Футболіст-зрадник Тимощук виграв суд в Лозанні проти УАФ
19 Листопада 2024 00:35
Спортивний арбітражний суд в Лозанні задовольнив апеляцію колишнього гравця збірної України Анатолія Тимощука проти Української асоціації футболу про позбавлення його усіх титулів. Про це повідомляє Tribuna.com, інформує «Комерсант Український»
Тимощук працює помічником тренера у санкт-петербурзькому «Зеніті»
Після повномасштабного вторгнення він ніяк не висловився щодо агресії росії, що стало приводом для запровадження санкцій щодо нього. 11 березня 2022 року Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ ухвалив рішення покарати Тимощук. Зокрема УАФ заборонила Тимощуку займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з футболом (адміністративна, спортивна тощо) довічно.
Крім цього, Анатолія позбавили всіх його титулів (переможець та срібний призер чемпіонату України, володар Кубка та Суперкубка України), а Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ рекомендував Центру ліцензування УАФ вжити заходів щодо відкликання (позбавлення) Тимощука тренерської ліцензії Pro-UEFA. Минулого року футболіст також потрапив до санкційного списку публічних осіб РНБО.
Тимощук намагався оскаржити позбавлення його футбольних регалій в Апеляційному комітеті УАФ, але зазнав невдачі. Після цього він звернувся до CAS, який тепер скасував рішення українських футбольних інстанцій.
Своє рішення CAS аргументував тим, що, на його думку, в період від початку повномасштабного вторгнення до 11 березня 2022 року Анатолій не здійснив жодних дій, які могли б бути підставою для застосування до нього санкцій.
В Українській асоціації футболу для Tribuna.com вже прокоментували ганебне рішення CAS щодо Тимощука.
“УАФ справді вже отримала рішення від CAS. На жаль, до цієї справи європейці підійшли максимально формально та підтвердили часткове нерозуміння реалій, в яких ми живемо. Позиція української футбольної спільноти однозначна та не змінювалась ніколи. Таким як Тимощук не місце в українському футболі”, – заявили в УАФ.
Що відомо про Анатолія Тимощука
Анатолій Тимощу́к народився 30 березня 1979 року у Луцьку.
Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату.
Першою професійною командою для Анатолія стала луцька “Волинь”, у 1995 році провів свій перший матч у Вищій лізі чемпіонату України.
Здобув популярність, граючи в донецькому “Шахтарі”. У цій команді він став капітаном та гравцем основного складу збірної України. Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти “Югосталі”. Відзначився двома голами.
Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький “Зеніт” (у якого з’явився надійний спонсор — “Газпром”) придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА.
Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської “Баварії”.
У грудні 2011 року Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України.
У 2013 році після перемоги в Лізі чемпіонів з “Баварією”, повернувся в “Зеніт”.
З 2000 по 2016 рік виступав за збірну України. Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар’єру в 2012 році. У 2016 році ухвалив рішення завершити виступи у збірній.
З 2017 року — асистент головного тренера російського ФК «Зеніт». У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон росії, володар Суперкубка росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА.
У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА.
Неодноразово критикувався в Україні за те, що продовжував працювати в росії після російської збройної агресії проти України 2014 року та повномасштабного військового вторгнення рф до України у 2022 році.
Наприкінці 2022 року назвав війну рф проти України “спеціальною військовою операцією” та заявив, що не бачить різниці між українським та російським народами.
У травні 2022 року Тимощук святкував перемогу “Зєніту” в чемпіонаті росії.
Луцька міська рада відібрала в нього звання “Почесного громадянина міста Луцьк” за те, що той “не зупинив свою співпрацю з футбольним клубом країни-агресора” та замовчував свою позицію щодо війни росії проти України.
