Чому Україна не має втратити можливість побудувати нові енергоблоки на Хмельницькій АЕС
20 Червня 2024 08:32
Автор: Євген Малий, кандидат фізико-математичних наук, експерт з ядерної енергетики
З будівництвом нових атомних енергоблоків вже немає часу зволікати, бо ядерна галузь має для України стратегічне значення. В першу чергу, це необхідно як для заміщення потужностей, що вже перетнули проєктний термін експлуатації, так і для тих, які будуть поступово виводитись з роботи після 2030 року, а також складно прогнозувати майбутнє інших видів генерації з огляду на триваючі бойові дії росії проти України.
Будівництво нових енергоблоків на існуючих в Україні АЕС та створення нових майданчиків було закладено в Стратегію розвитку атомної енергетики України ще до повномасштабного російського вторгнення. Ці положення були оновлені в ухваленій Енергетичній стратегії України до 2050 року. Україна, попри зруйновану російськими окупантами промисловість, залишається розвиненою промисловою державою, яка споживає значні обсяги електроенергії. Особливо це відчутно зараз, коли внаслідок російських обстрілів по об’єктах енергетики, суттєво знизилася кількість генерації і всі ми на власні очі спостерігаємо дефіцит потужностей. Більш того, я маю прогнози щодо зростання споживання електроенергії вже в найближчому майбутньому з огляду на перспективи повоєнного відновлення і розбудови військово-промислового комплексу. А в довгостроковій перспективі можна буде говорити і про експорт електроенергії у разі реалізації цього плану.
Україна станом на сьогодні входить в світові лідери по виробництву ядерної енергії, має для цього потужну інфраструктуру, значний досвід та високий рівень безпечної експлуатації ядерних реакторів. До повномасштабної війни ядерна галузь нашої держави нараховувала більше 34000 фахівців, а НАЕК Енергоатом входила в топ-5 найбільших операторів АЕС світу. До лютого 2022 року в експлуатації перебувало 15 ядерних енергоблоків загальною встановленою потужністю 13,8 ГВт, з них три – ЗАЕС-6, ХАЕС-2, РАЕС-4 – були добудовані вже в роки незалежності. У 2021 році обсяг виробництва атомної генерації склав 86,2 млрд кВт⋅год.
Стратегічне значення ядерної енергетики підтвердили реалії повномасштабного вторгнення, коли саме 9 енергоблоків атомних електростанцій, підконтрольних Україні, стали найбільш надійним джерелом енергозабезпечення. Всі експерти в один голос кажуть, що дефіцит електроенергії внаслідок можливих подальших руйнувань теплових та гідроелектростанцій російськими терористами надалі тільки зростатиме, а відновлювальні джерела енергії не здатні забезпечувати нинішні обсяги споживання. Тому інших варіантів немає і українська ядерна галузь має розвиватися, навіть попри те, що в умовах війни ядерні об’єкти потенційно знаходяться під загрозою ракетних атак, а найбільша в Європі атомна станція, Запорізька АЕС, окупована агресором. Крім того, ядерна енергетика належить до низьковуглецевих джерел, а саме до зменшення викидів вуглецю прагнуть всі розвинені демократичні країни в рамках боротьби зі змінами клімату.
Дуже добре, що попри війну хтось думає про майбутнє і, за моєю інформацією, в НАЕК Енергоатом не полишають наміри щодо збільшення атомної генерації. Будувати нові атомні енергоблоки треба починати вже зараз. Власне, це питання стоїть на часі відтоді, як перший наш енергоблок (РАЕС-1) ще у 2010 році відпрацював свої проєктні 30 років. На сьогодні продовження ТЕ в Україні мають 12 енергоблоків з 15-ти (це 80%). І вже є такі, що працюють понад 40 років: РАЕС-1, 2 (ТЕ продовжено на 20 років) і ПУАЕС-1 (ТЕ продовжено двічі на 10 років).
Звісно проблема закінчення понадпроєктних термінів експлуатації і заміни потужностей актуальна не тільки для України, а і для всіх інших країн, що експлуатують АЕС. Станом на 2022 рік в світі 300 атомних енергоблоків (68%) з 442 вийшли за 30-річний термін експлуатації, а в деяких країнах – 40-річний. Вважається, що термін експлуатації атомних енергоблоків можна продовжувати до 60-70 років, за умови виконання усіх вимог регулятора та інших контролюючих органів і задовільного стану обладнання, в першу чергу корпусу реактора (ретельне обстеження реакторної установки, основного обладнання; підготовка документації для експертизи та інше; громадські слухання тощо). Але це все одно не можна робити до нескінченності, бо будь-яке обладнання, навіть за умови своєчасної реконструкції та модернізації, навіть при успішному проходженні експертиз, фахових висновків щодо його працездатності, рано чи пізно вичерпує свій ресурс і має бути заміненим. Тож з часом щодо кожного енергоблоку, який зараз експлуатується на українських АЕС, буде ухвалене рішення про зупинку роботи. І до цього всі ми повинні бути готовими заздалегідь, тож нові енергоблоки мають бути побудовані і введені в експлуатацію завчасно.
Урядовці наголошують, що в близькому майбутньому українська економіка спиратиметься на декілька секторів, серед яких важливе місце займає оборонна промисловість. Військово-промисловий комплекс вже розвивається шаленими темпами і має постійне державне замовлення. В цьому контексті два нові енергоблоки-тисячники ХАЕС дозволять збільшити генерацію та сприятимуть економічному зростанню промисловості. Так, лише за добу енергоблок ВВЕР-1000 виробляє електроенергії на 30 млн грн (750 тис. євро) за ринковою ціною. Відтак будівництво ядерних енергоблоків є беззаперечною необхідністю, як з огляду на енергетичну незалежність України, так і в світлі розбудови економіки держави.
Що маємо на сьогодні по ХАЕС-3, ХАЕС-4?
Енергоблоки № 3 та 4, кожен з яких матиме потужність 1100 МВт, на Хмельницькій АЕС почали будувати ще у 1985 році. Зупинилося будівництво у 1990-му через політичне рішення – було ухвалено мораторій на будівництво нових енергоблоків після аварії на ЧАЕС. Це рішення було втілено якраз коли ХАЕС-3 був готовий на 75%, а ХАЕС-4 – на 28% і з того часу блоки стоять законсервованими. Час від часу на різних рівнях ставиться питання продовження будівництва, в яке держава свого часу вклала суттєві кошти, а в останні роки ця тема дедалі частіше виникає в центрі підвищеної уваги політиків та урядовців. Згідно з результатами обстеження недобудованих споруд третього та четвертого енергоблоків ХАЕС, стан будівельного майданчика придатний для монтажу, пусконалагоджувальних робіт та випробувань. Також варто зазначити, що вже є необхідна для таких випадків інфраструктура АЕС.
Законопроєкт про будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС вже розглянутий у профільному Комітеті Верховної Ради України; невдовзі очікується його розгляд в Парламенті у першому читанні. Станом на зараз триває попередня підготовка до добудови цих енергоблоків, а монтаж обладнання розпочнеться одразу після прийняття Закону Верховною Радою.
Тож у підсумку, що дасть будівництво та введення в експлуатацію ХАЕС-3, ХАЕС-4 і нових енергоблоків Україні? Головне – це планування розвитку ядерної енергетики з огляду на заміщення в майбутньому реакторних установок, термін експлуатації яких рано чи пізно закінчиться. Це розширення генерації, відповідно, збільшення виробництва електроенергії – за прогнозом, на 14 млрд 500 млн кВт-год, що актуально для подолання проблеми енергодефіциту внаслідок російських атак по об’єктах критичної інфраструктури. Це і підтримка промисловості (наприклад замовленнями на виробництво обладнання тощо), і нові робочі місця, і найголовніше – світло і тепло в оселях українців.
Важливо, що Україна має потенціал для збільшення ядерної генерації – багаторічний досвід експлуатації АЕС, науково-технічну базу та висококласних фахівців з експлуатації, інжинірингу, ремонтно-сервісного забезпечення. І це основа енергетичної незалежності України та низьковуглецевого майбутнього.
