Державний бізнес без ілюзій: чому “Укрпошта” втратила прибутковість
18 Лютого 11:05
“Укрпошта” — одна з найбільших державних компаній країни, національний поштовий оператор із мережею тисяч відділень по всій Україні та десятками тисяч працівників. Вона доставляє листи й посилки, обслуговує бізнес, виплачує пенсії та соціальні допомоги, працює у прифронтових громадах і там, де часто немає альтернативи. “Укрпошта” залишається стратегічною інфраструктурою держави, але водночас — повноцінним акціонерним товариством, що має працювати за законами бізнесу. Саме навколо її фінансового стану, ефективності управління та ролі держави як власника розгорнулася дискусія у соцмережах після кількох гучних скандалів. Український економіст, підприємець, педагог і письменник Олексій Геращенко запропонував системний аналіз міфів і реальних проблем компанії у своєму дописі у Фейсбуці, передає «Комерсант Український».
Міф 1. “Укрпошта” фінансується з бюджету
Перший міф, який спростовує економіст, — нібито “Укрпошта” живе за рахунок державного бюджету.
«Ні, Укрпошта – це бізнес, який належить державі», — наголошує він. І додає: навіть термін «державне підприємство» спотворює суть, адже йдеться про акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі.
У перспективі держава може продати частину акцій. І тут Геращенко звертає увагу на стратегічний аспект: якби широке коло громадян стали акціонерами українських підприємств, це позитивно вплинуло б на фінансову культуру в країні. Але для цього компанія має бути «перспективною, привабливою і прибутковою».
Міф 2. Соціальні функції прирікають на збитки
Другий поширений аргумент — компанія нібито змушена бути збитковою через виконання соціальних функцій. Економіст нагадує, що у 2019–2021 роках “Укрпошта” була прибутковою і за три роки заробила 750 млн грн чистого прибутку, з яких 340 млн грн сплатила дивідендами державі.
«Тут керівнику Укрпошти ставимо жирний плюс», — пише він, адже раніше прибутковість компанії здавалася майже фантастикою.
Соціальні функції, за його словами, не є безкоштовними. Він цитує звіт аудиторів, де зазначено, що найбільшим клієнтом компанії є Пенсійний фонд України. Лише за 2024 рік сума винагороди за доставку пенсій та інших соціальних виплат склала понад 2,78 млрд грн.
«Це не фінансування з бюджету, це оплата послуг Укрпошти, і вона чимала», — підкреслює Геращенко. Водночас він зауважує, що компанії варто пам’ятати про свого ключового клієнта у комунікаціях.
Міф 3. Конкуренція з Новою поштою
Третій міф — що “Укрпошта” стала серйозним конкурентом Нової пошти. За словами економіста, показники цього не підтверджують.
У 2024 році обидві компанії мають близьку чисельність персоналу — 32 тисячі працівників в “Укрпошти” проти 33 тисяч у Нової пошти. Але оборот приватного оператора у 4,5 раза більший. «Це грандіозний розрив і в масштабі бізнесу, і в його ефективності», — наголошує він.
Якщо один гравець генерує у 4,5 раза більше доходу на одного працівника, це сигнал про серйозні проблеми з бізнес-процесами. Те саме підтверджує і співвідношення доходів до активів: кожна гривня активів Нової пошти приносить у півтора раза більше доходу, ніж в “Укрпошти”.
Хронічні збитки і “проїдений” капітал
Після розбору міфів Геращенко переходить до проблем. І тут тон стає значно жорсткішим.
З 2022 року “Укрпошта” стала хронічно збитковою і фактично «проїла» власний капітал. Якщо раніше був «жирний плюс», то тепер, за словами економіста, керівництву варто поставити «жирний мінус». Для держави як власника це означає, що зобов’язання перевищують активи — тобто бізнес потенційно не здатен повернути всі борги.
У такій ситуації власник має або виходити з бізнесу (що тут неможливо), або докапіталізувати його коштом бюджету. А це — гроші платників податків. «Тому питання докапіталізації з бюджету не за горами», — прогнозує автор.
Він визнає, що 2022 рік був надзвичайним через повномасштабне вторгнення. Але постійно списувати збитки лише на війну — не вихід. Бізнес повинен адаптуватися і шукати модель роботи без втрат, адже «весь час спалювати капітал власника — це не варіант».
Проблема команди і роль Наглядової ради
Окремо Геращенко ставить питання управлінської моделі. На його думку, складається враження, що команди топ-менеджменту фактично не існує: «Є топ-маркетолог Смілянський, топ-фінансист Смілянський, топ-креативник Смілянський…». Компанія без сильної управлінської команди, вважає він, приречена на слабкі результати.
Ще більше запитань викликає звіт Наглядової ради за 2024 рік. У ньому зазначено: «Товариство завершило рік з чистим збитком у розмірі 413,2 млн грн… За результатами оцінки виконання поставлених цілей, Наглядовою радою не виявлено незадовільних фактів. Зауваження і рекомендації відсутні».
«Компанія хронічно збиткова, капітал стає від’ємним… але все іде за планом?» — риторично запитує економіст.
Геращенко визнає позитивні результати 2019–2021 років і роль керівника в досягненні прибутковості в той період. Водночас нинішню ситуацію він оцінює критично. Якби він був членом Наглядової ради, то «відзначив би роль керівника» в минулих успіхах, але нині рекомендував би зміну керівництва через хронічні збитки, неефективність і погіршення фінансового стану.
Головний акцент його допису — не в персоналіях, а в принципах. Державна власність може бути ефективною. Соціальні функції не прирікають на провал. Але без жорсткої оцінки результатів, прозорого корпоративного управління і реальної відповідальності за збитки жодна стратегія не спрацює. І зрештою платити доведеться всім.
