Низькі зарплати і старіння персоналу: чому бракує доглядальників
30 Березня 14:50
В Україні понад 3 мільйони людей потребують регулярного професійного догляду через вік, інвалідність або стан здоров’я. Водночас державна система покриває лише близько п’ятої частини цієї потреби.
Про це йдеться у дослідженні «Коли система — це люди: як (не) працює догляд за важкопораненими ветеранами та ветеранками», проведеному аналітичною компанією Saturday Team Analytics разом із Центром ініціатив «Повернись живим», передає «Комерсант Український».
Скільки людей отримують допомогу
За результатами дослідження, система довготривалого догляду в Україні працює фрагментарно.
Розподіл виглядає так:
- 21% потреб покриває держава;
- 39% догляду забезпечують родини;
- 14% послуг надаються неофіційно;
- 26% людей взагалі не отримують необхідної допомоги.
Аналітики зазначають, що значна частина навантаження фактично лежить на сім’ях.
Війна різко збільшила потребу у догляді
Повномасштабна війна суттєво змінила структуру потреб.
За даними дослідження:
- з 2022 року кількість людей з інвалідністю внаслідок війни зросла на 26%;
- серед них значну частину становлять ветерани та ветеранки після поранень;
- багато людей потребують щоденної підтримки, реабілітації та відновлення самостійності.
Однак система обліку таких людей залишається неповною.
У державних реєстрах використовується лише категорія «особи з інвалідністю внаслідок війни», що ускладнює точну оцінку потреб ветеранів.
Розпорошені дані про пацієнтів
Додаткову проблему створює відсутність єдиної системи обліку потреб у догляді.
Інформація розподілена між кількома державними структурами:
- Міністерство охорони здоров’я України
- Міністерство соціальної політики України
- Національна служба здоров’я України
Через обмежений обмін даними люди можуть отримувати допомогу в одній системі та залишатися “невидимими” для іншої, що ускладнює планування послуг.
Кадрова криза у сфері догляду
Дослідження вказує на гострий дефіцит фахівців, які можуть надавати професійний догляд.
Серед причин:
- відсутність офіційної професії асистента з персонального догляду;
- розмиті функції між кількома спеціальностями;
- низькі зарплати у державному секторі.
Зокрема:
- молодші медичні сестри у комунальних закладах отримують 7–8 тис. грн;
- у приватному або неформальному секторі оплата може перевищувати 20 тис. грн.
На ринку праці на одне резюме молодшої медсестри припадає 2,6 вакансії, що свідчить про нестачу персоналу.
Освіта не встигає за попитом
Освітня система також не забезпечує достатньої підготовки кадрів.
За даними дослідження:
- у 2022–2025 роках випуск фахівців із догляду скоротився на 19%;
- у 2025 році кількість випускників за спеціальністю соціальна робота зменшилась на 6%;
- випуск молодших медсестер із догляду впав на 56% порівняно з 2021 роком.
Серед ініціатив, які намагаються вирішити проблему, — освітня програма підготовки асистентів персонального догляду «Наші тут [дбають]».
Старіння персоналу
Ще одна проблема — віковий дисбаланс у професії.
За даними дослідження:
- середній вік працівників сфери — 55 років;
- 62% доглядальників старші за 55 років;
- 90% працівників — жінки;
- молодь майже не приходить у професію — частка людей 18–25 років становить лише 1,4%.
Нерівний доступ до послуг
Доступ до допомоги залежить від регіону.
У багатьох громадах відсутні:
- лікарні;
- реабілітаційні центри;
- спеціалізовані служби догляду.
Через це люди змушені їздити до інших міст, а додатковими бар’єрами стають:
- висока вартість послуг;
- нестача інклюзивного транспорту;
- недостатня поінформованість про доступні сервіси.
Як проводили дослідження
Дослідження проводили з жовтня 2025 року до лютого 2026 року.
Аналітики використали:
- відкриті державні дані;
- статистику освітніх програм;
- інтерв’ю з фахівцями сфери догляду;
- аналіз систем охорони здоров’я та соціального захисту.
За словами аналітикині Ганни Самчук, проблема довготривалого догляду залишається поза фокусом державної політики, хоча її значення зростає через війну.
