю у 1,5 млрд євро, профінансованим ЄБРР, Євросоюзом та США. У 2004 році було оголошено тендер, переможцем якого в серпні 2007 року була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES. Будівництво розпочали у 2012 році. Новий конфайнмент (“захисна оболонка”) було запущено в експлуатацію в липні 2019 року.
Спорудження конфайнменту було великим інженерним досягненням, що дозволило зменшити ризик ЧАЕС для навколишнього середовища та забезпечити безпеку для майбутніх поколінь.
Окупація
У 2022 році росіяни наступали на Київ у тому числі й через Чорнобильську зону – вони там були з першого ж дня повномасштабного вторгнення і пробули до 2 квітня, тобто трохи більше місяця. Чорнобильська зона – це не лише покинутий ліс, бетон і залізо, а й інфраструктура, призначення на утримання та дослідження території: пункти пропуску, центри досліджень, лабораторії тощо. Там працюють люди. Росіяни усе це знищили і розграбували.
Прикметно, що російські окупанти побували і в найбільш забрудненому місці Зони – Рудому лісі. Вони там рили окопи і перебували досить довго, але жодних чітких повідомлень про погіршення стану їхнього здоров’я через вплив радіації немає.
Життя після Чорнобиля
Аварія на ЧАЕС викликала серйозні перегляди у сфері ядерної безпеки та регулювання ядерної енергетики. Ця подія стала нагадуванням про потенційні ризики ядерних електростанцій та необхідність надійних заходів безпеки. Багато країн вдосконалили свої програми, було посилено міжнародні стандарти.
В Україні аварія на ЧАЕС вважається однією з найбільших катастроф ХХ століття. Зона відчуження традиційно сприймається як щось моторошне. Існують цілі міфи й легенди про мутації тварин і рослин у Зоні відчуження, однак для них практично немає документальних підтверджень, окрім того факту, що без впливу людини місцева екосистема розквітла і буяє.
У Зоні відчуження до російського повномасштабного вторгнення був туризм, туди можна було потрапити з екскурсійною групою. Вважається, що чимало місць там досі є небезпечними. Водночас останнім часом велося все більше розмов про те, що Зону уже можна “відчиняти” для людей і господарської діяльності, оскільки рівень небезпеки для здоров’я більше не є критичним.
