Кінець епохи Орбана: чи відбудеться реальна депутінізація Угорщини та що принесе Мадяр Україні
13 Квітня 15:41
РОЗБІР ВІД 
Перемога опозиційної партії «Тиса» на парламентських виборах в Угорщині ознаменувала кінець епохи Віктора Орбана, але не кінець складної геополітичної гри між Будапештом, Києвом та Москвою. Петер Мадяр вже готує ґрунт для переговорів із Володимиром Путіним, а експерти застерігають Україну від надмірного оптимізму. Чому Петер Мадяр відкрито говорить про неможливість швидкого розриву з Росією? Чи справді новий лідер Угорщини — це лише «модернізована версія» молодого Орбана? Що має щробити Банкова, щоб не програти дипломатичну битву новому Будапешту? І головне – чи зможе Угорщина подолати енергетичну залежність від Кремля, чи це лише зручне виправдання? «Комерсант Український» розбирався.
Будапешт перебуває на порозі великих змін. Петер Мадяр, людина, яка зуміла демонтувати монополію партії «Фідес», починає окреслювати контури своєї зовнішньої політики. Попри сподівання на демократичний розворот Угорщини, перші заяви нового лідера звучать тверезо, а подекуди — тривожно для прихильників швидкого розриву з Росією.
Мадяр чітко дав зрозуміти: попри зміну облич у кабінетах, енергетична мапа Європи залишається незмінною. У своєму нещодавньому виступі він визнав, що Угорщина приречена на діалог із Кремлем.
«Якщо обставини складуться, доведеться сісти за стіл переговорів з російським президентом. Географічне положення ані Росії, ані Угорщини не зміниться. І наша енергетична залежність теж залишиться на якийсь час», — заявив Петер Мадяр.
Хоча він додав, що «друзями ми не станемо», акцент на диверсифікації, яка «не робиться за один день», вказує на те, що Угорщина залишатиметься складним партнером для ЄС у питанні санкційного тиску на енергосектор РФ.
Що означає обрання Мадяра для України?
В Україні новину про поразку Орбана сприйняли з піднесенням. Проте політолог та аналітик Ігор Тишкевич у коментарі для «Комерсант Український» закликає до «холодного душу». За його словами, економічна інерція — це сила, яку неможливо ігнорувати.
«Питання певних економічних зв’язках Угорщини та РФ нікуди не поділися. Заява Мадяра про перемовини з Москвою — цілком логічна. Якщо є історія економічних зв’язків, вони за п’ять хвилин не розриваються», — зазначає Тишкевич.
Аналітик проводить паралель із самою Україною, нагадуючи, що навіть після анексії Криму у 2014 році торговельні відносини з агресором тривали роками, аж до повномасштабного вторгнення. Очікувати, що Угорщина зробить це «завтра» — це, за словами експерта, «фантазійні сценарії».
Євген Магда, директор Інституту світової політики, закликає позбутися ілюзій. Коріння політики Мадяра лежить у тому самому полі, де свого часу зростав і сам Орбан.
«Мадяр значною мірою перебуває з Віктором Орбаном в одній частині політичного спектру. Дехто навіть каже, що він нагадує Орбана 16-річної давнини», — зазначає Євген Магда.
За словами експерта, тези Орбана про те, що його поразка приведе до влади «проукраїнський уряд», були стратегічною маніпуляцією. Насправді Мадяр — це не проукраїнський розворот, а спроба модернізації угорського консерватизму.
Перші кроки переможця вже дають підґрунтя для роздумів. У своїй промові після закриття дільниць Мадяр чітко окреслив пріоритети своєї зовнішньої політики.
«Він пообіцяв відвідати Варшаву, Відень, очевидно, полетить до Брюсселя. Але Київ у цьому переліку не прозвучав. Це показовий факт», — підкреслює Магда.
Політолог зазначає, що всередині угорського суспільства наразі немає яскраво вираженого запиту на швидку нормалізацію відносин з Україною. Під час кампанії Мадяр намагався дистанціюватися від української тематики, а подекуди навіть підтримував критичну риторику щодо українського керівництва, щоб не втратити консервативного виборця.
Спадщина «Фідес»: Чи відбудеться реальна трансформація?
Одним із ключових факторів є походження самої політичної сили Мадяра. Партія «Тиса» не виникла з вакууму — це продукт трансформації частини еліти, яка раніше була інтегрована в систему Орбана.
«Це певна трансформація частини працівників партії “Фідес”. Частина базових ідеологічних засад залишається тою самою. Тому ми можемо говорити про полегшення, про можливості, але думати, що все зміниться одразу — не випадає», — підкреслює Ігар Тишкевич.
Зміна керівництва, вона дозволяє знову перейти до обговорення певних проблемних моментів у зовніх відносинах, зазначає Ігар Тишкевич. та називає ключові виклики для української дипломатії:
- Питання діаспори: Культурна політика та права угорської меншини на Закарпатті залишаться на порядку денному.
- Прикордонна інфраструктура: Необхідність розширення переходів та боротьба з контрабандою.
- Компроміси: Мадяр буде захищати угорський інтерес, який не завжди збігається з українським.
Чи вдасться Україні та Угорщині порозумітися?
Зміна лідера в Будапешті — це не гарантія дружби, а лише «можливість спробувати почати розмову». Тишкевич наголошує, що тепер м’яч на полі українського МЗС та Офісу Президента.
Україні доведеться готуватися до того, що відповіді Будапешта не завжди будуть приємними. Проте перехід від мови ультиматумів часів Орбана до мови прагматичних претензій — це вже значний крок вперед.
«Початок компромісу — це в тому числі вимоги з обох сторін та претензії обох сторін одна до одної», — резюмує Тишкевич.
Мадяр відкриває двері для діалогу, але за цими дверима на Україну чекає не «адвокат», а жорсткий перемовник, який змушений рахуватися з тінню Москви та ціною на газ.
Отже, зміна влади в Угорщині — це не перемога України, а зміна правил гри. Головний висновок для України полягає в тому, що епоха істеричних блокувань з боку Орбана може змінитись епохою витонченого дипломатичного торгу. Для українського МЗС це означає перехід від боротьби з «другом Путіна» до виснажливих перемовин із жорстким прагматиком. Угорщина залишається в орбіті власних інтересів, де тінь Москви та ціна на газ досі важать більше, ніж емоційні заклики до справедливості.
