Критичний ресурс: чому Україна може недоотримати 20% врожаю
31 Березня 17:02
РОЗБІР ВІД 
Дефіцит та зростання цін – саме ці два, часто пов’язані між собою, фактори визначають ситуацію, яка склалась цієї весни навколо забезпечення агрогосподарств добривами. Як все це впливає на роботу аграріїв – з’ясовував «Комерсант Український».
Лише 37% – саме на стільки змогло задовольнити минулорічні потреби аграріїв у добривах внутрішнє українське виробництво. Найбільше проблем з азотними добривами, яких в Україні виробляють майже удвічі менше, аніж у 2021 році. Приміром, дефіцит аміачної селітри для весняної посівної кампанії в Україні станом на початок березня 2026 року оцінювався у 190 тисяч тонн.
Причин падіння виробництва добрив чимало, але всі вони так чи інакше пов’язані з війною. Як зазначають в уряді, частина підприємств після 2022 року залишилась на окупованих територіях, у решти вистачає проблем, приміром, з електропостачанням та імпортом. Також існують обмеження на обіг вибухонебезпечних речовин: заборонено ввезення в Україну торговельними судами вапняково-аміачної селітри. І це теж ускладнює забезпечення аграріїв азотними добривам.
Ще більше погіршили ситуацію наслідки війни на Близькому Сході. Як відомо, зросла вартість не лише нафти, але й газу. А це важлива сировина для виробництва все тих же азотних добрив.
Натомість український агросектор значною мірою залежний від імпорту. Про це нагадує Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент Національної академії аграрних наук України.
«Понад 40-50 % азотних добрив закуповуються за кордоном. Це важливо, оскільки нестача внесення саме цих добрив значно обмежує ріст і врожайність культур. Калійні добрива теж важливі, проте їх дефіцит менш загрозливий, оскільки частково компенсується запасами в ґрунті. Фосфорні добрива мають помірне зростання споживання та зазвичай достатньо локальних запасів. Втім, їх нестача також негативно впливає на ріст рослин», – пояснює фахівець.
Отож, прогноз з вуст представників уряду звучить не дуже втішно: дефіцит добрив може спричинити зниження врожаю на 20%. Є чимало й інших цифр та оцінок, які доповнюють такий прогноз.
Фермери не панікують, а працюють
Цьогорічну аграрну кампанію сільгоспвиробники вже називають найдорожчою за останні роки і прогнозують, що вона буде не менш складною, аніж у перший рік війни. І зростання вартості пального, посівного матеріалу та, звичайно ж, добрив додає аргументів для таких оцінок. Розповідає Олексій Новохатько, фермер з Трипілля на Київщині. Він займається вирощуванням озимого ріпаку та озимої пшениці.
«Ціна на добрива відчутно зросла. Приміром, я купував селітру по 25 500 грн за тонну з доставкою. Восени вона була 22 500, а зараз 32 500. Тобто це відчутно», – каже фермер.
Чимало аграріїв змогли запастись добривами раніше – за більш-менше прийнятним цінами. Але багатьом вже доводиться поповнювати запаси за вищими «березневими» цінами.
Як порахували у профільних асоціаціях, ціни на добрива підскочили в середньому на понад 30%. Там звертають увагу і на ще один нюанс. Якщо паливно-мастильні матеріали у структурі виробничої собівартості обіймають орієнтовно 9-12%, то на добрива припадає близько 30%. І це ще оптимістична оцінка. Продовжує фермер Олексій Новохатько.
«Добрива – основна складова у собівартості. Це, як на мене, приблизно 40-50% усіх витрат. Тобто значно більше, аніж пальне – воно десь на 3-5 місці. Добрива ж стабільно на першому», – зазначає аграрій.
За таких цінових реалій у аграріїв небагато варіантів. Ті, хто раніше запаслись якимись обсягами пального і добрив, мабуть, можуть трохи зачекати, сподіваючись, що ціни знизяться. Але більшість змушені просто економити. Про це говорить і Олександр Чубук, керівник селянського фермерського господарства «Чайка-2».
«Зараз всі намагаються максимально економити, економити на всьому. Відповідно, буде менше внесено добрив, буде спрощено технологічний процес. І через це існує ймовірність, що буде нижчою врожайність. По-іншому не буває. З огляду на існуючі матеріальні можливості», – констатує фермер.
З ним погоджується і фермер Олексій Новохатько.
«Від того, скільки вноситься добрив може залежати врожайність культур та їх якість. Приміром, замість продовольчої пшениці можна зібрати фуражну», – каже аграрій.
В Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» вважають, що зростання собівартості та неможливість забезпечити внесення достатньої кількості добрив неминуче призведуть до зміни структури посівів і зменшення посівних площ.
Зони підвищеного ризику
Згідно з оцінками науковців Інституту аграрної економіки, через нестачу добрив найбільше можуть постраждати культури з високою азотною потребою.
У зоні найбільшого ризику знаходяться:
– ярі зернові – яра пшениця та кукурудза;
– олійні – соняшник;
– цукровий буряк;
– картопля.
Далі розповідає Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент Національної академії аграрних наук України.
«Першою чергою страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно вимагають навесні інтенсивного підживлення азотом, дефіцит якого призводить до суттєвого зниження врожаю. Для інших посівних культур – це, зокрема, ярий ячмінь, овес та жито – негативний вплив браку азоту може бути меншим. Отже, у разі затягування проблем із добривами найбільше ослабнуть врожаї першочергових ярих культур – зернових та олійних, а їх недобір може сягати 10-20 % і більше – залежно від умов і строків постачання добрив. Озима пшениця теж страждатиме від недостатнього весняного підживлення, що порушує налив зерна та вміст білка, потенційно зменшуючи врожайність на 10-15 %», – зазначає фахівець.
За його словами, розмір втрат також залежатиме від погоди, логістики та підживлення озимих, проведеного восени 2025 року.
Ресурси для допомоги
Прохання про допомогу аграрні спільноти адресують уряду. Всеукраїнська аграрна рада, аби стабілізувати ситуацію на ринку мінеральних добрив та забезпечити аграріїв ресурсами для проведення посівної кампанії, приміром, просить уряд посприяти якнайшвидшому запуску потужностей Одеського припортового заводу для виробництва аміаку та карбаміду. Тим більше, що, як вважають представники аграріїв, Україна нині має ресурс для оперативного запуску власного виробництва добрив.
«За даними аналітиків ринку, внаслідок ударів по ТЕЦ і їх тимчасових зупинок було знижено споживання газу і його запаси на 3 млрд м³ більші, ніж торік, що дає можливість терміново розпочати виробництво азотних добрив», – зазначають в асоціації.
Також аграрії пропонують скасувати ввізне мито на імпорт карбаміду, сульфату амонію, аміачної та вапняково-аміачної селітри. На цьому наголошує і Олександр Захарчук, завідувач відділу «Інституту аграрної економіки».
«Основні країни – постачальники добрив до України – це країни ЄС, зокрема, Польща, Болгарія, Німеччина та Литва, а також Туреччина, Китай, Азербайджан, Казахстан та Туркменістан. Отже, нагальною є потреба зняти існуючі логістичні бар’єри – призупинити експортні мита на імпортні добрива, дозволити морський імпорт та диверсифікувати постачання», – зазначає фахівець.
В Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» вважають, що скасування мита на імпорт азотних добрив до кінця 2026 року дозволить втримати ціни чи навіть подекуди знизити їх до 25-35 доларів на тонні продукції, а також допоможе аграріям накопичити резерви.
Автор: Сергій Василевич
