Болівія зраджує традиціям: військовий переворот безславно провалився
27 Червня 2024 11:16
У середу ввечері збройні сили Болівії відступили від президентського палацу в Ла-Пасі, а генерала-заколотника Хуана Хосе Зунігу було заарештовано після того, як президент Луїс Арсе засудив спробу “перевороту” проти уряду і закликав до міжнародної підтримки. Про це повідомляє «Комерсант Український» з посиланням на Reuters.
Раніше того ж дня військові підрозділи на чолі з генералом Хуаном Хосе Зунігою, якого нещодавно позбавили військового командування, зібралися на центральній площі Мурільйо, де розташовані президентський палац і Конгрес. Броньована машина протаранила двері президентського палацу, і солдати вдерлися всередину.
“Сьогодні країна стикається зі спробою державного перевороту. Сьогодні країна знову стикається з інтересами, які прагнуть перервати демократію в Болівії. Нам потрібно, щоб болівійський народ організувався і мобілізувався проти державного перевороту на захист демократії”,
– заявив Арсе з президентського палацу, перед яким стояли озброєні солдати.
Через кілька годин солдати відступили з площі, а поліція взяла її під контроль. Болівійська влада заарештувала Зунігу і вивезла його, хоча пункт призначення залишався неясним.
У президентському палаці Арсе привів до присяги Хосе Вілсона Санчеса як нового військового командувача на заміну Зуніги. Він закликав до спокою і відновлення порядку.
“Я наказую всьому персоналу, мобілізованому на вулицях, повернутися до своїх підрозділів. Ми благаємо, щоб кров наших солдатів не проливалася”,
– сказав Санчес.
Сполучені Штати заявили, що уважно стежать за ситуацією і закликали до спокою і стриманості.
Напруженість у Болівії зростає напередодні загальних виборів 2025 року, на яких лівий експрезидент Ево Моралес планує балотуватися проти свого колишнього союзника Арсе, що створює серйозний розкол у правлячій соціалістичній партії та ширшу політичну невизначеність.
Болівія – батьківщина переворотів
Історія Болівії багата на політичні перевороти та повалення урядів, що значною мірою визначило розвиток цієї південноамериканської країни. Ще до приходу європейців на території сучасної Болівії існували розвинені індіанські цивілізації, зокрема держава Тіуанако. У 15 столітті ці землі підкорили інки, а в 1530-х роках територію захопили іспанські конкістадори.
Період колоніального правління Іспанії тривав майже три століття, до 1825 року, коли була проголошена незалежність Болівії. Однак здобуття незалежності не принесло країні стабільності. Протягом 19 століття Болівія пережила численні державні перевороти, що стали характерною рисою її політичного життя.
20 століття продовжило цю тенденцію. У 1920-1930-х роках країна пережила серію військових переворотів. Особливо нестабільним був період після Чакської війни 1932-1935 років. У 1943 році до влади прийшов Гуальберто Вільяроель, який був повалений і вбитий під час народного повстання в 1946 році.
Важливою віхою в історії Болівії стала “болівійська національна революція” 1952 року, яка привела до влади партію “Національно-революційний рух”. Однак і цей період завершився військовим переворотом 1964 року. Наступні роки характеризувалися частою зміною урядів та військовими переворотами.
Особливо нестабільним був період 1978-1982 років, коли в країні змінилося кілька президентів, більшість з яких прийшли до влади внаслідок переворотів. У 1980 році генерал Луїс Меса Техада захопив владу, встановивши жорстку диктатуру, але вже наступного року був повалений.
У 1982 році до влади повернувся цивільний уряд, але політична нестабільність зберігалася. У 2000-х роках Болівія пережила нову хвилю політичних криз. У 2003 році під тиском масових протестів пішов у відставку президент Гонсало Санчес де Лосада. Його наступник, Карлос Меса, також був змушений залишити посаду в 2005 році через масові демонстрації.
У 2006 році президентом став Ево Моралес, який зміг утриматися при владі довше за своїх попередників, але і його правління завершилося під тиском протестів у 2019 році. Ця подія ще раз підкреслила, що політична нестабільність та схильність до переворотів залишаються характерними рисами болівійської політичної системи.
