Другий місяць операції США та Ізраїлю: офіцер ЦАХАЛ дав тривожний прогноз
31 Березня 19:28
ЕКСКЛЮЗИВ
Другий місяць триває ізраїльсько-американська операція проти Ірану, але чіткої картини того, що відбувається, досі немає. Заяви президента США Дональда Трампа суперечать одна одній: то він говорить про домовленості з Тегераном, то відкрито заявляє про намір забрати іранську нафту. На цьому тлі бойові дії лише посилюються, ескалація наростає. Чи справді США та Ізраїль готуються до наземної операції проти Ірану? Що означає концентрація елітних підрозділів у регіоні? І головне — хто насправді виграє від цієї війни? «Комерсант Український» розбирався.
Поки Вашингтон говорить про можливі домовленості, удари по Ірану не припиняються. Офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» пропонує дивитися не на слова, а на дії. Інтенсивність атак зростає, і це, за словами експерта, головний індикатор реальної ситуації.
«Говорити можна що завгодно. Особливо Трампу. Він може заявляти будь-що — і ніхто не притягне його до відповідальності за слова. Але паралельно тривають безперервні ракетно-бомбові удари по території Ірану — як з боку Ізраїлю, так і з боку США», – Григорій Тамар.
За словами Тамара, лише за останню добу Ізраїль уразив близько 20 цілей, включно зі штабом військово-морських сил Ірану та високопоставленими військовими.
Ознаки підготовки до наземної операції
Окрему увагу офіцер запасу ЦАХАЛ звертає на концентрацію американських елітних підрозділів у регіоні. Йдеться не просто про стримування чи демонстрацію сили.
«Там зосереджені 160-й полк “Нічні сталкери”, 75-й полк рейнджерів, підрозділи “Дельта”, “морські котики”, а також десантні сили. Ці підрозділи не для параду. Є всі підстави вважати, що вони можуть бути залучені до захоплення острова Харк та інших об’єктів в Ормузькій протоці», – каже Тамар.
Саме цей регіон є критично важливим для контролю над нафтовими потоками Ірану. Попри масштабні удари, Іран намагається відповідати. Проте ці дії мають радше символічний характер.
«Іран намагається огризатися. За день було близько 10 повітряних тривог в Ізраїлі, запускалися ракети, але більшість із них збиті», – Григорій Тамар.
Додаткову напругу створюють атаки з боку «Хезболли» з території Лівану, які призводять до жертв серед цивільного населення.
Роль Росії: короткострокова вигода і довгострокові ризики
Кремль отримує тактичні вигоди від війни на Близькому Сході — зростання цін на нафту, відволікання уваги Заходу та розпорошення ресурсів.
«У короткій перспективі Путін виграє — і від цін на нафту, і від того, що увага світу відволікається. Але в середньо- та довгостроковій перспективі це дуже погано для нього», – Григорій Тамар.
Тамар пояснює це простою метафорою.
«Міжнародна політика Путіна — як табуретка на чотирьох ніжках: Білорусь, Китай, Північна Корея та Іран. Якщо одна ніжка зламається, вся конструкція стає нестійкою», – Григорій Тамар.
Іран, за його словами, був важливим партнером Росії — як у питаннях обходу санкцій, так і у проведенні «брудних операцій» через мережі проксі.
Окремий резонанс викликала заява представниці Армії оборони Ізраїлю про можливості операцій не лише в Ірані. Це, за словами Тамара, викликало нервову реакцію в Москві.
«В Росії почалася істерика. Після таких заяв навіть відключали інтернет, бо не розуміли, що буде далі» – каже Тамар.
Він наголошує: подібні заяви на такому рівні не є випадковими і проходять погодження на найвищому рівні військово-політичного керівництва.
Ключова думка експерта — інформаційний шум не має вводити в оману. Реальність визначається не заявами політиків, а військовими діями.
«Якби підтримка вимірювалася словами, Україна вже отримала б стільки зброї, що вистачило б для перемоги. Але рахувати треба не слова, а дії», – Григорій Тамар.
І хоча суперечливі заяви Дональда Трампа можуть створювати ілюзію дипломатичного процесу, однак факти свідчать про інше: війна не лише триває, а й набирає обертів. Концентрація елітних військ, посилення ударів і боротьба за контроль над нафтовими ресурсами вказують на можливий перехід до нової фази конфлікту.
