Кінець епохи “вічних ректорів”: МОЗ готує масштабну реформу університетів
3 Листопада 20:20
Майже 50 ректорів закладів вищої освіти (ЗВО) в Україні найближчим часом втратять свої посади. Про це заявив заступник міністра освіти Микола Трофименко в інтерв’ю РБК-Україна, передає «Комерсант Український».
Він пояснив, що в країні триває курс на укрупнення закладів вищої освіти, і це неминуче призведе до оновлення управлінських команд. Саме тому низка чинних керівників втратить посади, адже закон дозволяє обіймати ректорське крісло не більше двох каденцій поспіль. А профільне Міністерство не підтримуватиме “формальні реорганізації”, якими раніше інколи користувалися, щоб обійти обмеження.
Близько 50 ректорів, я думаю, десь так. Це відбуватиметься поступово, і пулами будуть проходити вибори. Ми бачили вибори у Львівському національному університеті Франка і у Львівській політехніці. Абсолютно прекрасна, демократична, свідома процедура. І це було свято демократії у зрілому, ефективному колективі обох університетів: 8-9 кандидатів, дебати, стратегії, бачення, другий тур, — сказав Трофименко.
За його словами, “епоха вічних ректорів” завершується: попереду — хвиля кадрових змін і підвищення якості адміністрування, зокрема через навчальні програми для академічних менеджерів.
При цьому МОН не ділить заклади на “добрі” чи “погані”: результат визначає команда й уміння конкурувати за ресурси.
Читайте також: Україні потрібно 100 державних університетів замість 151, — Михайло Винницький
Чиновник зазначив, що процес оптимізації мережі вишів не зупинявся і триває далі. У підпорядкуванні МОН нині понад 120 університетів, окремо є заклади інших центральних органів влади. Фінансовий ресурс обмежений, тому держава прагне спрямовувати його на сильні та ефективні інституції, здатні бути центрами розвитку громад, а не на підтримку формального існування без ремонту інфраструктури й оновлення матеріальної бази.
Важлива частина дискусії — 30 переміщених університетів, розпорошених різними містами: цього року багато з них набрали символічну кількість вступників, тож за формулою розподілу держкоштів ризикують недоотримати фінансування навіть на зарплати. У такій ситуації логічним кроком може стати об’єднання з іншим закладом, щоб зберегти колектив, наукові школи і студентів.
Микола Трофименко в інтерв’ю медіа розповів також і про об’єднання університетів. Зокрема, він зазначив, що цей процес матиме відчутні стимули. Так, передбачені інвестиції Світового банку на рівні 1,5 млн доларів для дослідного обладнання, порівняно з тим, що використовують провідні європейські лабораторії. Міністерство зацікавлене, щоб ініціатива виходила «знизу»: від самих університетів, місцевої влади та громад. На місцях можна допомогти стипендіями, субвенціями з місцевих бюджетів чи службовим житлом для дефіцитних викладачів.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Зауважимо, що “фоном” для всієї освітньої реформи стала демографія. Якщо чверть століття тому школи випускали близько 800 тисяч випускників щороку, то нині — приблизно 500 тисяч, із урахуванням окупованих територій і тих, хто за кордоном. За цих умов оптимізація мережі й укрупнення університетів виглядають не лише фінансово обґрунтованими, а й неминучими. Очікується, що в найближчі роки кількість вишів зменшиться, зате ті, що залишаться, отримають більше можливостей для розвитку науки й освіти.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
