Літій, вуглеводні і не лише: чим Україна вже готова ділитись заради українсько-американської дружби
1 Вересня 15:27
РОЗБІР ВІД 
Українське керівництво дуже хоче сподобатись республіканський адміністрації США або хоча б встановити з нею партнерські відносини. І стосується це не лише політичних та військових питань, але й економічних. Підписання Україною та Сполученими Штатами “мінеральної” угоди саме про це. Перші кроки у напрямку її втілення вже здійснюються. Які саме – досліджував «Комерсант Український».
Перші три проєкти в межах американсько-українського інвестиційного фонду відбудови має бути запущено протягом 18 місяців. Так визначила завдання для української сторони перед запланованим на вересень першим засіданням ради директорів фонду Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко. Ці ж наміри фактично зафіксовано і в програмі уряду, презентованій днями. Більше того, судячи з усього, вже визначено і те, з яких саме родовищ розпочнеться “нова ера” українсько-американської економічної співпраці.
Літій насамперед
Про підготовку першого пілотного проєкту у межах спільного американсько-українського інвестування було повідомлено ще на початку липня. Про те, що Комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції ухвалила рішення про доцільність оголошення конкурсу на літієву ділянку Добра у Кіровоградській області, заявила 3 липня Юлія Свириденко, перебуваючи ще в ранзі першої віце-прем’єрки. За її словами, це родовище потенційно підпадає під мандат інвестфонду. Вона ж наголосила, що до участі у конкурсі мають отримати доступ всі зацікавлені інвестори, аби все було конкурентно та з дотриманням законодавства. Ця заява прозвучала за підсумками зустрічі Президента України Володимира Зеленського з представниками американського бізнесу в Україні. І саме на цій зустрічі представник американської компанії TechMet заявив, що в разі перемоги у відповідному конкурсі його компанія готова не лише шукати та видобувати літій в Україні, а й побудувати потужності для його збагачення.
Видання The New York Times раніше написало, що саме ця група давно висловлювала інтерес до згаданого літієвого родовища і ще наприкінці 2023 року закликала президента України відкрити торги. Що й сталось в середині 2025 року. Американське видання також розповіло, хто саме претендує на українське родовище. Як виявляється, це консорціум інвесторів, до нього входять компанія TechMet, яка інвестує в енергетику і частково належить уряду США, та Рональд С. Лаудер, мільярдер і друг президента Трампа.
Співпраця має здійснюватись в межах Угоди про розподіл продукції (УРП). Це інвестиційний механізм, який дозволяє інвесторам видобувати корисні копалини в обмін на розподіл видобутку з українським урядом. Як пояснювало видання NYT, цей тип угоди приваблює інвесторів, оскільки має тривалий термін дії і забезпечує довгострокову стабільність, а також пропонує податкові пільги та дозволяє вирішувати спори через міжнародні арбітражні суди.
За словами виконавчої директорки Національної асоціації добувної промисловості України Ксенії Оринчак, наявність таких впливових гравців може значно прискорити реалізацію проєкту, забезпечивши йому політичну підтримку на найвищому рівні в США. Водночас це створює певні виклики. Продовжує Ксенія Оринчак.
“Асоціація проєкту з конкретними політично значущими фігурами може зробити його вразливим до змін політичної кон’юнктури як в Україні, так і в США. Тому для забезпечення довгострокової стійкості та легітимності проєкту критично важливо, щоб уряд України провів конкурс максимально прозоро, конкурентно та відповідно до найкращих міжнародних практик, унеможлививши будь-які звинувачення у фаворитизмі”,
– зазначає фахівчиня.
Що ж представляє собою літієве родовище Добра в Кіровоградській області, яке може стати першим спільним проєктом в рамках угоди про надра між Україною і США? Розповідає Ксенія Оринчак.
“Родовище літієвих руд Добра (також відоме як Новостанкуватське) в Кіровоградській області є одним із найперспективніших інвестиційних проєктів України у сфері критичних мінералів. Розташоване на площі понад 1700 гектарів, воно було відкрите ще у 1989 році, але промисловий видобуток на ньому так і не розпочався, що робить його проєктом типу “greenfield” з величезним потенціалом”,
– розповідає експертка.
За її словами, стратегічна важливість родовища визначається кількома факторами:
- Економічна цінність. Літій є незамінним у виробництві акумуляторів для електромобілів, споживчої електроніки та систем зберігання енергії. Світові ціни на літій демонструють довгострокову тенденцію до зростання, сягаючи понад 24 000 доларів США за тонну, що обіцяє колосальні прибутки для держави та інвестора.
- Не лише літій. Цінність родовища Добра не обмежується лише літієм. Геологічні дослідження вказують на наявність у рудах інших рідкісноземельних металів, таких як тантал, ніобій та скандій, які є критично важливими для аерокосмічної галузі та військово-промислового комплексу.
- Безальтернативність. В умовах тимчасової окупації рф територій Донецької та Запорізької областей, де розташовані інші значні поклади літію, родовища Кіровоградщини (Добра та Полохівське) набувають статусу безальтернативних для розвитку власної сировинної бази критичних мінералів.
27 серпня Кабінет Міністрів вже ухвалив рішення про проведення відкритого конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції у межах ділянки «Добра» та затвердив конкурсні умови. Конкурс відкритий для українських та іноземних компаній, об’єднань юридичних осіб і приватних учасників. Провести його планується до кінця грудня. Передбачається, що переможець конкурсу укладе з державою угоду про розподіл продукції строком на 50 років і візьме на себе зобов’язання здійснити щонайменше 179 млн дол. США інвестицій.
Загалом Україна має чотири родовища літію: окрім двох родовищ на Кіровоградщині (ділянки Добра та Полохівського родовища), є ще Шевченківське у Донецькій області та Крута Балка у Запорізькій. Обидва останні – на тимчасово окупованій території. Поклади літію в Україні оцінюються у 500 тисяч тонн – це 2 % світових запасів і 5 місце в Європі.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Куди без вуглеводнів
Про наступні проєкти, які можуть бути реалізовані в межах американсько-українського інвестиційного фонду відбудови, стало відомо кілька днів тому. Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко повідомила про рішення перезапустити конкурси на розподіл вуглеводнів на Межигірській і Свічанській ділянках. Заявки на участь в новому конкурсі будуть прийматися впродовж трьох місяців з дати публікації оголошення. Далі пояснює Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.
“Перезапуск конкурсів здійснено, щоб виконати положення про створення інвестфонду відбудови. Американська сторона, незалежно від того, чи братимуть вони пряму участь у конкурсах УРП чи ні, буде безпосередньо залучена до цих проєктів та їх реалізації. Оновлені умови конкурсів вже передбачають право партнера зі США викупити продукцію, а також гарантію, що іншим учасникам не будуть пропонуватися вигідніші умови. Крім того, інвестори повинні будуть повідомляти фонду про рішення щодо залучення інвестицій”,
– зазначає фахівець.
Що ж представляють собою родовища вуглеводнів на Межигірській та Свічанській ділянках і чим можуть зацікавити інвесторів? Продовжує Артем Петренко.
“По-перше, вони розташовані в межах Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, що досить далеко від кордонів з країною-агресором. По- друге, це великі блоки, які пропонуються для розробки: площа Межигірського – 1 515.6 км2, Свічанського – 872.6 км2. На ділянках є поклади традиційного газу, газу сланцевих товщ та щільних порід, а також нафти і конденсату. Згідно з офіційними державними даними, ресурсна база Межигірської площі становить близько 21.9 млн т вуглеводнів, Свічанської – 33 млн т вуглеводнів. І по-третє, західний регіон зараз стрімко розвивається. Є приклади, коли компаніям вдавалося в рази наростити видобуток завдяки інвестиціям та сучасним технологіям”,
– зазначив фахівець.
За його словами, саме в цьому регіоні вже є досвід реалізації першої в Україні угоди про розподіл продукції. Артем Петренко нагадав, що з весни 2022 року компанія “Велл Ко” з групи “Західнадрасервіс” успішно видобуває газ на Угнівській ділянці, яка їй надана на умовах УРП, а держава, в свою чергу, отримує частку з виробленої продукції.
Три проєкти – це лише початок
Українська влада, мабуть, не в останню чергу через інтереси співпраці з американцями, виявляє наполегливу готовність проінспектувати надрокористувачів-ліцензіатів. Мінекономіки та Державній службі геології та надр України (Держгеонадра) доручено провести аудит всіх надрокористувачів, які отримали дозволи на стратегічно важливих родовищах. Офіційно оголошена мета перевірки: з’ясувати, хто реально працює, а хто тримає ліцензії без видобутку. Тобто, як пояснила прем’єр-міністр Юлія Свириденко, стратегічно важливі родовища “мають давати результат або повернуться на аукціон для добросовісних інвесторів”. Не важко передбачити, що в цьому разі вимоги американсько-української інвестиційної угоди буде враховано.
Як перспективу такого аудиту оцінюють представники надрокористувачів? Тим більше, що подібна спроба є не першою. Державна служба геології та надр України цього року вже пропонувала оновити постанову Кабінету Міністрів № 303, передбачивши відновлення планових та позапланових перевірок надрокористувачів, діяльність яких віднесена до високого ступеня ризику. Але на початку липня Державна регуляторна служба України не погодила проєкт змін, пояснивши, що чинна редакція урядової постанови вже дозволяє проведення позапланових заходів державного нагляду у разі обґрунтованої необхідності.
У Національній асоціації добувної промисловості України суть та механізми реалізації урядової ініаціативи щодо повного відновлення планових та позапланових перевірок надрокористувачів назвали “невідповідними, непропорційними та потенційно шкідливими для галузі”. Там пояснюють, що необхідність відновлення перевірок аргументувалась ризиком перетворення 29 зупинених спеціальних дозволів на «сплячі». При цьому для запобігання цьому ризику пропонувалось відновити тотальний контроль над усіма без винятку надрокористувачами, що передбачало б проведення 486 планових перевірок 375 суб’єктів господарювання. Такий підхід названо “очевидно непропорційним”.
До того ж, як наголошує виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак, твердження про те, що без поновлення фізичних перевірок на місцях держава нездатна контролювати галузь та виявляти порушення, є хибним.
“Державна служба геології та надр України, а також інші державні органи, вже володіють повним набором сучасних, ефективних та неінвазивних інструментів для здійснення всебічного камерального контролю. Ці механізми дозволяють отримувати вичерпну інформацію про діяльність кожного надрокористувача в режимі реального часу без необхідності відправляти інспекторів на підприємства”,
– стверджує експертка.
За її словами, ключові існуючі інструменти включають: щорічну звітність про виконання програми робіт, щорічну звітність про облік запасів, податкову звітність, а також електронні системи моніторингу.
“Єдина державна електронна геоінформаційна система користування надрами та система моніторингу «СОТА» інтегрує дані від Держгеонадр, Податкової служби та Мін’юсту, надаючи комплексну картину по кожному спецдозволу, включно з інформацією про бенефіціарів, обсяги видобутку та сплачену ренту”,
– констатує Ксенія Оринчак.
Виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко, зі свого боку, нагадує, що з кінця березня 2023-го в країні діє дерегуляційний закон, який зробив систему користування надрами прозорою та зрозумілою.
“Що стосується нафтогазовидобувних компаній, то на кожному етапі своєї діяльності вони регулярно звітують про роботу. Тобто надають детальну інформацію про програму робіт, обсяги видобутку, пробурені свердловини, балансові запаси тощо. Цей процес є максимально зрозумілим та прозорим. І держава повністю володіє всією інформацією по кожному виданому спецдозволу”,
– наголошує фахівець.
Ефективність цих інструментів підтверджується офіційною статистикою самих Держгеонадр. Як повідомили в Національній асоціації добувної промисловості, навіть в умовах мораторію на планові перевірки, у 2022 році відомство ухвалило майже 1000 рішень щодо подальшої дії спецдозволів, у 2023 році – 928 рішень, а у 2024 – 433. Серед них – сотні рішень про зупинення та анулювання ліцензій. Це доводить, що держава не втратила контроль над галуззю і здатна ефективно реагувати на порушення, використовуючи наявну звітність та аналітичні дані.
В Національній асоціації добувної промисловості також привертають увагу до маніпуляції урядовцями терміном «спляча ліцензія», який досі не має жодного юридичного визначення в українському законодавстві. Пояснює виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.
“”Сплячою” прийнято вважати ліцензію, за якою видобувні роботи ніколи не розпочиналися. Це дозволи, отримані з метою спекулятивного перепродажу або блокування доступу конкурентів до родовища”,
– зауважила вона.
Втім, додає експертка, в аналізі регуляторного впливу до проєкту вищезагаданої постанови пропонувалось значно розширити це поняття, класифікуючи як «сплячі» також і ті дозволи, за якими роботи не здійснюються з порушенням строків програми робіт на понад один рік.
“Такий підхід є абсолютно неприпустимим в умовах війни, оскільки він не враховує об’єктивні форс-мажорні обставини, з якими зіткнулися добросовісні надрокористувачі: руйнування інфраструктури, проблеми з логістикою та енергопостачанням, мобілізація персоналу, неможливість залучити іноземне обладнання та фінансування. Робочий кар’єр, який зменшив видобуток через обстріли, не є “сплячою ліцензією””,
– зазначає Ксенія Оринчак.
Ідея передачі ліцензій через аукціон іншим інвесторам, за її словами, є правильною лише стосовно дійсно “сплячих” активів, де власники ніколи не мали наміру вести видобуток. Застосування ж цього механізму до компаній, що постраждали від війни, як наголошують в Національній асоціації добувної промисловості, буде рівнозначним експропріації та надішле вкрай негативний сигнал усім існуючим та потенційним інвесторам.
Інша справа, якщо завданням є вивільнення максимально можливої кількості “жирних” ліцензій, аби наповнити змістом американсько-український інвестфонд відбудови і надіслати сигнал головному інвестору. Тут вже не до якихось емоцій. Що ж, дуже хоче українська влада сподобатись американській.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Сергій Василевич
