Лідер Угорщини Орбан перед поразкою приглушив антиукраїнську істерію: що за цим стоїть
12 Квітня 20:12
Угорщина голосує на виборах нового парламенту і те, як відбуваються ці вибори, дають достатній рівень впевненості: ера Орбана добігла кінця.
Про це пише «Комерсант Український» з посилання на Європейську правду.
Соцмережі та медіа заповнені фото з дільниць у Будапешті із величезними чергами на них (а у столиці та в околицях абсолютна більшість виступає за зміну керівної сили). Та й загалом у країні маятник схилився не на користь чинної влади: після 16 років правління Віктора Орбана виборці хочуть покласти цьому край.
А те що явка особливо зросла у тих регіонах, що є прихильними до опозиції, засвідчує, що про поразку Віктора Орбана та його партії можна говорити із певністю. А інтрига лишається тільки щодо того, яким буде розрив.
І навіть варіант того, що опозиційна “Тиса” отримає 2/3 голосів, який багато аналітиків відкидали до останнього – тепер стає дедалі більш реалістичним, хоча на момент написання цього тексту ще зовсім не гарантованим.
Досі рекорд в історії Угорщини складали вибори 2002 року, коли явка трохи перевищила 70%. Зараз вона досягла цього рівня вже о 5 годині вечора і до закриття дільниць напевно перетне позначку в 75%
Найбільша явка у столиці та навколо неї.
І хоча влада поза сумнівом також працює над тим, щоби “нагнати” своїх виборців. Тому і сам Орбан, і сумно відомий українцям проросійський очільник МЗС Петер Сійярто пишуть пости з істеричними нотками.
Утім, такий розрив не надолужити.
Угорщина йде до зміни влади.
Цим виборам передував ганебний період в історії Угорщини, коли уряд Орбана ставав дедалі більш авторитарним, швидко втрачав ознаки демократії, а у Європі почали масово вживати щодо нього слово “режим”.
Це були роки, коли Орбан штучно будував з України образ “ворога” угорської нації.
Під час нинішньої передвиборчої кампанії це досягло апогею. У риториці Орбана Україна перетворилася на абсолютне зло, на абсолютну загрозу, і на силу, яка прагне знищити Угорщину, угорську націю, а також усю Європу, а також, мовляв, загрожує Європі війною.
Причому заяви угорського прем’єра настільки суперечили логіці, що розсипалися навіть від мінімального аналізу.
Він доводив у промовах, що Україна – це неспроможна держава, failed state, і, мовляв, Європа має припинити її підтримку. Але це не заважало Орбану вже за дві хвилини стверджувати, що Україна настільки впливова і потужна, що керує всіма європейськими столицями, а Зеленський змушує Брюссель, Париж т Берлін ухвалювати рішення проти їхньої волі.
Угорські урядовці на чолі з прем’єром називали Україну державою-банкрутом, що не має грошей, але згодом стверджували, що українці фінансують угорську опозицію.
Втім, виборцями Орбана в Угорщині є передусім малоосвічене населення – без вищої і з неповною шкільною освітою (в Угорщині це – достатньо великий прошарок), а також угорці старшого віку. У цьому колі самосуперечлива риторика Орбана “заходила” достатньо добре і не викликала суперечок.
А долучення до кампанії Орбана російських консультантів лише зацементувало цей тренд. Як вважають, саме росіяни буди співвідповідальні за безглузду провокацію режиму із захопленням українських інкасаторських автомобілів.
Ще більше України було у візуальній частині кампанії.
Білборди у країні були тотально заповнені сюжетами за участі президента Зеленського – через що і серед угорців, і серед українців, що опікуються угорським питанням, є популярний жарт про те, що Зеленський напевно має бути в бюлетені.
Абсурдно, але самого Орбана його партія майже не рекламувала, роблячи натомість наголос на демонізації українського лідера.
І навіть коли кілька місяців тому внутрішні дослідження партії показали, що цей підхід не дуже працює – в Орбана не відмовилися від побудови кампанії навколо України.
Тому спроби угорської влади “вимкнути” цю істерію в останні дні – особливо помітні.
Це почалося в останній тиждень перед виборами.
Усі білборди дорогою до міста з аеропорту раптом змінилися – десятки зловісних зображень Зеленського і Мадяра, які зустрічали гостів угорської столиці, раптом замінило усміхнене фото самого Орбана зі словами про те, що треба разом не допустити війни. Тобто ніби й про Україну, але без прямої згадки.
Звісно, це можна було списати на візит Джей Ді Венса (мовляв, нема чого показувати американському віцепрезиденту обличчя Зеленського з незрозумілими написами), але заміна банерів була ширшою, навряд чи це було єдиною причиною.
А потім, у п’ятницю вранці, сталося те, чого з Орбаном не було вже кілька місяців.
Він почав анонсувати цю подію напередодні ввечері, обіцяючи о 7:30 ранку розповісти щось дуже важливе, надзвичайно важливе для кожного угорця. Анонс був настільки інтригуючим, що привернув увагу багатьох; його виступу чекали усі медіа. Але по факту цей виступ хоч і отримав назву “послання для всіх угорців” – не містив геть нічого нового. Якщо стисло, то у ньому Орбан спробував похвалитися досягненнями свого уряду і переконати угорців голосувати за нього на цій підставі.
Але важливо не те, що було у цій промові, а те, що у ній виявилося відсутнє.
Уперше за довгий час Орбан у своїй промові не згадав про Україну. Взагалі.
Це дійсно впадало в очі.
А ще було дуже помітно, що Орбан спробував перевести агітацію на зовсім інші рейки. До цього він кілька місяців активно залякував угорців, апелюючи до їхнього страху перед Зеленським. Тепер прем’єр почав говорити про те, чим політики хизуються зазвичай – про свої досягнення на посаді, про угорські пенсії та нижчу ніж у сусідів ціну на бензин.
І це не було ексцесом однієї промови.
Кореспондент ЄвроПравди відвідав також заключний мітинг Орбана, який той провів у Будапешті. Столиця Угорщини – “чуже” для нього місто, тому команда Орбана обрала для мітингу невеличку площу біля Будайської фортеці (та й та була не повністю заповнена, але камери були спрямовані так, щоби знімати лише “запаковані” ділянки).
Тут Орбан мав дуже довгу промову, що тривала пів години. І навіть у ній – намагався оминати тему України, згадавши про неї лише трохи, на початку. Для передвиборчих виступів Орбана це – неймовірна історія. Зазвичай він з половину виступу присвячував Україні та Зеленському.
А звичного для його виступів оголошення ворогів та “навішування” на Україну усіх гріхів – не було у принципі.
Чому це сталося? Можна лише здогадуватися. Але важко сперечатися із тим, що настільки різка зміна передвиборчої риторики та стратегії кампанії за лічені дні до виборів – є непродуктивною. Вона просто не може дати ефекту.
Також фактом є те, що під час цієї кампанії Орбан постійно “шукав себе”.
Так, сюжети його передвиборчої агітації змінювали за останній місяць кілька разів (просто до цього ці зміни все одно лишали центром кампанії Україну та Зеленського). Тому ЄП і раніше публікувала припущення, що у штабі угорського уряду розуміють: їхня агітація не має ефекту, а тому змінюють – але не її суть, а лише обгортку.
І лише перед виборами в Орбана спробували перейти й до зміни суті.
Але надто пізно.
У неділю Орбан вже заявив журналістам, що навіть у разі поразки визнає результат виборів. Перед ним про те саме, але більш чітко, заявив на закритій зустрічі з міжнародними спостерігачами в Будапешті його давній соратник Жолт Немет.
Тепер угорському уряду треба виконати свою обіцянку на практиці та мирно передати владу, яку вони заслужено втрачають.
