Аналітика

Будувати або не будувати: чи обійдеться післявоєнна Україна без Каховської ГЕС та водосховища

РОЗБІР ВІД

Каховську ГЕС в середині минулого століття споруджували кілька років. Російські окупанти 6 червня 2023 року знищили її за кілька секунд. Після цього фактично за кілька діб не стало і Каховського водосховища. Для того, щоб відновити ці гідроспоруди знадобиться набагато більше часу. Хоча існують й інші варіанти дій. Які саме, з’ясовував «Комерсант Український». 

Щонайменше два мільярди доларів — такою була одна з перших оцінок прямих збитків, спричинених підривом росіянами Каховської ГЕС. Її наприкінці липня 2023 року визначила команда KSE Institute.

Майже 14 мільярдів доларів — таку суму збитків, завданих руйнуванням Каховської греблі та втратою водних ресурсів Каховського водосховища, було озвучено на початку цього року тодішньою керівницею Міндовкілля Світланою Гринчук. Обсяг втрачених водних ресурсів через підрив греблі вона тоді порівняла з половиною запасів деяких африканських країн. Проблеми з водозабезпеченням торкнулись багатьох  регіонів, які у різний спосіб залежали від функціонування Каховського водосховища. 

Нестачу води відчули люди, поля і підприємства

До червня 2023 року за рахунок води з Каховського водосховища зрошувалися поля на півдні України, підтримувалася діяльність промислових об’єктів, забезпечувалось водопостачання у багатьох населених пунктах. 

Також, як зазначається у виданні, багато ресурсомістких підприємств, розміщених на значній відстані від Каховського водосховища, отримували з нього технічну воду. Тому нестачу води, насамперед, відчули металургійні підприємства Дніпропетровщини, розташовані у Нікополі, Кривому Розі, Марганці та Покровському. Внаслідок руйнування Каховської ГЕС їм потрібно було переналаштовувати виробництво на повторне використання технологічної води або знаходити нові джерела водопостачання. Через підрив Каховської ГЕС без води також залишилися 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% у Запорізькій та 30% у Дніпропетровській областях. 

Де ж найбільше відчули дефіцит води? Розповідає завідувач лабораторії Світового Центру даних КПІ Сергій Гапон, який займається дослідженням території методами дистанційного зондування Землі.

Найкритичніша ситуація — на лівому березі Дніпра, який перебуває під тимчасовою окупацією. Саме ці території: південна частина Херсонської області, зрошувальні масиви біля Північно-Кримського та Каховського каналів, райони поблизу Нової Каховки, Генічеська та Мелітополя були повністю залежні від Каховського водосховища. Після його зникнення вони фактично втратили і зрошення, і джерела централізованого водопостачання. На окупованій території проблему намагаються компенсувати свердловинами, але тамтешні підземні води часто мають високу мінералізацію, що обмежує їхнє використання для питних потреб та аграрного сектору, — констатує Сергій Гапон.

На правому березі Дніпра, за його словами, наслідки були різними за масштабом. Найбільш відчули їх у прибережній зоні Херсонської області, особливо в Бериславському та частині Каховського районів, де водозабірні споруди залишилися без доступу до Дніпра. У багатьох тамтешніх селах і містечках довелося налагоджувати підвезення води та бурити свердловини. 

Майже відразу після руйнування росіянами Каховської ГЕС та зникнення Каховського водосховища розпочались і розмови про можливу відбудову гідроспоруд.

Заявлене будівництво

Вже 18 липня 2023 року український уряд затвердив постанову про експериментальний проєкт з початку відбудови Каховської ГЕС, яку підірвали росіяни. На першому етапі передбачалось спроєктувати всі інженерні конструкції, підготувати необхідну базу для відновлення. Другий етап мав розпочатись після деокупації територій, де розташована ГЕС і передбачав власне будівельні роботи. Рік тому в ЗМІ повідомлялось, що “Укргідроенерго”, яке урядом було визначено замовником робіт, спільно з проєктним інститутом вже виконало проєктування споруд в межах підготовчих заходів з відбудови Каховського гідровузла.

Називали терміни і сума, які знадобляться для спорудження нової Каховської ГЕС — щонайменше пʼять років і близько 1 млрд доларів. Таку цифру наводив у липні 2023 року тодішній керівник “Укргідроенерго” Ігор Сирота. Нині у відомстві утримуюються від озвучування конкретних цифр.

У відповідь на запитання видання «Комерсант Український» “Скільки може коштувати таке відновлення?” в “Укргідроенерго” повідомили:

Вартість відбудови майбутньої Каховської ГЕС буде визначено після проведення обстежень і розробки проєкту. 

Стосовно доцільності післявоєнного відновлення Каховського гідровузла, в “Укргідроенерго” посилаються на висновки науковців.

Позиція щодо необхідності відновлення Каховського гідровузла чітко викладена у постанові Президії НАН України № 313 від 06.09.2023 «Про екологічні наслідки руйнування греблі Каховської ГЕС», де зазначено: «Безумовно необхідним є відновлення Каховського водосховища як складової частини гідрологічного режиму нижнього Дніпра та запоруки водної безпеки Півдня України». Цю позицію підтримує науково-технічна рада при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. Академічна спільнота наголошує, що жодна альтернатива не може забезпечити надійного довгострокового водозабезпечення південних регіонів України, — зазначили в “Укргідроенерго”. 

Також в листі-відповіді наголошується, що “відновлення гідровузла є критично важливим для забезпечення питного і промислового водопостачання, у тому числі стабільної роботи Запорізької АЕС; зрошення сільськогосподарських земель півдня України; функціонування енергосистеми та гідроенергетичного балансу Дніпровського каскаду; підтримання гідроекологічної рівноваги нижнього Дніпра та прилеглих систем; відновлення судноплавства та транспортного переїзду з правого на лівий берег в створі Каховського гідровузла”. 

Завідувач лабораторії Світового Центру даних КПІ Сергій Гапон вважає питання відновлення Каховської ГЕС і Каховського водосховища складним та дискусійним, але констатує, що з інженерної точки зору відбудова гідроспоруди є реальною. 

Українські фахівці оцінюють, що технічно можливо відновити греблю та наповнити водосховище. Перевагами відновлення можна назвати енергетичну складову, водозабезпечення і зрошення. Недоліками можна вважати екологічну складову. Осушення водосховища вже запустило процеси відновлення природних екосистем заплав Дніпра. Відновлення водосховища означатиме повторне затоплення цих територій і втрату нових біотопів, — зазначає Сергій Гапон.

Проте, на його думку, все одно відновлення ГЕС буде однією з перших перспектив. 

Децентралізація і перехід на нові методи зрошення – це добре, але одне велике і відносно просте рішення скоріш за все буде в пріоритеті. Через свою зрозумілість і масштабність процесів відновлення, — каже фахівець.

Але в Україні вистачає тих, хто не готовий погоджуватись з рішенням, яке передбачатиме відновлення ГЕС та водосховища і одночасно загрожуватиме довкіллю.

Унікальний ліс як контраргумент

Нині на дні колишнього Каховського водосховища активно відновлюються природні екосистеми. Кажуть сприятливі умови для цього з’явились саме завдяки відновленню проточності Дніпра. Як передбачають екологи, до моменту можливої реалізації проєкту з відбудови Каховської ГЕС та водосховища, вся територія колишнього Великого Лугу — а таку назву вона мала до затоплення — може знову стати повноцінним заплавним лісом. І саме унікальні дерева можуть бути головним аргументом проти відновлення каховських гідроспоруд.

Голова правління і співзасновник Української природоохоронної групи Олексій Василюк, який є одним з упорядників згаданих видань, так пояснює позицію свою і колег.  

Ми вважаємо, що відбудовувати Каховську ГЕС та віновлювати Каховське водосховище не потрібно. По-перше, це водосховище було джерелом найбільших втрат води Дніпра через випаровування. І тому, коли зараз вся Європа і США прибирають навіть маленькі водосховища, будувати по суті найбільше водосховище, це буде дуже нераціонально. Ну і нарешті зараз відновлюється саме та природна екосистема, яка тут була до затоплення водосховищем. Це саме той кліматичний тип лісів, який лише і може бути на нашому континенті. І тому, коли зараз є європейські і національні програми створення нових лісів, знищити дві тисячі квадратних кілометрів лісу для відновлення водосховища, це буде знову ж таки дуже дивно і нераціонально, — наголошує фахівець.  

До того ж, за його словами, економіка регіону без зрошення і за умови зміни економічної моделі буде існувати значно довше. Олексій Василюк нагадав, що найбільш засолені ґрунти України – це ґрунти в зоні зрошення Каховським водосховищем на півдні Херсонщини і на півночі Криму.

Чим далі на південь вода тече, тим більший відсоток випаровується, тим більш солоною стає вода. І цією найбільш засоленою водою поливаються найбільш засолені ґрунти, що призводило до збільшення засолення ґрунтів. І нам було б дуже добре змінити існуючу економічну модель на більш прийнятну для регіону, де є водний дефіцит. Бо в якийсь момент ці грунти стануть настільки засоленими, що їх обробіток та господарювання на них доведеться припинити, — наголосив Олексій Василюк. 

Чи буде вода без водосховища

Проти ідеї відбудови Каховської ГЕС та відновлення Каховського водосховища починає працювати і те, як в Україні поступово вже адаптуються до проблем з водозабезпеченням і вирішують їх у інший спосіб.

Відразу після терористичного акту росіян на Каховській ГЕС постала проблема забезпечення питною водою  постраждалих областей — Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та Херсонської, де фактично без води залишилось більше мільйона людей. Рішеннями для відновлення водопостачання стало будівництво магістральних водогонів. Минулого року вже запрацювали водогони “Запоріжжя-Томаківка-Марганець” та “Марганець-Нікополь-Покров”, а також “Інгулець- Південне водосховище”. Вже готовий запрацювати водогін до Миколаєва, який заповнюється водою.

Цей досвід підказує ще один варіант розвитку подій. Коли за кошти, які потрібні для відбудови Каховської ГЕС, будуть споруджуватись сучасні насосні станції, які дозволять брати воду для потреб промисловості та сільського господарства безпосередньо з річки Дніпро, а не з водосховища.

Голова правління Української природоохоронної групи Олексій Василюк вважає це прийнятним варіантом. “Водогін він не призводить до втрати води під час транспортування. Як це було з тим же Північнокримським каналом, який взагалі не був герметизований. Тобто вода там просто просочувалася всюди. І це була однозначно нераціональна річ. А водогін потребує значно менше води і втрати менші. І якщо раніше вода закачувалася в канал на висоту, наприклад, умовно 5 метрів, то нехай воно собі тим самим насосом закачується в водогін на висоту 15 метрів. І побудувати таку насосну станцію точно легше, ніж греблю. І це буде швидше, — вважає фахівець.

Завідувач лабораторії Світового Центру даних КПІ Сергій Гапон висловлюється на користь комплексного підходу. 

З погляду економіки та навколишнього природнього середовища оптимальною є комбінація рішень: магістральні водогони для міст, модернізоване зрошення і повторне використання води для аграрного сектору, а також природні та децентралізовані інфраструктурні рішення, які знижують залежність від великих гідроспоруд, — наголошує експерт. 

Сільськогосподарська трансформація

Сільське господарство півдня України, яке тривалий час було зав”язане на централізоване зрошення, у разі відмови від ідеї відновлення водосховища, потребуватиме впровадження сучасних практик і, насамперед економічно ощадливих технологій крапельного зрошення, а також зміни складу вирощуваних культур на такі, що не потребують поливу. Як зазначає Голова правління Української природоохоронної групи Олексій Василюк, такий варіант, вже зараз реалізується на правому березі Дніпра. 

Там в окремих місцях теж зрошення пропало. І зараз там сільське господарство відновлюється. Тому що тепер там вирощують те, що може рости в таких умовах. І це абсолютно нормально, — каже фахівець. 

Взагалі ж, за словами керівниці відділу сільського господарства, заступниці директора ГО “Екодія” Марії Бєлкіної, осушення Каховського водосховища активізувало дискусію про адаптацію сільського господарства до зміни клімату. 

Це стосується не лише водного дефіциту, а й загалом адаптації до ширших наслідків зміни клімату (теплові хвилі, пилові бурі, зміни в розподілі й інтенсивності опадів тощо). Фермерам варто змінювати підходи до класичного ведення сільського господарства, зокрема оранки, коли у процесі втрачається багато ґрунтової вологи, а віддавати перевагу, наприклад, практикам, які дозволяють не порушувати цілісність верхнього родючого шару ґрунту (mini till, strip till). Де можливо, краще відновлювати постійний рослинний покрив, наприклад у вигляді пасовищ з посухостійкими видами рослин. Також варто зважати на впливи теплових хвиль на тварин, тобто важливо організовувати місця, де вони могли б сховатися у затінку дерев й чагарників, — зазначає фахівчиня.

Серед ідей для розвитку південного регіону, зокрема і в контексті адаптації до нових воднодефіцитних умов, часто згадується і перепрофілювання економіки Півдня України з орного землеробства на пасовищне тваринництво, але, як пояснюють автори видання “Великий Луг чи Каховське водосховище: сучасне бачення”, це можливо лише в довгостроковій перспективі.

Зазначається, що в минулому територія Великого Лугу була головним полігоном для м’ясо молочного тваринництва в регіоні. Тепер же цьому перешкоджає передусім рівень забруднення донних відкладень та відсутність досліджень міграції речовин-забрудників у біомасу рослин. До того ж, польові дослідження 2023 і 2024 років не показали формування лучної рослинності на дні колишнього водосховища. Тож поки зарано розглядати цю територію як пасовище. Водночас, багато видів травʼянистих багаторічників, характерних для пасовищних екосистем вже зʼявилися на території колишнього дна, що дозволяє екологам прогнозувати формування лучних екосистем в майбутньому. 

У будь-якому разі сільське господарствол регіону очікує серйозна трансформація. Чергова трансформація. І тут знову звернемось до видання “Великий Луг чи Каховське водосховище: сучасне бачення” та нагадаємо, що за однією з версій метою побудови в середині минулого століття Каховського гідровузла було збільшення посівів бавовнику. Відомо, що ця “стратегічна” рослина є головним компонентом для виробництва нітроцелюлози, яка використовується для виготовлення пороху та снарядів. На півдні України бавовник вирощували і до цього, але врожайність без зрошення була низькою. Ось і виникла у тодішнього радянського керівництва ідея за допомогою зрошувального землеробства підняти врожайність  бавовника. Але тільки-но ГЕС збудували, влада в країні змінилась. Микита Хрущов армію скоротив, а про постачання бавовни домовився з Єгиптом. Експерименти з бавовником на півдні України згорнули та зосередились на вирощування інших сільськогосподарських рослин, що потребують зрошення. Таке ось переплетіння минулого і сучасного.

Автор — Сергій Василевич

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Читають зараз

Тимчасовий захист у ЄС: всі можливі сценарії для українців після закінчення терміну

ЗАЕС знову під’єднали до української енергосистеми: як станцію вивели з рекордного блекауту

Від принців до мільярдерів: хто і чому хоче заборонити «суперінтелект» ШІ

Чи справді війна може завершитись до кінця року: аналіз інсайдів та заяв про мир