Дешева альтернатива ППО: що відомо про український лазер на тлі дефіциту ракет та чому його оцінки неоднозначні
16 Лютого 17:11
РОЗБІР ВІД 
В Україні тривають тести власної лазерної установки, розробленої для протидії російським безпілотникам.
Новий комплекс під назвою Sunray українські фахівці створили як відповідь на брак зенітних ракет і зростання інтенсивності атак дронів-камікадзе. Робота над проєктом тривала майже два роки.
Система знищує невеликі повітряні цілі сфокусованим лазерним променем, який пошкоджує корпус або електронні компоненти безпілотника. Розробники зазначають, що Sunray функціонує практично безшумно та не потребує використання дорогих боєприпасів. Комплекс має невеликі габарити й може встановлюватися на пікап чи інший легкий транспорт, що забезпечує мобільність і швидку зміну позицій.
Яка вартість лазерної зброї
Створення прототипу обійшлося у кілька мільйонів доларів, однак серійну версію планують зробити значно дешевшою — її вартість може становити сотні тисяч доларів, що суттєво менше порівняно із сучасними зенітно-ракетними системами.
Розвиток лазерних технологій в Україні пов’язують із нестачею традиційних засобів ППО. Західні партнери не завжди можуть постачати достатню кількість ракет, а застосування дорогих перехоплювачів проти масових і відносно дешевих дронів є економічно невигідним. Лазерні установки розглядають як перспективну складову багаторівневої системи протиповітряної оборони, особливо для перехоплення дронів-камікадзе та розвідувальних БПЛА на невеликих відстанях.
Водночас технологія ще проходить етап доопрацювання: необхідно вирішити низку технічних та організаційних питань, зокрема інтеграцію комплексу в загальну систему управління повітряною обороною.
Якщо випробування завершаться успішно, Україна може увійти до числа небагатьох держав, що застосовують лазерну зброю в реальних бойових умовах для боротьби з безпілотниками.
Лазерна зброя для України: скепсис і обережний оптимізм експертів
Тема можливого створення та застосування Україною лазерної зброї викликала жваву дискусію серед військових аналітиків. Частина експертів закликає до стриманості в оцінках, інші — вбачають у нових розробках потенціал для посилення протиповітряної оборони.
Військовий експерт Сергій Грабський висловлює відверто скептичну позицію щодо перспектив бойового застосування лазерної зброї.
«Скажіть, будь ласка, яка країна має лазерну зброю? Жодна. Немає лазерної зброї в природі», — наголосив він.
За словами експерта, створення принципово нових типів озброєння потребує потужного наукового, технічного, економічного та кадрового потенціалу.
«Для того щоб створювати нові типи зброї, треба мати науковий, науково-технічний, економічний і матеріальний потенціал. І кадри — найголовніше. Жодного з цих факторів ми повною мірою не маємо».
Грабський також звертає увагу на фізичні обмеження застосування лазерів в атмосфері.
«Те, що нормально для “зоряних війн” у вакуумі, не працює в атмосфері. Є таке поняття, як розсіювання променя. Ми живемо в атмосфері — і це створює серйозні обмеження».
Він ставить під сумнів і практичну доцільність знищення повітряних цілей лазером на значній висоті через колосальні енергетичні витрати.
Досвід інших країн
Експерт зазначає, що навіть технологічно розвинені держави не мають ефективних бойових лазерних систем. За його словами, Ізраїль свого часу розглядав можливість застосування лазерів для боротьби з повітряними кулями, які запускалися з території Палестини з метою підпалів, однак це виявилося надто дорогим рішенням.
Окремо Грабський наголосив на ролі людського фактора і скептично оцінив сподівання на технологічні «чудо-рішення», зокрема й штучний інтелект.
«Основу будь-якої армії складають люди, навчені фахівці. Ви можете мати сотні тисяч одиниць озброєння, але якщо за цим не стоїть людина — гріш ціна такої зброї».
Лазер — як елемент протидії дронам
Водночас військовий аналітик, співголова громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов наголошує, що певні лазерні технології в Україні перебувають на стадії доведення.
«Наразі технологія на стадії доведення і потребує вирішення низки технічних і організаційних питань, зокрема інтеграції в єдину систему управління повітряним захистом».
Аналітик уточнює: йдеться не про універсальну «суперзброю», а про вузькоспеціалізований інструмент.
«Це не лазерна зброя для боротьби з авіабомбами чи балістичними ракетами. Передусім — елемент протидії безпілотникам, зокрема дронам-камікадзе та розвідувальним БПЛА на малих дистанціях».
За його словами, за даними відкритих джерел, у 2025 році було продемонстровано можливості українського лазерного комплексу «Тризуб».
Снєгирьов зазначає, що існує кілька напрямів розробок українського ВПК.
- «Тризуб» — комплекс, який, за наявною інформацією, здатен протидіяти як аеродинамічним, так і балістичним цілям на дистанції до 3–5 км.
- «Sunray» — система ближньої дії, орієнтована виключно на боротьбу з БПЛА.
«Йдеться саме про протидію дронам на близьких дистанціях. Це важливе уточнення».
Мобільність і економічна доцільність
Однією з ключових переваг нової розробки аналітик називає компактність і мобільність.
«Установка може монтуватися на пікап або іншу легку техніку. Це дозволяє швидко змінювати позиції, працювати в складі мобільних вогневих груп і підвищує живучість екіпажу».
Крім того, за інформацією, оприлюдненою виданням The Atlantic, вартість української системи може становити кілька сотень тисяч доларів — значно менше, ніж аналогічні американські зразки, ціна яких сягає десятків або навіть сотень мільйонів доларів. Снєгирьов наголошує, що розвиток таких систем пов’язаний із новою тактикою противника. У такій ситуації дешевші та мобільні засоби протидії можуть стати ефективним доповненням до традиційних систем протиповітряної оборони.
«Якщо розробка дійде до промислового виробництва і реального застосування, це може суттєво посилити можливості української ППО в боротьбі з безпілотниками — як розвідувальними, так і ударними».
Тож дискусія довкола лазерної зброї демонструє різні підходи до оцінки військових інновацій: від жорсткого технічного скепсису до обережного оптимізму.
Експерти сходяться в одному: вирішальним чинником залишаються не лише технології, а й системність їх впровадження, підготовка персоналу та здатність інтегрувати нові рішення в існуючу оборонну архітектуру.
