Анархія в ОПЕК+ підриває бажання росії підвищити ціни на нафту
4 Липня 2024 15:37
ОПЕК+, розширена організація нафтового картелю ОПЕК, починає пробуксовувати і не справлятися із задачами, для виконання яких вона була створена. Про це йдеться у матеріалі Bloomberg, повідомляє «Комерсант Український»
Ідеться, зокрема, про те, що члени ОПЕК+, зокрема Ірак та Казахстан, які раніше перевищували свої квоти на видобуток нафти, зараз мають компенсувати це додатковим скороченням виробництва. Однак, схоже, що ці країни не поспішають виконувати свої зобов’язання.
За даними Bloomberg, внутрішні документи ОПЕК+ свідчать про те, що країни-учасниці мали низькі показники компенсації надмірного видобутку під час попередніх раундів скорочень у 2021 році. Це створює певні перешкоди для зростання цін на нафту, які нещодавно досягли двомісячного максимуму близько 87 доларів за барель.
Механізм компенсації за надмірний видобуток був введений у середині 2020 року, але рідко дотримувався. Наприклад, борг Іраку щодо додаткових скорочень майже не змінився протягом 2021 року, а заборгованість Габону зросла настільки, що країні довелося б повністю зупинити видобуток на два місяці, щоб компенсувати її.
Незважаючи на обіцянки Іраку та Казахстану дотримуватися своїх квот та здійснити додаткові скорочення, останні дані свідчать про те, що вони навіть не почали це робити. У травні Ірак видобував приблизно на 195 000 барелів на день більше своєї квоти, а Казахстан – на 43 000 барелів на день більше.
Росія, яка разом із Саудівською Аравією очолює ОПЕК+, також зобов’язалася здійснити компенсаційні скорочення, але ще не опублікувала графіку додаткових скорочень. Тим часом, експорт російської нафти досяг максимуму з травня, а нафтові доходи росії продовжують зростати,
Експерти зазначають, що навіть якщо компенсаційні скорочення не будуть реалізовані, сам принцип може бути корисним для ОПЕК+. Після введення системи компенсації у середині 2020 року такі країни, як Ірак та Нігерія, продемонстрували кращу дисципліну у дотриманні своїх початкових квот, навіть якщо вони не здійснювали додаткових скорочень.
ОПЕК+ нещодавно погодила плани управління поставками до кінця 2025 року та продовжила період для здійснення компенсації до третього кварталу того ж року. Це може дозволити розподілити додаткові скорочення на менші частини, які легше реалізувати країнам-учасницям, хоча вони будуть менш помітними для світового нафтового ринку.
Ситуація залишається напруженою, і ринок очікує конкретних доказів того, що країни-члени ОПЕК+ дійсно виконують свої зобов’язання щодо компенсаційних скорочень.
ОПЕК+
ОПЕК+ – це розширена група країн-виробників нафти, яка включає в себе членів Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та низку інших держав, що не входять до ОПЕК. Ця коаліція була сформована в кінці 2016 року з метою координації дій щодо регулювання глобального нафтового ринку.
До складу ОПЕК+ входять 13 країн-членів ОПЕК, серед яких Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, Венесуела та інші, а також 10 країн, що не є членами ОПЕК, включно з росією, Казахстаном, Азербайджаном та Мексикою. Разом ці країни контролюють близько половини світового виробництва нафти.
Головна мета ОПЕК+ полягає в стабілізації цін на нафту шляхом регулювання обсягів видобутку. Країни-учасниці регулярно зустрічаються для обговорення ситуації на ринку та прийняття рішень щодо квот на видобуток нафти. Ці рішення можуть включати як скорочення, так і збільшення виробництва, залежно від поточної ринкової кон’юнктури.
ОПЕК+ відіграє значну роль у формуванні глобального нафтового ринку. Рішення групи можуть суттєво впливати на світові ціни на нафту, що, в свою чергу, позначається на економіці багатьох країн, як виробників, так і споживачів нафти.
Однак, діяльність ОПЕК+ не позбавлена викликів. Часто виникають розбіжності між країнами-учасницями щодо рівнів видобутку та цінової політики. Крім того, деякі члени групи не завжди дотримуються встановлених квот, що може підривати ефективність спільних рішень.
Незважаючи на ці труднощі, ОПЕК+ залишається впливовим гравцем на світовому нафтовому ринку. Група продовжує адаптуватися до змін у глобальному енергетичному ландшафті, включаючи зростання виробництва сланцевої нафти в США та глобальний перехід до відновлюваних джерел енергії.
