Ексглава господарської касації Богдан Львов під арештом: що відомо про справу «труби Медведчука»
10 Липня 2025 14:25
Колишній голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України Богдан Львов перебуває під арештом з 18 червня 2025 року. Йому інкримінують участь у корупційній схемі, пов’язаній із заволодінням стратегічним об’єктом — нафтопродуктопроводом «Самара – Західний напрямок», більш відомим як «труба Медведчука». Суд визначив заставу у понад 302 мільйони гривень, яку Львов не сплатив. Про це повідомляє «Комерсант Український» з посиланням на видання Watchers
Захист Львова подав апеляційну скаргу, яку 3 липня мав розглянути Київський апеляційний суд. Проте один із суддів колегії — Валерій Лашевич — взяв самовідвід, оскільки тривалий час працював разом із Львовом у одному з військових судів України. Засідання відклали на серпень.
Богдана Львова підозрюють у пособництві щодо привласнення, розтрати майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України) у так званій справі «труби Медведчука» .
Хто такий Богдан Львов
Богдан Львов — суддя з 1992 року, із 2004-го — у Вищому господарському суді. Після судової реформи 2016 року він увійшов до складу новоствореного Верховного Суду, очоливши господарську касацію. Попри застереження громадських організацій щодо доброчесності, він був призначений і навіть став заступником голови ВС.
Крім того, імʼя Львова звучало в контексті корупційного скандалу щодо на той час члена Вищої ради юстиції Павла Гречківського. За даними ЗМІ, останній нібито обіцяв за 500 тисяч доларів владнати питання щодо «потрібного» рішення через Львова. У 2016-му журналісти «Слідство.інфо» писали, що через Львова можна було «вирішувати» питання щодо господарських справ.
Попри це, Львов пройшов конкурсну процедуру і був призначений суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. У 2017-му його обрали головою цього суду та заступником Голови ВС.
У 2022 році журналісти програми «Схеми» оприлюднили дані про наявність у Львова російського громадянства. Це стало підставою для його звільнення.
Проте Київський окружний адміністративний суд поновив його на роботі (однак відклав негайне виконання, яке зазвичай передбачене для такої категорії справ).
У червні 2024-го Шостий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення про поновлення. СБУ підтвердило під час слухань в апеляції наявність у нього паспорта громадянина рф, хоча Львов і називав його підробкою.
Про що йдеться у справі
Усередині червня цього року окремі медіа писали, що Львову повідомили про підозру, хоча офіційних комунікацій щодо цього у інформаційному просторі на той момент не було. Так, 18 червня про це написали у «Спілці мертвих юристів», вказавши, що йдеться про підозру у справі так званої «труби Медведчука».
Примітно, що Асоціація правників України ще 16 червня опублікувала заяву про недопущення тиску на адвокатуру. У заяві зазначалося, що вона повʼязана із «зростанням кількості випадків втручання правоохоронних органів у професійну діяльність адвокатів».
24 квітня 2025-го Світлана Панаіотіді, колишня Державна уповноважена АМКУ, повідомила про обшук, який без відповідної ухвали суду відбувся у неї вдома. У Спілці припустили тоді, що обшуки були повʼязані із так званою справою «труби Медведчука», а згодом повідомляли про ще ряд можливих обшуків, однак жодних офіційних коментарів більше не було.
Як відомо, у серпні 2023-го року Львов отримав адвокатське свідоцтво. Але, як йдеться на сайті єдиного реєстру адвокатів, одразу ж зупинив своє право на зайняття адвокатською діяльністю.
Арешт Львова зрештою підтвердився після публікації відповідного рішення у реєстрі судових рішень. Як зазначається у тексті рішення, 18 червня Служба безпеки України повідомила йому про підозру у пособництві щодо привласнення, розтрати майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України). Того ж дня Шевченківський райсуд Києва відправив його під варту на два місяці із альтернативою застави у 302 мільйони гривень.
Справа «труби Медведчука»
Суть обвинувачень проти Львова пов’язана із ймовірною допомогою у привласненні державного майна — трубопроводу, який після розпаду СРСР мав перейти у власність України. Замість цього він опинився під контролем російської компанії «Транснафтопродукт», а згодом — людей, наближених до Віктора Медведчука.
В ухвалах у справі Львова, опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень, – небагато інформації про суть справи, в якій йому повідомили про підозру. В окремих із них йдеться, що у справі досліджуються обставини заволодіння групою колишніх високопосадовців українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», а також подальшої легалізації коштів від її використання.
Слідство встановило, що після проголошення незалежності України ця труба мала стати власністю держави. Проте компанія з рф — «Транснафтопродукт» — не віддавала трубопровід.
Як писали Bihus.info, Віктор Медведчук обговорював цю трубу з очільником російської «Транснафти» Ніколаєм Токарєвим. Медведчук у розмові згадував, що говорив про трубу з «нашим головним», казав, що у нього «є пропозиція» і він особисто «контролює» це питання. На той час в судах тривали спори щодо її передачі у власність України.
Взимку 2015-го, в одній із розмов з головою «Транснафти», Медведчук окреслював свій план: трубопровід має знову перейти під контроль росіян, після чого його передадуть іншій «своїй» компанії. Як «представника» цієї нової структури Медведчук пропонував депутата зі свого оточення — Тараса Козака.
17 березня 2015 року Вищий господарський суд (із квітня 2014-го Богдан Львов очолював цей суд, правонаступником ВГС став Касаційний господарський суд, головою якого став знову Львов) вирішив: труба має стати українською.
«Позовні вимоги Генерального прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про витребування майна з володіння Дочірнього підприємства “Прикарпатзахідтранс” Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії “Транснафтопродукт”, зокрема, частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі», — йшлося у рішенні суду.
Втім, у квітні 2015-го, суддя Рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко фактично повернула трубу росіянам. Її рішенням було скасовано вже майже завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу.
За інформацією «Bihus.info», після повернення трубопроводу росіянам, його переоформили на людей Медведчука.
Прокуратура згодом хотіла оскаржити таке рішення, але суди, в тому числі Верховний, відмовили у задоволенні позову. Прокуратура у касаційній скарзі тоді посилалась на те, що суди не належно оцінили усі докази по справі.
«Оскільки прокурором не було наведено в його позовній заяві будь-яких ідентифікуючих ознак, а також кількісних і якісних характеристик спірних частин нафтопродуктопроводів, їх склад, місцезнаходження та протяжність (окремо по кожному об’єкту), то наведене унеможливлює задоволення позовних вимог в тій формі, в якій вони викладені у прохальній частині його позовної заяви», — йшлося у постанові Верховного суду у 2018-му.
Ні перше, ні друге рішення у господарській касації не приймав Львов. Утім, він, як йшлося вище, очолював Касаційний господарський суд з 2017-го.
За даними «Схем», у справі щодо Львова йдеться про період, коли ділянки нафтопроводу «Самара–Західний напрямок» опинились під контролем обвинуваченого у держзраді Віктора Медведчука. Слідство вважає, що він, ймовірно, впливав на суддів для ухвалення певних рішень у господарській справі про передачу труби до компанії, яку пов’язують з Медведчуком.
Арешт і слідство
18 червня СБУ повідомила Львову про підозру за ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191 ККУ (пособництво у привласненні або розтраті майна). Того ж дня Шевченківський райсуд Києва обрав йому запобіжний захід — арешт на два місяці з можливістю застави у 302 млн грн. Прокурори вимагали заставу понад 1,4 мільярда гривень, аргументуючи це тяжкістю злочину і ризиками впливу на свідків.
Захист оскаржив рішення, але слухання в апеляції було перенесено на серпень через самовідвід судді, який раніше працював із Львовим.
Що далі
Наступне засідання з розгляду апеляції на арешт Львова призначене на 6 серпня.
Сам Львов справу називає «фейком», але в публічному просторі поки що утримується від докладних коментарів.
