Дронова лихоманка в Києві: чому Україна обганяє світ у протидії БПЛА
13 Березня 13:20
ДУМКА
У Києві останніми днями відчутний незвичний ажіотаж. За словами громадського діяча та колишнього народного депутата Ігоря Луценка, до міста масово приїжджають іноземці, яких цікавлять українські технології у сфері безпілотників та протидії дронам.
«У Києві – колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, котрі терміново цікавляться нашою дроновою оборонкою. Схоже на золоту лихоманку».
На його думку, інтерес до українських розробок виник не випадково. За роки повномасштабної війни країна фактично стала лабораторією сучасної технологічної війни.
«Ще ніколи, з часів княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи, з часів Сагайдачного, українське військо не було настільки сильним».
Досвід війни, якого немає більше ніде
Луценко вважає, що саме масовані атаки безпілотників змусили Україну створити системи протидії, яких раніше не існувало.
«Три з половиною роки шахедного терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет».
За його словами, мова йде не лише про техніку, а й про комплексний досвід:
- роботу радарів і систем виявлення
- використання дронів-перехоплювачів
- інтеграцію різних елементів у єдину систему оборони.
«Це і досвід роботи з радарами, і дрони-перехоплювачі, і унікальні рішення по інтеграції цих речей у єдину систему. Цього всього нема у росіян — а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі».
Світ, який шукає захисту
На думку Луценка, глобальний інтерес до українських рішень посилився через нові ризики на Близькому Сході.
«Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану, в необхідності протишахедного імунітету переконався весь світ».
Він нагадує, що загроза ударних дронів для країн регіону існує вже кілька років, але ефективних систем протидії там досі не створили.
«Арабські країни на належну протидію до сих пір і близько не спромоглися. І тепер звертаються по допомогу. До нас, у Київ».
Чия це заслуга
Разом з тим Луценко ставить під сумнів роль держави у формуванні цих технологічних рішень.
«Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі».
За його словами, українська бюрократія часто реагує на технологічні зміни надто повільно.
«Надто пізно, надто мало – девіз наших посадовців».
Попри це, певні державні рішення все ж допомогли розвитку галузі — зокрема закупівлі радарів, державні замовлення на дрони та грантові програми для технологічних проєктів.
Роль фронту
Основний прорив, на думку Луценка, зробили не чиновники, а військові та інженери безпосередньо на фронті.
«Основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців».
Саме вони, за його словами, експериментували і впроваджували нові рішення, часто всупереч інерції військової системи.
«Вони і збивали, і конструювали, і експериментували».
Ціна технологічного прориву
Водночас Луценко наголошує, що технологічні досягнення мають дуже високу ціну.
«Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові».
Він додає, що багато людей, які починали боротьбу з російською агресією ще у 2014 році, вже загинули.
«Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, вже на тому світі».
Початок нової епохи
Попри втрати, Луценко переконаний, що нинішній етап — лише початок великої трансформації.
«Те, що ми бачимо зараз — це лише світанок нової ери».
Йдеться про розвиток роботизованих систем, які поступово змінюють характер сучасної війни.
«Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері».
