Молитва за наказом, страх і контроль: як формується політичний культ Путіна
24 Грудня 16:52
РОЗБІР ВІД 
Російська православна церква відкрито вбудовується в державну пропаганду, перетворюючи віру на інструмент страху й контролю. Тут більше не питають, у що ти віриш — важливо, за кого ти молишся, що лайкаєш і де мовчиш. У цій системі релігія, цифрові платформи й політика зливаються в єдину вертикаль примусу, де навіть тиша може стати злочином. «Комерсант Український» разом з доктором філософських наук розібрав, що насправді стоїть за закликами молитися за путіна. Де закінчується на росії релігія — і де починається політичний культ?
У росії релігія дедалі відвертіше використовується як частина державної пропаганди та механізм примусу. Прокремлівські телеграм-канали повідомляють, що російська православна церква закликала громадян молитися за Путіна щонайменше п’ять разів на день, прямо пов’язуючи відмову від молитви з «ризиком потрапити до пекла».
З відповідним зверненням, за інформацією джерел, виступив близький соратник патріарха Кирила, попросивши опублікувати його слова для широкої аудиторії — «православних і не тільки».
«Наступають вирішальні для росії місяці й роки. Володимир Володимирович твердо веде країну вперед, до Перемоги. […] Тому кожен росіянин має ревно за нього молитися», — зазначив співрозмовник.
За його словами, осінній заклик молитися за президента тричі на день більше не є достатнім.
«Хто не молитиметься — має пам’ятати, що за таке можна потрапити в пекло. Вибір очевидний», — додав він.
Політичний, а не релігійний сигнал
Доктор філософських наук, професор, проректор Європейського університету Сергій Ягодзінський у коментарі для «Комерсант Український» наголошує: йдеться не про віру, а про політичну технологію.
«Ми не будемо занурюватися у внутрішню цивілізаційну парадигму російського суспільства. Тут важливий політичний аспект навіть такого, здавалося б, релігійного повідомлення», — зазначає Ягодзінський.
За його словами, подібні звернення варто розглядати в ширшому контексті — тотального контролю та централізації влади в РФ.
Цифровий суверенітет як форма нагляду
Ягодзінський звертає увагу на нещодавні заяви путіна про так званий «цифровий суверенітет», які пролунали під час великої пресконференції.
«Путін інтерпретує цифровий суверенітет як можливість повністю контролювати інформаційний простір: власні месенджери, поштові сервіси, сервери всередині країни», — пояснює Сергій Ягодзінський.
Формально це подається як захист від зовнішнього впливу, але фактично, наголошує Ягодзінський, йдеться про цифровий нагляд.
«Якщо цифровий суверенітет дорівнює цифровому контролю — це величезна проблема для громадян», — каже Сергій Ягодзінський.
На думку професора, в росії створене середовище, де карають не лише за дії, а й за бездіяльність.
«Ти повністю в цифровому рабстві. Ти будеш і молитися п’ять разів на путіна, і лайкати там, де потрібно», — зазначає Ягодзінський.
Тоталітаризм без формального оголошення
Сучасна росія — це приклад системи, яка формально може не виглядати тоталітарною, але фактично такою є.
«Це суспільство тоталітарне, бо і дія, і бездіяльність можуть каратися. Коли тебе карали за дію — це одна історія. А коли можуть покарати за мовчання — залишається лише молитися», — зазначає Сергій Ягодзінський.
Підсумовуючи, професор говорить про відповідальність самого суспільства за прийняту модель існування.
«Можна лише поспівчувати громадянам російської федерації. Але вони самі обирають такий шлях», — резюмує Ягодзінський.
На цьому тлі заклики молитися за президента п’ять разів на день виглядають не релігійною практикою, а ще одним елементом системи примусу, де віра, страх і контроль зливаються в єдиний інструмент влади.
