Генпрокурор отримав повний контроль: як це змінить боротьбу з корупцією
22 Липня 19:48
РОЗБІР ВІД 
Після обшуків працівниками СБУ, ДБР та ОГП у низки детективів НАБУ, підставами для яких стали дорожньо-транспортні пригоди за їхньої участі, а також підозра в можливому зв’язку з країною-агресором, у Верховній Раді до другого читання було внесено законопроєкт № 12414 й ухвалено. Після того як його підпише Президент, НАБУ і САП втрачають свою незалежність і переходять у пряме підпорядкування Генеральному прокурору. До чого це призведе — з’ясовував «Комерсант Український».
Після обшуків у НАБУ вже наступного дня Верховна Рада прийняла у другому читанні законопроєкт № 12414. Як стверджують у НАБУ, в останній момент до нього були внесені правки, які фактично знищують незалежність НАБУ і САП і фактично підпорядковують їхню діяльність Генеральному прокурору. Зокрема, законопроєкт передбачає, що:
- Генеральний прокурор отримує доступ до всіх справ НАБУ або може надати такий доступ будь-якому іншому прокурору;
- має право давати обов’язкові письмові вказівки детективам НАБУ і, у разі їх невиконання, змінювати підслідність, передаючи справу іншим органам;
- може закрити розслідування на вимогу сторони захисту;
- самостійно вирішує спори про підслідність;
- особисто підписує підозри топ-посадовцям;
- керівник САП втрачає право входити до групи прокурорів — це вирішує винятково Генеральний прокурор.
Фактично у разі ухвалення цього законопроєкту керівник САП стає номінальною фігурою, а НАБУ втрачає незалежність і перетворюється на підрозділ Генпрокуратури. Антикорупційна інфраструктура України, вибудована з 2015 року, буде зруйнована, — зазначили в НАБУ напередодні голосування.
Все вирішує Генпрокурор
НАБУ позбавляється монополії: Генпрокурор може передавати їхні справи іншим органам — це послаблює незалежність детективів. Генпрокурор отримує ключову роль у визначенні підслідності (тобто, хто саме розслідує справу), включно з кримінальними провадженнями НАБУ та БЕБ. А у кримінальних справах, де фігурують топ-посадовці, погодження Генпрокурора є обов’язковим на різних етапах досудового слідства.
Згідно з новою редакцією частини 5 статті 284 Кримінального кодексу України, тепер остаточне рішення про закриття кримінального провадження щодо окремих категорій чиновників, а саме — найвищих посадових осіб, включно з чинним або колишнім Президентом України, членами Уряду тощо, приймає Генеральний прокурор (або особа, яка виконує його обов’язки).
Якщо прокурор прийняв рішення про закриття провадження щодо підозрюваного, учасники провадження можуть звернутися з клопотанням до Генерального прокурора. Він перевіряє обґрунтованість закриття та, за результатами розгляду клопотання, ухвалює одне з двох рішень:
- закрити провадження щодо особи;
- відмовити в задоволенні клопотання і тим самим залишити справу відкритою.
Така монополізація процесу відкриває простір для політичного або особистого впливу, може створити “вузьке горлечко”, коли доля справи вирішується кулуарно, без належної прозорості, — підкреслюють юристи у коментарі «Комерсант Український».
Генпрокурора в Україні призначає Верховна Рада за поданням Президента. Це означає, що він може бути неформально залежним від політичного керівництва, яке, якраз, може бути фігурантом справи (Президенти, Прем’єри, міністри, депутати). Виникає конфлікт інтересів: особа, яка має контролювати, може бути зацікавлена у “прикритті”, — зазначає адвокат Валентин Середа.
Можливість “зняття” справ через кулуарні домовленості
Клопотання про перегляд рішення може використовуватися не як правовий, а як інструмент тиску чи торгу. Є ризик, що провадження можуть закриватися “в обмін на лояльність”, політичні або бізнес-угоди.
Нова норма не передбачає чіткого механізму апеляції на рішення Генпрокурора. Якщо він відмовить у задоволенні клопотання або закриє справу, оскаржити це фактично неможливо, окрім як через суд — а це тривалий і не завжди ефективний шлях. Закон не гарантує, що кожне клопотання обов’язково призведе до об’єктивного перегляду. Є ризик формальних відписок або бездіяльності, — підкреслює адвокат.
Фактично прокурор отримує розширені повноваження контролю над слідчими, детективами НАБУ і САП. Генеральний прокурор стає центральною фігурою в управлінні антикорупційними провадженнями.
Має бути здорова конкуренція
Юристи вважають, що правоохоронні органи повинні бути незалежними один від одного і навіть конкурувати між собою, особливо в розслідуванні справ проти високопосадовців. А ці “наїзди” на НАБУ і САП — фактично єдині незалежні структури — ні до чого доброго не приведуть, переконаний адвокат Олег Леонтьєв.
Все дуже просто: щоб знищити НАБУ і САП, достатньо поставити над ними начальника, який буде готовий виконувати будь-які вказівки тих, хто його призначив. Це буде дуже погано. Я сам за роки роботи в прокуратурі неодноразово бачив, як керівники прокуратури, коли рядові прокурори копали резонансні корупційні справи, їх продавали. У НАБУ був процесуальний прокурор з САП, і більше ніхто не мав доступу до справ, а тепер туди залізе Генпрокурор і його оточення. А контингент у прокуратурі сьогодні непростий: до воєнних дій було 350 осіб, а в Офісі Генпрокурора зараз штат роздутий до 2000, і всім треба їсти. Все буде дуже погано, — зазначає Леонтьєв.
Головне — жорсткий контроль з боку ОП, кого можна чіпати, а кого ні. І всі справи, які раніше розслідували НАБУ і САП, будуть переглянуті та “поховані”, іншими словами — “продані”.
Неуспішна боротьба з корупцією
Із самого початку створення антикорупційних органів в Україні (2014–2016 роки) Український інститут політики проводив дослідження, які свідчили про сумні перспективи: як подібні структури в інших країнах, створення ВАКС, САП, НАБУ навряд чи принесе ефективний результат.
Ми бачимо на практиці, що кардинальних результатів у боротьбі з корупцією не досягнуто, попри піар і довгі розповіді про важливість створення ВАКС, САП, НАБУ тощо. За цей час фактично було створено паралельну вертикаль структур: НАБУ збирало інформацію, САП передавала до ВАКС. Але ця вертикаль була побудована з “тих самих матеріалів” — тих самих людей, хто представляв різні політичні, економічні чи соціальні групи. Стала інструментом тиску на українські еліти зі сторони наших західних партнерів, але не стала елементом очищення українського суспільства від корупції, — зазначив директор Інституту політики Руслан Бортник у коментарі «Комерсант Український».
У результаті десятки мільярдів гривень, витрачені за ці роки, виявилися марними. Вони лише створили політичні проблеми для влади, яка в умовах війни реагує на це жорстко та швидко.
Ми бачимо, що ця свобода антикорупційних органів, можливість їх орієнтуватися на посольства та еліти — закінчується. Реформа не ліквідовується, але сама інфраструктура перепідпорядковується тим правоохоронним органам, від яких її колись відокремили, — додав Бортник.
Українці нічого не відчують після цих змін — для них це ніяк не відобразиться. А от відносини української влади з ліберальною частиною Європи та демократами США, які використовували антикорупційні структури для впливу на українські еліти, можуть погіршитися, прогнозує політик.
Нагадаємо, що 21 липня співробітники СБУ, ДБР та ОГП провели щонайменше 70 обшуків та обшукали понад 15 працівників НАБУ. За інформацією з НАБУ, слідчі дії проводяться без належних судових постанов. Підставами для цих заходів у переважній більшості випадків стали дорожньо-транспортні пригоди — дві з них трапились у 2021 році й одна в 2023-му, та щодо яких велося слідство. А деяким інкримінують можливі зв’язки з представниками спецслужб РФ.
Окрім цього, розпочато позапланову перевірку стану охорони державної таємниці, ініційовану СБУ. Вона стосується працівників НАБУ, які мають доступ до держтаємниці та проводять негласні слідчі (розшукові) дії. За її результатами СБУ може отримати інформацію про поточні та заплановані НАБУ і САП оперативні заходи й слідчі дії. Розголошення цієї інформації може зірвати слідчі заходи і поточні розслідування, заявили в НАБУ. А також продовжується планова перевірка Держспецзв’язку, що охоплює технічну інфраструктуру НАБУ.
Автор — Алла Дуніна
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
