Не лише дрони: як Китай торгує з Україною
21 Липня 18:12
РОЗБІР ВІД 
Китай вже не один рік є найбільшим імпортером товарів в Україну. Яка саме китайська продукція має попит в Україні й чому — з’ясовував «Комерсант Український».
Лідерство Китаю у постачанні товарів в Україну офіційно, і вже досить тривалий час, підтверджують дані Державної митної служби. Саме вони засвідчують, що у першому півріччі нинішнього року до України найбільше товарів імпортувалось саме з Китаю — на $8,2 млрд, далі йдуть Польща – $3,5 млрд і Німеччина – $3,2 млрд. У 2024 році трійка лідерів-імпортерів мала такий же вигляд: Китай поставив товарів на $14,4 млрд, Польща — на $7 млрд, Німеччина — на $5,4 млрд.
Якщо ж оцінювати загальний товарообіг і брати до уваги не окремі держави, а, приміром, Євросоюз, тобто об’єднання держав, то Китай поступається лідерством. Розповідає Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
«У першому півріччі цього року товарообіг України і Китаю — це 9 мільярдів доларів США. Тобто Китай є другим після Європейського Союзу нашим партнером в торгівельній сфері. Звісно, у Європейського Союзу більше — в нього понад 29 мільярдів. Тобто якщо в відсотках, то ЄС це 50,8 відсотка товарообігу України, а Китай це 15,4 відсотка товарообігу України. На третьому місці, до речі, Туреччина — їхня частка 7,3 відсотка», — зазначає фахівець.
Він також звертає увагу на те, що коли йдеться про торгівлю України й Китаю, треба розуміти, що це переважно імпорт китайських товарів.
«Якщо експорт з України до Китаю в першому півріччі – це 847 мільйонів доларів США, то імпорт України з Китаю – це 8 мільярдів 150 мільйонів. Для порівняння: негативне сальдо України в торгівлі з Китаєм – 7 мільярдів 300 мільйонів, а з ЄС негативна сальдо – 6 мільярдів 600 мільйонів. І це при тому, що товарообіг України з ЄС 29,6 мільярда, а з Китаєм – 9 мільярдів доларів США. Але негативне сальдо більше саме з Китаєм», — констатує Іван Ус.
Експорт України до Китаю справді невеликий за обсягами, але він є. На жаль, повномасштабна війна і відповідні проблеми з логістикою скоригували ці обсяги. Продовжує Іван Ус.
«Китай трошки диверсифікував свої залежності від України, а вони насправді були. Як би це дивно не прозвучало, але до початку повномасштабної війни, на ринку кукурудзи Китаю було лише два гравці. Це Україна і США. Кукурудза зараз трошки в минулому, але у Китаю до України ще є одна така дуже важлива стаття інтересу — це залізна руда. І якщо ми подивимося статистику Державної митної служби України, то за перше півріччя цього року Україна поставила залізної руди в Китай на 553 мільйони доларів США. За великим рахунком, окрім залізної руди, для Китаю ще є цікавою така товарна позиція, як макуха. Україна постачає в Китай макухи на 165 мільйонів доларів США»,— зазначив фахівець.
Таким чином, за перше півріччя Україна наторгувала з Китаєм загалом на $847 млн. Натомість Китай поставив в Україну товарів на 8 мільярдів 150 мільйонів.
Що саме Китай продає в Україні
Для того, аби відчути, чого найбільше китайські компанії постачають в Україну, здається, достатньо було б завітати в магазин електроніки чи електротоварів або просто в «Епіцентр». Там товарів з позначкою «Made in Chinay» справді багато. Але не все так однозначно. Продовжує Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
«Цифра, яка дуже важлива за підсумками першої половини року: Україна купила дронів у Китаю на 725 мільйонів доларів США. Така цифра є важливою і з огляду на те, що в ЗМІ буває пишуть, що ось Китай менше постачає дронів Україні, натомість росії він постачає більше. Але, приміром, згідно з даними, які надає Державна митна служба, у порівнянні з першою половиною 2024 року вартісні обсяги постачання дронів з Китаю до України збільшились на 34,3%. А фізичні обсяги зросли на 46,1%. І це, як на мене, результат доволі непоганий», — наголошує фахівець.
Тобто дрони, як товар, однозначно серед лідерів. Але не дронами єдиними торгує Китай. Якщо говорити про товарні групи, то першість тримає та, яка об’єднує різного роду електроніку, устаткування, електричні машини, мобільні телефони тощо. Продовжує Іван Ус.
«Найбільша група – електротовари. Ось, наприклад, обсяги поставок в першому півріччі установок для кондиціонування повітря, кондиціонерів склали 85 мільйонів доларів США. Машини автоматичного оброблення інформації, тобто наскільки можна зрозуміти йдеться про комп’ютери – 241 мільйон доларів США. Двигуни та генератори – 228 мільйонів. Трансформатори – це 407 мільйонів доларів США. Акумулятори з Китаю – 363 мільйони доларів США. Телефони – 363 мільйони доларів США. Ще є така позиція — передавачі для радіотелефонного, радіотелеграфного зв’язку, радіомовлення – 420 мільйонів доларів США. Діоди, транзистори – їх ми отримали з Китаю на 240 мільйонів доларів США. А ще легкових автомобілів завезли на 260 мільйонів доларів США», — зазначає фахівець.
І ще одна співставна за вартістю позиція — це засоби захисту рослин, тобто інсектициди, родентициди, фунгіциди та гербіциди. Китай поставив цих товарів на $198 млн.
Не лише ціна має значення
Війна та її наслідки не лише скорегували у бік зменшення експорт української кукурудзи в Китай та у бік збільшення імпорт китайських дронів та різного роду генераторів, трансформаторів та акумуляторів. Втрата Україною виробничих потужностей через війну є однією з причин зростання імпорту в нашу країну металопродукції. В цій номінації Китай поступається Туреччині, але стабільно залишається у трійці лідерів-постачальників. Розповідає Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«Загалом за 6 місяців 2025 року імпорт китайської сталі в Україну склав близько $120 млн. З них основна частина $80 млн – це плоский прокат (рулони, листи), оскільки Україна втратила великі потужності з виробництва цієї продукції у Маріуполі. Тому імпорт плоского прокату природно збільшився. В сегменті довгомірного прокату (арматура, катанка) в Україну імпортовано продукції з Китаю на суму $20 млн за 6 місяців року. В сегменті катанки Китай займає майже 100% імпорту. Але не можна сказати, що Україна залежить від імпорту довгомірного прокату з Китаю, адже потужності з виробництва цієї продукції в Україні завантажені лише на 50%», — зазначає фахівець.
За його словами, частка сталевої продукції у загальному імпорті з Китаю в Україну незначна – 1,5% за 6 місяців 2025 року, але тенденція висхідна і причина в ціні на китайську продукцію. Продовжує Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«Порівняно з довоєнним 2021 роком, імпорт продукції плоского прокату з Китаю залишився таким же активним, а ось постачання довгомірного прокату зросло орієнтовно в три рази. Тут варто відзначити деструктивний ціновий вплив китайської продукції. Виробники з Китаю опосередковано через експорт на ринки інших азійських країн обвалили ціни на сталь глобально. Інші країни не можуть підтримувати такий рівень цін, як китайські виробники, оскільки ті мають можливість залучати державну допомогу», — пояснює Андрій Тарасенко.
Торгівля — добре, залежність — погано
Імпорт товарів з КНР в Україну стабільно зростає впродовж усіх років повномасштабної війни з росією. А офіційний Пекін в цій війні політично та економічно, а останнім часом ще й публічно підтримує російську владу. Як з цим бути? Чи бізнес поза політикою? Свою думку висловлює Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
«Велика присутність Китаю в торгівлі з різними країнами — це реалії сучасної глобальної економіки. Тобто не лише Україна, майже весь світ, так чи інакше, купує щось, що зроблено в Китаї. І сказати, що Китай підтримує росію, а отже, нам треба відмовитися від всього китайського, я особисто не готовий, тому що ті ж самі дрони, вони нам допомагають. І Китай, він скільки завгодно може казати, що він там політично не хоче поразки росії, але це не заважає Китаю постачати Україні дрони, які, навпаки, не дають росії перемогти в цій війні. Навпаки, радше допомагають Україні у війні. Але потрапляти в залежність теж небажаною», — наголошує фахівець.
Варто пам’ятати й про те, що торгівля з Китаєм — це далеко не завжди про партнерство. Були й спроби заволодіти українськими технологіями, і пряма конкуренція з українськими виробниками, як у випадку з китайськими трубами.
На те, що китайські труби конкурують на вітчизняному ринку з продукцією українського виробництва, зверталась увага у минулорічному дослідженні Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», присвяченому різним аспектам українсько-китайського співробітництва.
Там, приміром, було проаналізовано дані платформи «Прозорро» щодо 23 тендерів із закупівлі обсадних труб у 2023 році для ДП «Укргазвидобування». Китайський посередник Vorex виставив свої пропозиції щодо 17 тендерів і за підсумками торгів було укладено 11 угод на постачання труб на суму $100,5 млн. Що й дало підстави говорити на той момент про певну «трубну гегемонію» Китаю в Україні, а також закликати владу звернути більше уваги на регуляторні механізми, особливо там, де Україна виробляє власні аналоги.
На тому, що Китай вже не один рік є найбільшим імпортером товарів в Україну, і, зокрема завдяки низькій ціні на свою продукцію формує достатньо серйозну залежність українського внутрішнього ринку від продукції однієї країни, наголошує Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
«По суті, ми наступаємо на ті самі граблі, що й у випадку з росією. І ситуація ця проблемна та загрозлива і проявилась вона не сьогодні. Якщо поглянути на статистику зовнішнього торгівельного обігу України з Китаєм, то починаючи з 2005 року, 20 років тому, у нас стабільно негативне сальдо в торгівлі з Китаєм. Вони продають нам більше, ніж у нас купують. Чому так відбувається? З одного боку, вартість китайської продукції дуже низька. А ось, з іншого боку, має місце політика державного протекціонізму, тобто, китайська держава усіляко сприяє своїм експортерам в тому, щоб вони збільшували свою присутність на ринках тих країн, які, визначені як такі, що мають певне значення для подальшого функціонування китайської економіки. Це те, що вписується у формат ось цього глобального проєкту китайської глобалізації «Один пояс, один шлях», — зазначає Михайло Гончар.
На його переконання, дуже важливо не потратити у цей капкан залежності від такого нібито вигідного партнера.
«Звісно, є галузеві лоббі, які говорять, що нам треба більше працювати в Китаї, вони купують там чи зерно, чи олію, чи залізорудні концентрати й так далі. Зрозуміло, це окремо взятий бізнес-інтерес. Але потім вони введуть певні обмеження, змусять вас знижувати ціни. Вони в будь-який момент можуть, скажімо, нашим аграріям сказати, що їх продукція не відповідає якимось фітосанітарним нормам і так далі. Тобто головне не потрапляти в залежність», — наголошує Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Треба визнати, що Китай вже давно навчився конвертувати економічну залежність у конкретну політичну вигоду. Але й Україна навчається. І одним зі свідчень цього можна вважати те, що середній рівень локалізації виробництва безпілотних систем вже давно перевищив 50% і продовжує зростати, а українські виробники шукають і знаходять рішення для заміни китайських дронів. І держава їх в цьому підтримує.
Автор: Сергій Василевич
