«Колективний Кремль керує війною»: чи є нові обличчя за лаштунками та хто може замінити путіна у 2026
29 Грудня 14:32
РОЗБІР ВІД 
Наприкінці 2025 року суб’єктність війни росії проти України стала одним із найактуальніших і найгучніших питань міжнародної політики. Війною керує не одна людина, а складний колективний механізм Кремля, який об’єднує політичні, силові та бізнес-структури, здатні ухвалювати ключові рішення без прямої участі Путіна.
Усе, що відбувається на фронтах та за переговорними столами, є результатом цієї складної системи, де персоналії можуть змінюватися, але суть управління війною залишається незмінною. Хто реально керує війною росії проти України? Чи можлива заміна Путіна без потрясінь у системі? Які сценарії розвитку кремлівського «колективного керма» слід враховувати Україні? «Комерсант Український» розбирався.
Путін – це не «одноосібний диктатор»
В ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» кандидат психологічних наук Дмитро Попов розвіяв популярний міф.
«Це не зовсім путін. Це колективне рішення. Кооператив “Озеро”, ковальчуки, патрушеви, шойгу — вони поки що живуть у Москві й не зникли. Це і є так званий колективний путін, який ухвалює ключові рішення», — наголосив Попов.
Також психолог озвучив свою версію справжності путіна.
«Живий путін чи ні — я вам чесно сказати не можу, але війна керується колективно, а не однією людиною», — сказав Попов
Попов підкреслює важливу деталь: поки «старий кооператив» не зник із публічного та фізичного простору, говорити про нові центри ухвалення рішень зарано.
«Коли ми побачимо, що патрушеви, ковальчуки, шойгу десь зникли, — тоді можна говорити, що з’явилися нові обличчя, нові групи впливу. А поки — це ті самі люди, які й заправляють усім», — додає Попов
Окремо експерт звернув увагу на фігури, яких путін уже «вивів на арену» — дипломатів і бізнес-перемовників.
«Те, що він допускає дмітрієвих, ушакових, медінських — це не нова сила. Це просто уповноважені, яких Кремль використовує як голос чи інструмент», — резюмує Попов
Хто може замінити путіна у 2026 році?
Політолог Вадим Денисенко каже, що майже 60% громадян росії переживають через можливий раптовий відхід владіміра путіна з влади без оголошення наступника.
«Ми робили соціологію саме з цього питання приблизно пів року тому, і не думаю, що зараз цифри сильно змінилися. Тоді майже 60% росіян казали, що бояться: путіна може не стати, і він не назве наступника. Це реально один із найбільших страхів у країні», — зазначив Денисенко.
Експерт підкреслив, що страхи населення пов’язані не лише з політичною невизначеністю, а й із потенційною дестабілізацією всередині кремлівської системи.
За словами Денисенка, питання майбутньої зміни влади в рф залишається одним із найчутливіших і невизначених факторів у внутрішній політиці країни.
Хоча Кремль не демонструє відкритої підготовки до «транзиту влади», у 2026 році сценарій зміни лідера може стати не політичним вибором, а вимушеною реконфігурацією еліт.
Серед найбільш ймовірних фігур, яких обговорюють у міжнародних аналітичних колах як потенційних спадкоємців:
Микола Патрушев
- Один із головних ідеологів безпекового блоку рф.
- Має прямий вплив на силовиків і «яструбину» логіку війни.
- Сценарій: посилення мілітарної диктатури, жорсткіша риторика, але слабші дипломатичні маневри.
Олексій Дюмін
- Колишній охоронець путіна, губернатор Тульської області.
- Має репутацію «керованого технократа», прийнятного для еліт.
- Сценарій: спроба стабілізації системи без радикального розвороту.
Сергій Кірієнко
- Кремлівський куратор внутрішньої політики, менеджер пропаганди.
- Сильний апаратник, але без опори на силовий блок.
- Сценарій: ставка на контроль суспільства та інформації.
Кіріл Дмітрієв
- Уже грає роль у міжнародних контактах.
- Ближчий до бізнес-крила, ніж до силовиків.
- Сценарій малоймовірний як президент, але можливий як ключова частина «колективного керма» після путіна.
Втім, хто б не був на диктаторському троні на росії, війною керує не одна людина, а колективний механізм Кремля, що може пережити заміну облич, але не зміну суті. Для України це означає: стратегія має будуватися не на персоналіях, а на розумінні всієї системи.
