Нові правила гри: що змінить закон про кредитні історії
10 Жовтня 11:05
РОЗБІР ВІД 
Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт «Про кредитну історію», який спрямований на захист прав позичальників і підвищення прозорості кредитного ринку. Він встановлює нові правила ведення кредитних історій, їх оновлення та зберігання, а також закріплює права громадян на доступ до інформації та її виправлення. Крім того, низка змін стосується й самих бюро кредитних історій. Що нового пропонує законопроєкт — досліджував «Комерсант Український»
Основні положення законопроєкту, що випливають з пояснювальної записки, наступні:
- Установлюються нові правила ведення кредитних історій та контролю за цим процесом.
- Визначаються склад, оновлення та строки зберігання даних (до 10 років).
- Закріплюються права позичальників на доступ, виправлення й видалення недостовірної інформації.
- Вводяться наслідки для кредитування осіб, які офіційно заявили про небажання отримувати кредити.
- Близькі особи зниклих безвісти або померлих громадян зможуть отримати доступ до кредитної історії (на період дії воєнного стану).
- Забороняється використання даних третіми особами без згоди суб’єкта кредитної історії.
- Запроваджується авторизація бюро кредитних історій з вимогами до їх структури та безпеки.
- Передбачається можливість транскордонного обміну даними за згодою позичальника.
- НБУ отримує повноваження щодо нагляду та застосування санкцій.
- Створюється публічний реєстр бюро кредитних історій.
- Установлюються правила розкриття банківської таємниці та таємниці фінансових послуг бюро кредитних історій.
Нововведення у кредитних історіях
З нового і прогресивного в цьому законі варто відзначити, що громадянин зможе подати заяву про небажання укладати нові кредитні договори, і після цього будь-який виданий кредит буде вважатися недійсним. Це захищає від шахрайства та нав’язаних кредитів.
Кредитори будуть зобов’язані передавати інформацію до бюро кредитних історій протягом 2 робочих днів, що має мінімізувати затримки й знизити ризики підробки даних.
Чітко прописується, які саме дані входять до кредитної історії, встановлюються строки її зберігання — до 10 років, а також порядок знищення інформації після завершення цього терміну.
Кожен громадянин отримує право на безоплатний доступ до своєї кредитної історії (зараз це платна послуга), а також можливість виправити або видалити недостовірну інформацію.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Національний банк України отримує повноваження контролювати діяльність бюро кредитних історій, зокрема: проводити перевірки, сертифікувати системи безпеки, застосовувати заходи впливу у разі порушень.
Закон допускає транскордонний обмін кредитною інформацією, але тільки за згодою суб’єкта (позичальника).
Планується створення електронного Реєстру бюро кредитних історій — для відкритого доступу та прозорості.
Отже, виходячи з вищевикладеного, підвищується захист споживачів, знижується рівень шахрайства, посилюється фінансова дисципліна. А головне — українське законодавство наближається до міжнародних стандартів захисту персональних даних.
Новий закон по-старому
Власне, заради міжнародних стандартів цей закон і планують ухвалити. Це євроінтеграційний законопроєкт, ініційований Національним банком України. І, як вважає економічний експерт Олег Пендзин, особливих змін там немає.
«Його приймають у межах наших зобов’язань щодо фінансового моніторингу. Ми рухаємося за кластером євроінтеграції, і значно легше ухвалити новий закон, що відповідає європейським нормам, ніж вносити численні зміни до старого», — зазначає експерт.
Більше того, цей закон стосується насамперед тих, хто активно співпрацює з банками у сфері споживчого й комерційного кредитування. Особливо це важливо для тих, хто бере комерційні кредити — де суми більші й ризики вищі.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Водночас експерти висловили чимало зауважень до проєкту Закону України «Про кредитну історію». Наприклад, відсутність аналізу ефективності чинного закону. Не пояснено, чому необхідна саме повна заміна, а не внесення змін до існуючого закону.
Надмірний обсяг інформації у кредитній історії (наприклад, адреса проживання, сімейний стан, кількість утриманців). Безпідставне розширення функцій бюро кредитних історій, зокрема щодо використання персональних даних.
Також відзначено недостатній захист прав споживачів, зважаючи на те, що позичальник є «слабкою стороною» договору й потребує особливого захисту. А також неприпустимо дозволяти кредитору самостійно визначати обсяг переданої за договором інформації.
Не проаналізовано, як зміни вплинуть на фінансове навантаження позичальників, особливо за невеликими кредитами. Законопроєкт є надто складним для розуміння пересічним громадянином. Бракує лаконічності й чіткості, що ускладнює його застосування на практиці.
Чи звернуть на це увагу депутати й чи внесуть зміни до другого читання — побачимо.
Авторка: Алла Дуніна
