Кейс Releaf Paper: чому “зелений” стартап із грантом від ЄС так і не дійшов до комерційного виробництва
14 Листопада 2025 22:15
Український стартап Releaf Paper, який обіцяв виробляти папір з опалого листя і отримав на цю мету €2,5 млн гранту від Європейської комісії, так і не зміг впровадити власну запатентовану технологію в комерційне виробництво. Про це повідомляє «Комерсант Український» з посиланням на матеріал Forbes Ukraine.
Як розповіли медіа троє колишніх співробітників компанії, у готовому продукті частка листя становила лише 10 – 20%, а сам запатентований метод не використовувався на практиці. Колишній голова компанії Олександр Соболенко підтверджує такі дані.
Виявилося, що за запатентованим методом виходить напівфабрикат, який не може конкурувати з папером із деревини ні за якістю, ні за собівартістю, – пояснює причини конфлікту з партнером Соболенко.
За його словами, вартість продукту зростала в 50 разів.
Технологія Фречки, запатентована 2019 року, передбачала хімічну обробку листя, щоб отримати недеревну целюлозу. На цій концепції у 2020-му і була побудована бізнес-модель Releaf Paper. Однак повноцінні випробування розпочалися лише після отримання гранту від EIC у 2022 році. У цей період до компанії приєднався менеджер Олександр Соболенко, який зайнявся фінансами та залученням інвестицій, тоді як Фречка відповідав за технологічну частину. У вересні 2025 року Фречка повернувся на посаду президента, а Соболенко покинув компанію на тлі корпоративного конфлікту.
За словами Соболенка, запатентований метод виявився нерентабельним: отриманий напівфабрикат не витримував конкуренції з деревним папером ні за якістю, ні за собівартістю. Вартість сировини зростала в десятки разів. Фречка відповідає, що технологія була адаптована під вимоги французького законодавства, оскільки використання хімікатів та електроенергії понад певний поріг вимагало б дозволів, отримання яких зайняло б більше часу, ніж передбачав грант. Тож метод було змінено, а 2024 року Фречка оформив новий патент, який передбачає використання щонайменше 10% листя.
Фактична виробнича потужність пілотної лінії у Франції виявилася значно нижчою за заявлену. Замість обіцяних 10 000 тонн целюлози на рік лінія могла виробляти лише близько 200 тонн гранул. Фречка підтверджує цю цифру, зазначаючи, що у 2023-2025 роках намагався поступово вдосконалювати технологію. У серпні 2025 року йому вдалося виготовити 50 кг волокна, яке він відправив потенційним партнерам, отримавши попередні листи про наміри. Паралельно він почав обговорювати співпрацю з європейськими технологічними центрами, вважаючи, що запуск великого заводу без значних інвестицій був би помилкою.
Конфлікт між засновниками поглибився через розбіжності в підходах. Соболенко стверджує, що Фречка керував розробкою, спираючись на лабораторні уявлення, а не на промислові стандарти, і чинив опір залученню досвідченого технічного директора. За його словами, компанія створила ілюзію готової технології та втратила довіру інвесторів. Фречка, зі свого боку, заявляє, що партнер поставив ультиматум про припинення проєкту або його відхід, на що він погодитися не міг.
Як пише ЗМІ, історія конфлікту повторилася і з першим партнером Фречки Андрієм Варцабою. Їхня співпраця тривала рік і завершилася взаємними претензіями щодо невиконаних зобов’язань і контролю над інтелектуальною власністю. Пізніше Фречка створив нову юридичну особу і продав 25% частки Соболенку. Зараз сторони обговорюють його вихід із проєкту. Незважаючи на труднощі, Фречка стверджує, що технологія розвивається, а компанія переходить до моделі виробництва готової продукції, а не сировини.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
