Дисбаланс планів та рішень: як в Україні будують нову розподілену генерацію і руйнують існуючу
13 Квітня 15:34
РОЗБІР ВІД 
Цього року Україна планує ввести в експлуатацію 1,5 ГВт нової розподіленої газової генерації. Що може ускладнити або, навпаки, допомогти втілити ці плани – з’ясовував «Комерсант Український».
В країні має бути створено мережу «енергетичних сот» – автономних або напівавтономних кластерів, де критична інфраструктура може працювати навіть тоді, коли центральна мережа пошкоджена. Таким є бачення урядовців. І саме ця мережа має стати важливою складовою нової архітектури енергетичної безпеки України. За словами міністра енергетики Дениса Шмигаля, нова енергетична архітектура має три рівні:
– атомну генерацію, яка дає стабільність;
– нову гнучку маневрову генерацію, яка працюватиме там, де система має технічний дефіцит;
– локальна автономну генерацію: когенераційні та малі газові установки тощо.
І знову конкурс
Звідки ж мають з’явитись ці 1,5 ГВт нової розподіленої газової генерації. Головні надії пов’язуються із запланованим нацей рік новим конкурсом на будівництво до 1,3 ГВт нової генераційної потужності.Його буде проведено за оновленими правилами. Серед регіонів, де може очікуватись поява нової генерації згадується Полтавщина, Сумщина, Харківщина, Чернігівщина, Київщина, Одещина, Дніпро. Також в планах проведення аукціонів з розподілу квот підтримки відновлюваної енергетики. І теж за оновленими правилами. На 2026 рік визначено квоти на 330 МВт: для вітрових електростанцій – 250 МВт, для сонячних – 33 МВт, а також 47 МВт для інших видів ВДЕ.
Власне, всі ці мегавати і мають наростити енергетичні м’язи регіонів. Доктор технічних наук Станіслав Ігнатьєв погоджується з доцільністю створення «енергетичних сот», згадаючи при цьому «енергоострівний» досвід Харкова, і одночасно вказує на інші важливі нюанси:
«Це довгий процес. Спочатку Укренерго має дати своє бачення і розрахунки: де і що потрібно та можна побудувати, щоб не розбалансувати мережі. Потім, необхідно створити умови для залучення інвестицій приватного капіталу в такі проєкти, оскільки у інвесторів існує велика недовіра до держави, зокрема і через борги ДП «Гарантований покупець» перед генерацією за «зеленим» тарифом. Разом з цим, є проєкти, що показують свою ефективність в умовах війни -є приклад Харкова, який рухається в бік створення «енергетичного острову» – і таким чином підтверджують доцільність створення таких «енергетичнихсот»», – зазначає фахівець.
Підживлюють недовіру інвесторів до починань урядовців і згадки про попередній конкурсна будівництво нової генеруючої потужності. Нагадаємо, у 2025-му році в Україні вже планували побудувати понад 400 МВт додаткової електричної генерації. Бізнес виявив інтерес до конкурсу, але цей інтерес було «успішно» нейтралізовано тодішніми українськими посадовцями. Фінансові пропозиції учасників тоді було відкрито і оцінено. У квітні під протокол навіть було визначено переможців конкурсу. А потім скарга і в підсумку процес «завис». Кажуть не без сприяння тодішнього керівництва Міненерго. Наприкінці року, вже за іншого керівництва, була спроба завершити цей скандальний конкурс. У грудні 2025-го Кабмін навіть ухвалив постанову, якою змінив порядок проведення конкурсу.Було заявлено про готовність забезпечити прийняття рішення новим складом комісії щодо вже поданих конкурсних пропозицій від учасників без необхідності проведення повторного перегляду конкурсних пропозицій. Але щось пішло не так. І ось тепер нинішнє керівництво Міненерго анонсує новий конкурс з надією, що він дасть результат. Посприяти цьому, як вважають в уряді, мають: запровадження нової моделі ринкової премії як механізму стимулювання інвесторів до будівництва нових електростанцій; проведення конкурсів за регіональними лотами; спрощення кваліфікаційних та фінансових вимог для учасників конкурсу.
Але минулорічний, так і незавершений, конкурс залишив чимало запитань без відповідей. Є вони і у Геннадія Рябцева, головного наукового співробітника Інституту стратегічних досліджень. Його також дивує: чому за останні кілька місяців не було проведено жодного конкурсу на будівництво нової потужності. Має фахівець питання і до принципів розбудови енергосистеми.
«Важливо, щоб всі заходи, які має бути вжито, були спрямовані на підвищення стійкості і надійності роботи всієї системи, а не на енергетичний сепаратизм і створення окремих енергетичних острівців, жодним чином не пов’язаних між собою. І щоб ресурси концентрувалися на вирішенні тих завдань, які є пріоритетними. Після того, як оці основні принципи розбудови енергосистеми були б впроваджені, потрібно було б схвалити загальний український план. А у нас замість цього схвалили плани стійкості регіонів та окремих міст, які суперечать один одному і які будуть конкурувати за 278 мільярдів гривень, яких немає в бюджеті для того, щоб ці плани реалізувати», – наголошує експерт.
При цьому, і це теж варто брати до уваги, конкретні посадовці в Києві визначатимуть: кому саме і скільки коштів давати. Цікаво буде подивитись, що в результаті отримає, приміром, столиця. Нагадаємо, загальний бюджет плану стійкості Києва, принаймні, у версії столичної влади, становить 61,6 млрд грн. З них власними можливостями місто може забезпечити 10,6 млрд грн. Потреба в додатковому фінансуванні – 51 млрд грн. Уряд же – принаймні, поки що, оперує цифрами іншого порядку. 10 квітня урядовим рішенням обласним держадміністраціям із резервного фонду держбюджету було виділено «всього» трохи більше 732 510 тисяч гривень.
Регіональна стійкість
Додаткова потреба регіонів в обладнанні, за оцінками уряду, на сьогодні становить понад 500 МВт. Закрити її планується разом міжнародними партнерами, зокрема в межах Фонду енергетичної підтримки. Якраз минулого тижня Першийвіцепрем’єр-міністр – Міністр енергетики України Денис Шмигаль скористався засіданням Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, аби розповісти представникам громад про те, як уряд їх підтримуватиме.
«Уряд уже передбачив кошти з резервного фонду на встановлення і приєднання наявних когенераційних установок у 8 регіонах України. Перший транш в розмірі 307 млн грн надійде найближчим часом. Це дозволить приєднати 75 установок загальною потужністю 96 МВт», – заявив урядовець.
Повідомив міністр енергетики і про опрацювання спільно з Мінрозвитку та Мінекономіки проєктів рішень Уряду щодо спрощення процедури закупівель обладнання в межах планів стійкості, а також супутніх робіт для його встановлення. Виходить, що попередніх рішень, які стосувались спрощення процедур, виявилось недостатньо. Це підтверджує доктор технічних наук Станіслав Ігнатьєв:
«Існує проблема приєднання когенераційних установок до мережі. Для того, аби модернізувати електропідстанції для підключення таких установок, потрібно достатньо тривалий час – десь 9-10 місяців. Тобто ці проєкти швидко не реалізовуються».
Про це ж говорить і Геннадій Рябцев, головний науковий співробітник Інституту стратегічних досліджень.
«Всі розповідають про те, що у нас все спрощено – і проєктування, і введення в експлуатацію. Але коли починаєш з’ясовувати, то виявляється, що не все так просто. Дійсно, якщо ви великий інвестор, такий, що може, наприклад, потрапити на прийом до керівника обладміністрації або до міністра, чи іншого посадовця високого рівня, то так – тривалість проєктування, постачання, введення в експлуатацію, приєднання до мережі систем у вас може зайняти приблизно 7 місяців. Тобто, якщо зараз розпочати,то великий інвестор, в найкращому разі, зможе ввести в експлуатацію цю установку, яка зараз проєктується, якраз на початку опалювального сезону. Якщо ж інвестор поменше, то і можливостей буде в рази менше», – констатує експерт.
Міністр енергетики порадував бізнес, який хоче обзавестись власною генерацією, і тим, що нині в уряді окремо опрацьовується питання щодо поширення практики PPA контрактів на суб’єктів розподіленої газової генерації. Для розуміння: договори купівлі-продажу електроенергії (PowerPurchaseAgreement, PPA) дозволяють зафіксувати ціну на електроенергію на тривалий термін та мінімізувати ризики, пов’язані з коливаннями цін на енергоресурси. Також в планах Міненерго поширити підтримку на всі новозбудовані об’єкти розподіленої газової генерації в прифронтових регіонах, тобто введені в експлуатацію з грудня 2022 року, а не лише з 1 грудня 2025 року.
Акцент в розбудові нової генерації робиться урядом саме на прифронтових і правобережних регіонах, які цієї зими мали чи не найбільше проблем з енергозабезпеченням. Саме для ТЕЦ і когенераційних установок, які працюють у прифронтових регіонах і почали експлуатуватись після 1 грудня 2025 року було залишено можливість купувати газ за пільговими цінами. З огляду на плани уряду таку ж можливість зможуть невдовзі отримати і ті об’єкти, які введені в експлуатацію з грудня 2022 року. Для інших виробників електроенергії пільгові ціни на газ 30 березня було скасовано. Одночасно, як відомо, було знижено граничні ціна на електроенергію. Як вважають в Асоціації суб’єктів розподіленої та маневрової генерації,такий ціновий дисбаланс загрожує розвитку розподіленої генерації в Україні: чимало об’єктів змушені або обмежуватись роботою лише в пікові години, або взагалі зупинятись.
І такий незбалансований підхід, який практикується в країні, теж відлякує інвесторів. На цьому наголошує Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики.
«Всі ті інвестори, які розглядали інвестиції в газоспалювальну генерацію, сказали все, дякуємо, ми перестали розглядати. Вонирозглядали ці інвестиції, орієнтуючись виключно на ринкові ціни. А якщо ви купуєте газ на ринку, а електрику вам пропонують продавати за півціни – так не може бути. До ринкової ціни на газ, логічно, має докластися ринкова ціна на електроенергію. Покивсі ми не подивимось в обличчя реальності, кількість генерації буде скорочуватися. Якщо ж ми змінимо підхід до ринку електроенергетики, тоді прийдуть ті, хто будуть готові вкладати гроші і будувати нові потужності», – каже експерт.
Для більш реальної оцінки український потреб і, звичайно ж, планів варто нагадати і ще кілька цифр, наведених Президентом України напочатку року. За його словами, 15 січня споживання електроенергії в Україні перебувало на рівні 18 ГВт, а можливості системи становили лише 11 ГВт. За останні кілька місяців навряд чи цей дисбаланс суттєво змінився.
Автор: Сергій Василевич
