Холодна реальність: як відновлювати систему теплозабезпечення у великих українських містах
9 Лютого 18:32
РОЗБІР ВІД 
Сильні морози та регулярні ворожі обстріли не лише випробовують на стійкість українських громадян, але й перевіряють українських енергетиків на здатність відновлювати пошкоджені об’єкти. Буває і так, що через значні руйнування —це просто неможливо зробити швидко. Але робити треба. Як найкраще відновлювати зруйноване, з’ясовував у фахівців «Комерсант Український».
Фото пошкодженої минулого тижня в результаті ворожої атаки Дарницької ТЕЦ Києва разом зі списком понад 1100 столичних багатоповерхівок, які залишились без теплопостачання, і прогнозами, що на відновлення піде не один місяць, підтвердили холодну реальність, в якій опинилось багато киян.
Сергій Нагорняк, народний депутат, представник парламентського комітету з питань енергетики, спробував заспокоїти містян:
«Абсолютно всі ТЕЦ Києва і Харківська ТЕЦ підлягають відновленню. Питання лише в тривалості часу на це відновлення — це перше. Друге питання — фінансовий ресурс, третє — наявність запасних частин і фахівців для ремонту».
Можна ще додати і четверте: фахове розуміння того, що відновлювати і як.
Розумне відновлення
Нинішню зиму українцям в різних, принаймні, великих містах, таких як Харків та Київ, потрібно, умовно кажучи, зціпивши зуби, пережити. Це з огляду на наявні можливості з тим же електропостачанням та теплозабезпеченням. Але що робити далі? Як же зігрівати великі міста? Ось в чому питання. Відновлювати старі ТЕЦ чи розбудовувати розподілену генерацію, переходити на автономні мінікотельні і взагалі взяти за орієнтир індивідуальне опалення.
Іван Плачков, ексміністр палива та енергетики України, колишній генеральний директор компанії «Київенерго» вважає, що відмовитись від великих ТЕЦ і відповідно централізованого опалення не вийде.
«Враховувати потрібно щільність забудови і там, де це можливо можна робити індивідуальне опалення, але там, де забудова щільна, потрібне централізоване опалення. Тим більше, що є всі мережі і це буде не так дорого», — каже фахівець.
Нагадаємо, теплова генерація того ж Києва складається з трьох ТЕЦ, які забезпечували теплом більшу частину житлового фонду Києва, і приблизно 180 міських котелень різної потужності. Тим будинкам, які отримують тепло від цих котелень, пощастило більше. Тим, які обігрівались від великих ТЕЦ — менше.
Енергетичний експерт Станіслав Ігнатьєв констатує, що великі ТЕЦ дуже швидко відновити не вдасться, а тому наступна пропозиція:
«Там, де вже є суттєво пошкоджене обладнання, треба прорахувати, а наскільки економічно доцільно його продовжити використовувати, чи може доцільніше перебудувати і все-таки вже нове ставити обладнання, більш енергоощадне і з більшим коефіцієнтом корисної дії. Бо ці старі ТЕЦ мають коефіцієнт корисної дії десь на рівні 24-28% від того, що можуть дати нові потужності. Тому є сенс перебудувати на новий лад, щоб зберегти нашу централізовану систему теплопостачання. Потрібно встановлювати нове обладнання, нові котли, парогазові турбіни, які є більш ефективними. Але займатись цим варто, коли закінчиться війна, щоб ці об’єкти не стали ціллю атак на етапі перебудови», — зазначає фахівець.
А як же бути із теплозабезпеченням тієї ж столиці поки ТЕЦ перебудовуватимуться. Пояснює Іван Плачков, ексміністр палива та енергетики України, колишній генеральний директор компанії «Київенерго».
«Відновлювати ТЕЦ потрібно поетапно. У нас на теплоелектростанціях є відповідні резервні котли, які передбачені на випадок аварій, або ситуації, яка має місце зараз — коли енергоблоки зруйновані. І вони забезпечують теплом. Тобто починати з їх ремонту, де це потрібно. І цих котлів вистачить для того, щоб наступну зиму забезпечувати містян теплом. А далі вже будуємо енергоблоки, які вироблятимуть і електроенергію, і тепло. Для відбудови енергоблоків, думаю, знадобиться до кількох років. Тобто відновлюємо систему поетапно», — наголошує фахівець.
Розподілене теплозабезпечення
Об’єкти розподіленої генерації — мобільні котельні, когенераційні установки – в системі теплозабезпечення великих міст відіграють і відіграватимуть важливу роль, але не вирішальну. На жаль, це фактично підтверджує і харківський досвід.
Коли минулого тижня під час масованої атаки, якої зазнав Харків, було пошкоджено місцеву ТЕЦ і трансформаторну підстанцію, від теплопостачання довелось відключати житлові будинки в трьох районах міста.
«Попередньо під загрозою було 1200 будинків, але завдяки тому, що ми встановили модульні котельні та альтернативні джерела теплопостачання нам вдалося заживити 300 багатоповерхівок, 853 багатоповерхівки — без теплопостачання», — повідомив тоді мер.
Тобто розподіленій генерації, принаймні, в нинішніх її обсягах, вдається пом’якшити проблеми з тим же теплопостачанням, але не вирішити їх. Тому і в Харкові так розраховували на місцеву ТЕЦ. Пригадує енергетичний експерт Станіслав Ігнатьєв.
«Харківську ТЕЦ-5 відновлювали ще після прильоту 25 вересня 2022 року, якраз я був тоді в Харкові, і це був перший удар по енергооб’єкту. Тобто Харків намагалися знов таки повернути в загальну систему, там де була технічна можливість інфраструктурно функціонувати в режимі централізованого теплопостачання. Для того, щоб зекономити ресурс, зокрема громадян, і продовжити працювати в режимі «енергетичного острова», де місто генерує стільки електроенергії, скільки йому безпосередньо потрібно», — зазначає експерт.
Він же звертає увагу і на ще один приклад з харківського досвіду. «Це гарний кейс Харкова. Тепло є там, де місто «розбили» на «теплові райони» і встановили там модульні котельні. Тобто потрібно створювати подібні «теплові райони». І в Києві також вже є такі приклади. В тому районі, який отримував тепло від Дарницької ТЕЦ, облаштовано було дві мобільні котельні, які прийшли до столиці за програмою міжнародної технічної допомоги. Плюс додано було когенераційні установки для забезпечення насосної групи.
«Теплові райони» — це замкнена система централізованого теплопостачання, яка передбачає встановлення мобільної котельні або декількох котелень, аби забезпечити тиск в системі. І це буде достатньо ефективно. Не так ефективно, звичайно ж, як великі теплоелектроцентралі, де тепло, в принципі, є побічним продуктом. Але й не так, як, наприклад, коли на кожен будинок треба встановлювати газовий котел», — зазначає фахівець.
При цьому варто усвідомлювати, що використання автономних мінікотелень потягне за собою значне зростання вартості опалення для споживачів.
Як пояснює Станіслав Ігнатьєв, коли спалювати енергоресурс безпосередньо на генерацію теплової енергії, то за собівартістю вона буде дорожчою. І не лише цей фінансовий тягар може лягти на плечі споживача. Якісь витрати на ремонти та перебудови енергооб’єктів покриє держава, щось буде куплено за рахунок програм міжнародної технічної допомоги, але все одно більшість витрат буде закладено в тариф і платитиме за це споживач.
Автор: Сергій Василевич
