Білоруський плацдарм Кремля: чи готується новий наступ з півночі
27 Лютого 20:33
РОЗБІР ВІД 
Білорусь знову в центрі безпекової уваги України. Перевірки мобілізаційної готовності резервістів, позапланові збори та активне використання білоруської території для проходження російських дронів створюють додаткові ризики для північного напрямку. Чи є загроза прямого вторгнення? Які ресурси має так звана Союзна держава? І як Україна повинна реагувати? Про це — у матеріалі «Комерсант Український».
Заступник керівника Офісу Президента України, полковник Павло Паліса чітко окреслив нинішню роль Білорусі у війні. Каже, Путін використовує Білорусь як зручну територію – для тиску, для розміщення ракет. Водночас вже йде активне використання коридорів для проходження «Шахедів» з використанням веж зв’язку для управління польотами дронів. Пряме втягування білоруської армії – це ризики для Лукашенка і сумнівна бойова цінність, але як інструмент тиску й шантажу – така загроза використовується, зазначив Паліса.
Світан: наступальних ресурсів у Лукашенка немає
Дії Мінська мають радше демонстративний характер. Пояснює в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» військовий експерт, полковник запасу Роман Світан.
«Лукашенко підіймати по тривозі армію з військової точки зору правильно. Логіка є, тому що в цей час проводилися навчання європейських держав на Балтиці з перекиданням десятків тисяч військ на східний фланг. Це виглядає як протидія потенційній агресії», – каже Світан
Водночас експерт наголошує: використання білоруської території для ретрансляції та підтримки російських ударів — це вже фактична участь у війні.
«Залучення білоруської території для російських завдань, особливо ретрансляційних, — це безпосередня участь у бойових діях. І на це треба реагувати знищенням таких військових об’єктів, де б вони не знаходилися», – наголошує Світан.
Економічний важіль: тиск через нафтопроводи
Окремо Світан вказує на можливість економічного впливу на режим Лукашенка через енергетичну інфраструктуру.
Йдеться, зокрема, про Балтійську трубопровідну систему-2 (БТС-2), що частково забезпечує постачання на білоруський НПЗ «Нафтан», а також про магістраль «Дружба», яка живить низку підприємств, зокрема Московський нафтопереробний завод.
«Натиснувши на Лукашенка через економіку, можна змусити його припинити допомогу росіянам — навіть опосередковану», — переконаний Світан.
Чи можливий новий наступ з півночі?
Ключове питання — чи здатна Білорусь разом із Росією сформувати ударне угруповання для повторного наступу на Київ або на Харків? За оцінкою Світана, для повноцінної наступальної операції необхідно щонайменше 150–200 тисяч російських військових на білоруському напрямку.
«Цих ресурсів у них зараз немає. Російські сили виснажені на лінії фронту. Їм потрібна оперативна пауза для накопичення резервів. Тому на даному етапі з боку Білорусі нам загрожує лише опосередкована участь — не більше того», – каже Світан
Експерт також пояснює активізацію на Харківщині як відволікаючий маневр.
«Один із відволікаючих маневрів — це тиск на Харківському напрямку, щоб змусити Генштаб перекидати резерви й розпорошувати сили. Але стратегічної задачі взяти Харків без розгортання 300-тисячного угруповання немає і бути не може»,- каже Світан
Отже, Кремль використовує білоруський фактор як інструмент постійної напруги. Навіть без прямого вторгнення сама можливість наступу змушує Україну утримувати значні сили на північному кордоні.
Це класична стратегія розтягування ресурсів противника — створення кількох потенційних точок загострення, щоб ускладнити концентрацію резервів на ключових ділянках фронту.
