«Алий Лебідь» не долетів: чому акція протесту в РФ провалилася ще до початку
31 Березня 16:37
РОЗБІР ВІД 
29 березня 2026 року в Москві на Болотній площі анонсували акцію протесту проти блокування інтернету під назвою «Алий Лебідь». У соцмережах її подавали як потенційно масовий виступ, здатний вивести людей на вулиці. Втім, реальність виявилася зовсім іншою: протест фактично не відбувся, а замість тисяч учасників — лише поодинокі затримання.
За офіційними даними, поліція затримала 12 осіб, а вибіркові арешти пройшли і в інших містах Росії. Ця історія піднімає значно глибше питання: чи здатне російське суспільство сьогодні на протест — і якщо так, то проти чого саме? Чому акція «Алий Лебідь» провалилася ще до початку? Хто насправді контролює протестну активність у Росії — громадяни чи силовики? «Комерсант Український» розбирався.
Сучасні протести у Росії здебільшого аполітичні і викликані побутовими проблемами, а не реальною незгодою з владою. Пояснює військовий експерт Іван Ступак.
«Люди обурюються, коли не працює Telegram, коли закривається бізнес, не можна оплатити онлайн чи домовитися про зустріч. Вони хочуть лише розблокувати інтернет — все інше їм начхати», – Іван Ступак.
Навіть масштабні соціальні хвилі у Росії рідко переростають у політичні протести через сувору систему покарань. За словами Ступака, «вийти з плакатом “Зупини війну” у кращому випадку означає 15 років ув’язнення, тоді як протест проти блокування інтернету — максимум 15 діб адміністративного арешту».
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Відсутність лідерів і контроль силовиків
Іншою ключовою причиною, чому «Алий лебідь» не злетів, є відсутність організаторів.
«Будь-яка людина, яка намагається координувати протест, швидко нейтралізується: деанонімізують, затримують, навішують статті про екстремізм або тероризм», – Іван Ступак.
Тобто навіть невеликі хвилі протесту контролюються «ручним режимом» силовиків. Вони діють вибірково — за регіонами, галузями або віковими групами, щоб не дозволити протесту перерости у щось системне.
Історичні паралелі: «чорні лебеді» та сніжні кулі протестів
Ступак проводить аналогію з історичними подіями, коли локальні конфлікти ставали каталізатором масових змін.
«Класичний приклад — Румунія 1989 року. Невелика подія в містечку могла спричинити сніжну кулю протестів. В Росії таких “чорних лебедів” поки немає», – Іван Ступак.
За словами війського експерта, останні локальні хвилі невдоволення, як масовий забій худоби, не переросли у щось масштабне. Це демонструє, наскільки ефективно влада стримує будь-які організовані прояви громадянської активності.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Акція на Болотній площі 29 березня показала, що навіть у великих містах протестний потенціал обмежений. Основні учасники хвильових протестів прагнуть вирішити побутові проблеми — зокрема, доступ до Telegram та інтернету — а не кидати виклик режиму.
«Росіяни протестують за інтернет, а не проти війни. Справжньої політичної хвилі немає, і, швидше за все, найближчим часом не буде», — підсумовує Ступак.
Це свідчить про високий рівень контролю над суспільством і водночас про глибоке розчарування громадян у побутовому та цифровому просторі.
Чому “Алий Лебідь” з’явився саме зараз
Офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар в коментарі «Комерсанту українському» наголосив, що ставитися до цього слід з обережним оптимізмом. За словами експерта, головна причина – загальна криза тоталітарного режиму:
«Чим ближче крах тоталітарного режиму, тим більш абсурдні накази він віддає», – Григорій Тамар
Він порівнює нинішні дії влади з «ритуальними жертвоприношеннями»: блокування інтернету, контроль і арешти, попередні провокації – усе це має стримувати протестні настрої населення.
Офіцер нагадує, що будь-який протест у Росії після початку війни та повномасштабного вторгнення був жорстко придушений.
«Кожну таку людину за ці чотири роки ФСБ вирахувала і покарала персонально. У кращому випадку їх звільняли з роботи, у гіршому – калічили, відправляли до в’язниці за вигаданими статтями або в психлікарню», – зазначив Тамар
Навіть якщо протест відбудеться, його масштаби навряд чи перевищать кілька десятків людей, і він швидко буде придушений.
За словами офіцера, саме через інтернет і соцмережі з’являються заклики виходити на вулиці. Влада вже вживає заходів:
«Напевно, бачите, недарма вони відключали інтернет. Щось розуміли, щось пронюхували», – Григорій Тамар
Це свідчить, що акція «Алий Лебідь» може бути як справжнім протестом, так і способом перевірити громадян на лояльність.
Війна та внутрішня модель режиму
Експерт наголошує, що сучасна російська влада функціонує лише в умовах війни:
«Якщо війна закінчиться, режим впаде… Ті, хто зараз на фронті вже чотири роки, звикли лише насильству, грабежу, вбивствам… Вони не здатні займатися суспільно корисною працею. Якщо повернуться у міста – знесуть там владу», – каже Тамар
Він пояснює, що саме через це навіть потенційне масове невдоволення населення не здатне змінити ситуацію без насильства. Підсумовуючи, офіцер запасу ЦАХАЛ закликає до обережності в оцінках.
«Алий Лебідь – хто знає, яким він буде, і чи взагалі буде… Народні хвилювання ще не почалися, але арешти вже йдуть», – Григорій Тамар
Експерт радить уважно спостерігати за ситуацією, адже будь-який протест у Росії може стати або реальною загрозою для влади, або інструментом її маніпуляцій.
Отже, події 29 березня показали: протестний потенціал у Росії існує, але він фрагментований, аполітичний і перебуває під жорстким контролем держави.
Люди готові виходити за звичні зручності — інтернет, сервіси, роботу, — але не готові відкрито виступати проти війни чи режиму.
Водночас сама поява таких акцій, як «Алий Лебідь», свідчить про внутрішню напругу в суспільстві. Поки що вона не набуває політичної форми, однак у кризових умовах може стати основою для більш масштабних процесів.
