Не лише екологічно: коли на всіх українських АЗС таки з’явиться бензин з українським біоетанолом і чому це важливо
13 Березня 16:34
РОЗБІР ВІД 
11 березня набув чинності Закон, який оновив орієнтири розвитку в Україні ринку бензинів з додаванням біоетанолу і додав трохи оптимізму українським виробникам біоетанолу. Наскільки виправданий такий оптимізм — з’ясовував «Комерсант Український».
Важливість запровадження в Україні норми щодо обов’язкового вмісту в бензинах біоетанолу пояснювалась свого часу не лише екологічністю такого пального та його покращеними характеристиками. Чимало говорилось і про інтереси українських виробників біоетанолу, які могли б сподіватись на те, що їх продукція знайде свого нового українського споживача. Але з 1 травня минулого року відповідні норми Закону «Про альтернативні види палива», принаймні ті, які мали забезпечити контроль і відповідальність, так і не запрацювали. Пояснювалось це неготовністю ринку забезпечити АЗС відповідним паливом в достатніх обсягах. Але час на підготовку спливає.
Нові орієнтири й старі проблеми
Зміни, зафіксовані в законі, передбачають, що обов’язкова частка біоетанолу в бензинах має становити понад 7%, а штрафні санкції для операторів ринку за недотримання вимог щодо вмісту біоетанолу у бензинах відтерміновуються до 1 липня 2026 року.
Хоча бензин з вмістом біоетанолу на заправках, як правило, присутній і зараз. Пояснення просте: оскільки вітчизняна нафтопереробка зруйнована, Україні доводиться триматись на пальному з Європи, де його і «збагачують» біоетанолом. Питання хіба що в тому, який це біоетанол —вітчизняний чи іноземний. Що є проблемою. І не лише для українських виробників біоетанолу. Пояснює Олександр Сіренко, аналітик консалтингової компанії «НафтоРинок».
«Більшість операторів, поки в країні війна, хочуть купувати готову суміш, а не готувати її в себе на нафтобазах через ризик враження російськими ракетами або БПЛА. Але є й ті, хто вже давно в Україні додає в бензин біоетанол і торгує ним багато років. І такий стан справ, по суті, вже дає підстави говорити про антиконкурентні дії. Думаю, враховуючи те, що у нас налагоджений експорт українського біоетанолу за кордон і це експорт якраз до тих країн, в яких ми купуємо пальне, то, можна припустити, що український біоетанол покатається в бензовозах туди й назад. Хоча це не можна стверджувати, бо в Європі теж виготовляють біоетанол, але вірогідність дуже висока»,— зазначає фахівець.
Закон дозволяє змішувати паливо з біокомпонентами лише на місці виробництва пального та/або місці гуртової торгівлі пальним, а також визначає ще кілька вимог до тих, хто цим займатиметься. І це ще одне, але не єдине, вузьке місце. Продовжує Олександр Сіренко.
«Є декілька проблем, які не дають мені підстав казати, що тепер у нас з 1 липня повноцінно запрацює ринок біоетанольного бензину. Зокрема, мова про Технічний регламент. Держекоінспекція ще й досі не готова проводити перевірки на АЗС. І якщо за таких умов впроваджуватиметься закон, то це означає, що одні будуть торгувати, а інші за відсутності контролю не будуть реалізовувати біоетанольну програму. Хоча якщо Держекоінспекція не може робити перевірки, з огляду на відсутність якихось змін в документах, то це, вважаю, може і має зробити інша організація. Бо закон потрібно виконувати. Є ще проблеми з видачею ліцензій на виробництво такого бензину з додаванням біоетанолу. Чув, що податкова на місцях блокує видачу таких ліцензій», — зазначає експерт.
Власне, час для того, аби зняти ці перешкоди ще є. А також подумати: як максимально використати існуючі в Україні потужності з виробництва біоетанолу.
Аналіз цього сегменту ринку, проведений недавно компанією Pro-Consulting, показав, що галузь в Україні є переважно експортоорієнтованою саме через низький рівень внутрішнього споживання. Відтермінування ж відповідальності за недотримання норм щодо вмісту біоетанолу в бензинах старший консультант Pro-Consulting Ярослав Куліковський, вважає одним з основних стримувальних факторів. Серед інших — відсутність виробництва бензину на території України; вплив війни на паливну інфраструктуру; необхідність інвестицій в інфраструктуру змішування палива.
Більше — не завжди краще
Розмови про великі можливості вітчизняного виробництва біоетанолу традиційно підкріплюються усвідомленням того, що Україна має розвинутий аграрний сектор і що пшениця, кукурудза, ячмінь, цукрові буряки, які є сировиною біоетанольного виробництва, вирощуються в країні у великих обсягах. Але все це дає підстави говорити не лише про сильні сторони галузі.
За даними YC.Market, станом на 2025 рік у країні діяло 17 заводів із виробництва біоетанолу сумарною потужністю близько 430 тисяч тонн на рік. І це — проблема, оскільки біоетанол в Україні нині у профіциті.
Пояснює Георгій Гелетуха, голова Біоенергетичної асоціації України.
«У нас досить багато побудованих потужностей з виробництва біоетанолу. Йдеться про виробництво біоетанолу першого покоління і це десь понад 400 тисяч тонн в рік. Проблема в тому, що стільки біоетанолу ринку не потрібно. У нас експортна квота в ЄС — 125 тисяч тонн біоетанолу на рік. Тобто 125 тисяч можна туди продати. Трохи є споживання всередині України, але зовсім не таке, щоб ці 400 тисяч спожити. Нам треба було б забезпечити обов’язковість додавання біоетанолу до бензинів на рівні бажано 10%. Але навіть якщо буде 10%, то це, по-моєму, забезпечить споживання в Україні всього 200 тисяч тонн біоетанолу», — зазначає фахівець.
І хоча нині існуючі потужності завантажено менш ніж наполовину, питання: чому їх стільки в Україні споруджено — при достатньо низькому внутрішньому споживанні і обмежених можливостях для експорту — потребує пояснення. Точка зору Георгія Гелетухи.
«Коли у 2022 році були великі проблеми з вивозом зерна, тоді порти стояли й багато хто з аграріїв почали будувати біоетанолові заводи. У них була логіка, що ми кукурудзу переробимо на біоетанол і десь знайдемо для нього споживача. І у нас зараз будуються ще 3 великих заводи. Хоча експортна квота залишається та сама — 125 тисяч», — констатує фахівець.
За підсумками 2025 року Україна експортувала лише 111,2 тисячі тонн біоетанолу, що перевищує на 11,9 % показник аналогічного періоду 2024 року. Звідси й ще одне логічне запитання: чи є підстави сподіватись, що зближення України з Євросоюзом змінить тренд і український біоетанол все ж знайде нових споживачів в Європі. Відповідає Георгій Гелетуха.
«В Європі є попит в першу чергу на біопаливо другого покоління, тобто те, яке виробляється з відходів. Чітко визначений перелік цих відходів. А біоетанол вважається біопаливом першого покоління. Тому що він виробляється або з кукурудзи, або з цукрового буряка. І відповідно і те, і те є продуктами харчування. Або навіть, якщо біоетанол виробляють з меляси — це продукт уже після переробки цукру і він використовується у виробництві кормів. Тобто фактично ми виробляємо біоетанол з продуктів, які можна використати або як корми, або як продукти харчування. І це в Європі не дуже зараз стимулюється», — зазначає фахівець.
Згідно з планами ЄС до 2030 року, вміст біоетанолу в бензині має становити 14%. При цьому пріоритет віддається саме біоетанолу другого покоління, для палива ж першого покоління відводиться не більше 7%. Як зазначають в компанії Pro-Consulting, ринок біоетанолу в Україні розвиватиметься якраз під впливом глобальних трендів декарбонізації, зростання ролі альтернативних видів палива та екологічної політики ЄС. Ярослав Куліковський, старший консультант Pro-Consulting наголошує:
«Визначальними будуть наступні тренди: інтеграція українського ринку до європейського енергетичного простору, посилення екологічних вимог до палива; збереження експортної орієнтації виробників; розвиток біопалив другого покоління; зростання внутрішнього попиту через регуляторні вимоги».
І тут логічно буде пригадати: що, приміром, в Індії, яка активно будує біоетанольні заводи, намагаючись скоротити імпорт нафтопродуктів, з 2025 року транспорт їздить на бензині стандарту не менше ніж Е20, в Бразилії у звичайні бензини додають не менше 30% етанолу, а у Франції кілька тисяч АЗС взагалі пропонують бензин з вмістом біоетанолу 60-85%.
Автор: Сергій Василевич
