Не лише енергетична автономність: як установки зберігання енергії допомагають “робити” бізнес
9 Березня 10:12
РОЗБІР ВІД 
Українська влада, визначаючи перед наступною зимою енергетичні потреби країни, поруч з розбудовою відновлюваних джерел енергії та впровадженням гнучкої газової генерації, акцентує увагу і на важливості встановлення систем накопичення енергії. Як вони допомагають роботі української енергосистеми – з’ясовував «Комерсант Український».
Установки зберігання енергії (УЗЕ) дозволяють накопичувати електроенергію, отриману від різних джерел, зокрема від сонячних та вітрових електростанцій. Вони забезпечують стабільність і надійність постачання електроенергії.
Приміром, минулого року в Україні почав роботу великий комплекс установок зберігання енергії потужністю 200 МВт, побудований компанією ДТЕК у партнерстві з американською компанією Fluence Energy B.V. Він складається з 6-ти об’єктів у Київській та Дніпропетровській областях.
«Нові потужності підвищують надійність і гнучкість системи, зменшують ризики аварійних відключень та дозволяють ефективно готуватися до осінньо-зимового періоду. Це також відкриває нові можливості для розвитку відновлюваної енергетики та децентралізації енергосистеми», – так переваги встановлення установок зберігання енергії пояснювали тоді у Міненерго.
Загальна потужність встановлених, зокрема і в минулому році, установок зберігання енергії, звичайно ж, набагато більша. Як розповідав в недавньому інтерв’ю виданню «Комерсант Український» голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков, у 2025 році компаніями-учасницями асоціації в експлуатацію були введені 512 МВт потужностей установок зберігання енергії. З них 200 МВт якраз побудував ДТЕК.
Створення гібридних об’єктів, коли установки зберігання енергії будуються безпосередньо у зв’язці з вітровими чи сонячними електростанціями – не єдиний напрямок, де можливе ефективне використання таких систем.
Також варто враховувати, що установки зберігання енергії – це не лише про енергонезалежність, не лише про автономність, але й про бізнес. І це важлива опція для «активних споживачів». Як це працює – розповідає Юрій Подоляк, експерт у сфері енергетики і Генеральний директор інжинірингової компанії IKNET.
«Є два сегменти в енергетиці. По-перше, це професійний сегмент – оператор УЗЕ. З мережі відбирає і у мережу віддає. Тобто акумулює енергію, коли дешево, і відпускає, коли дорого. Інший, дуже важливий сегмент – промислові споживачі. Держава зробила ряд преференцій, як от, приміром, активний споживач. Це коли підприємство будує генерацію або УЗЕ, які забезпечують своє електроспоживання і надлишки, якщо вони є, віддає в мережу. Це той другий сегмент, потенціал якого на даний момент дуже повільно реалізується», – констатує фахівець.
При цьому, як уточнює Юрій Подоляк, це не тому, що держава тут не надала преференцій, а тому, що об’єктивно не можуть компанії, які ніколи не займались енергетикою, миттєво стати оператором УЗЕ або виробником енергії: їм просто не вистачає професійних знань. Фахівець пояснює, що саме дає підприємству встановлення установок зберігання енергії.
«По-перше, підприємство отримує автономність. По-друге, балансування генерації та споживання електроенергії. Але мало хто знає про третій фактор – окупність. І коли окупність складає 2-4 роки, то це ще й про бізнес», – наголошує експерт.
І це той бізнес долучитись до якого можуть і ті українці, які свого часу потурбувались про власну енергетичну незалежність і облаштували у себе домашню сонячну електростанцію. Продовжує Юрій Подоляк.
«Держава дозволила створювати агреговані групи. Якщо простими словами, то можна в рамках області об’єднати будь-яких виробників електроенергії або операторів УЗЕ будь-якої потужності та створити агреговану одиницю. Агрегована одиниця може працювати як єдина система, хоч і розосереджена по області географічно. Зараз головне завдання об’єднати в такі агреговані одиниці вже реалізовані невеликі проєкти УЗЕ та генерації», – наголошує фахівець.
Як і в будь-якій достатньо новій справі, в облаштуванні установок зберігання енергії все ще чимало проблем. Як вважає Генеральний директор інжинірингової компанії IKNET Юрій Подоляк, чого не вистачає зараз в цій сфері – це систематизації та оптимізації всіх процесів впровадження УЗЕ.
«Труднощі виникають на стику роботи між місцевими органами влади, банками, обленерго, постачальниками обладнання тощо. І зараз профільне міністерство намагається зрозуміти, де на рівні взаємодії з учасниками процесу є проблеми, і як їх вирішити. Наприклад, у нас у законодавстві заборонено проєктне фінансування. Банки не можуть фінансувати проєкт будівництва генерації або УЗЕ під заставу проєкту. І це проблема. Хоча вже зараз банки створюють такі програми кредитування, де можна отримати кредит під заставу основного обладнання», – зазначає експерт.
Має місце і ще одна досить поширена ситуація, яка засвідчує недостатньо ефективне використання, насамперед, малих об’єктів розподіленої генерації. І, відповідно не дозволяє компаніям та громадам ставати «активними споживачами». Розповідає Генеральний директор інжинірингової компанії IKNET Юрій Подоляк.
«Багато приватних, державних або муніципальних компаній за допомогою міжнародних фондів або кредитів впровадило чимало одиниць розподіленої генерації. Це і СЕС, і газопоршневі установки, і УЗЕ. Але ці системи використовуються лише, коли відбувається відключення від електромережі, і тоді вони в режимі енергоострову працюють, щоб забезпечити роботу своїх електроустановок. Наприклад, водоканалу чи котельні. Тобто лише для самозабезпечення. Ми працюємо з громадами, і бачимо, що ці станції та установки простоюють. Необхідно змінювати цю тенденцію. Треба використати всі наявні резерви генерації максимально ефективно та продуктивно. Але часто в громадах не знають, як стати тим же «активним споживачем», – зазначає Юрій Подоляк.
Він констатує: якщо раніше енергетика була лише для енергетиків, то зараз вчитись і ставати певною мірою енергетиками повинні всі.
Автор: Сергій Василевич
