Офіційно “невидимі” або чому держава не помічає 200 тисяч домашніх працівників
26 Червня 15:40
РОЗБІР ВІД 
“Невидимі”— так іноді говорять про тих, кого дехто все ще вважає домашньою прислугою, хоча вони називають себе домашніми працівниками. Чому держава їх часто “не бачить” і не завжди розуміє, а вони їй відповідають тим же — з’ясовував «Комерсант Український».
24 серпня 2024 року набув чинності Закон, який нарешті комплексно начебто врегулював правовий статус домашніх працівників. Відповідно до останніх даних Державної служби статистики України, в державі нараховується близько 162 тисяч осіб, які надають побутові та персональні послуги в домогосподарствах. При цьому, за інформацією Пенсійного фонду України, з моменту набуття чинності законом до державних органів надійшли відомості про офіційне працевлаштування лише 10 домашніх працівників. Тобто можна зробити висновок, що закон так і не врегулював чимало питань у взаєминах між державою та домашніми працівниками.
Хто ж вони такі — домашні працівники
Відповідно до статті 173-2 Кодексу Законів про працю України домашній працівник — це фізична особа з 16 річного віку, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем на основі трудового договору у межах домогосподарства.
Як зазначає доктор юридичних наук, професор, завідувачка відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України Людмила Купіна, Конвенція Міжнародної організації праці №189 “Про гідну працю домашніх працівників” відносить до домашньої праці види робіт, пов’язані із прибиранням, приготуванням їжі, пранням, прасуванням одягу, доглядом за дітьми та особами похилого віку, охороною будинку, керуванням авто, доглядом за домашніми улюбленцями.
“Аналіз аналітичних матеріалів щодо політик окремих країн Європи відносно доступу до праці та соціального захисту домашніх працівників, дає змогу дійти висновку, що домашнім працівником є особа, яка виконує роботу, пов’язану з обслуговуванням, експлуатацією та утриманням домогосподарства або здійснює іншу роботу, пов’язану із забезпеченням побутових чи особистих потреб члена (ів) домогосподарств”, — пояснила фахівець.
Домашні працівники, а не домашня прислуга
Згаданий вище закон закріплює правовий статус домашніх працівників. Натомість в Класифікаторі професій все ще йдеться про “домашню прислугу”, яку до того ж віднесено до найпростіших професій. Голова Профспілки домашніх працівників Тетяна Лаухіна звертає увагу на цю неузгодженість і висловлюється за те, аби переглянути таку термінологію.
“Оскільки я спілкуюсь із домашніми працівниками вже багато років і сама була їх частиною, я знаю, що це люди з вищою освітою, буває і не однією, тому що в сім’ях зараз великі дуже вимоги. Людина має і виглядати належно, і щоб гарна мова була, має бути освіченою, презентабельною, адекватною. Тобто це точно не найпростіша професія. Словом, потрібно, щоб в класифікаторі була не “домашня прислуга”, а “домашній працівник”, тільки домашній працівник в домогосподарстві. У законі так і написано — домашні працівники”, зазначає Тетяна Лаухіна.
За її словами, термінологія присутня в Класифікаторі професій є застарілою, неетичною та дискримінаційною, адже не відображає реального змісту праці, яку виконують особи, зайняті домашньою працею.
Домашні працівники є, а відомостей про них немає
Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з соціальних та економічних прав Олена Колобродова на недавніх комітетських слуханнях однією з головних проблем у сфері домашньої праці назвала відсутність по-справжньому ефективних механізмів повноцінного обліку домашніх працівників.
За її словами, відповідно до інформації, отриманої Секретаріатом Уповноваженого від Державної податкової служби, фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), не є платниками ЄСВ у частині домашніх працівників і це означає, що вони не зобов’язані подавати звітність або сплачувати внески, що унеможливлює виявлення та облік таких трудових відносин.
Також, як констатувала Олена Колобродова, механізм укладення трудових договорів з домашніми працівниками фактично не працює, хоча і передбачений законодавчо.
Вона навела також такий промовистий факт: згідно з інформацією Пенсійного фонду, з 24 серпня по 31 грудня 2024 року лише одну особу було офіційно працевлаштовано як домашнього працівника, але і ця єдина особа не уклала ані договір про добровільну участь у системі соціального страхування з податковими органами, ані договір про добровільну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.
Як пояснює Голова Профспілки домашніх працівників Тетяна Лаухіна, люди, що зайняті в цій неформальній економіці, не хочуть легалізуватися.
“Я спілкуюся з роботодавцями й вони кажуть, що їм все одно: чи сплачують працівники податки, працюють легально чи нелегально. Вони наголошують, що їм просто потрібна гарна, якісна послуга. За законом роботодавець має в податкову віднести інформацію про те, що він винаймає працівника. Обидві ж сторони влаштовує ситуація, яка є зараз. Але якщо людина працює неофіційно, то немає і соціального захисту. Тому провідною тут має бути роль держави, яка, враховуючи побажання домашніх працівників, має сформувати своє бачення і запропонувати модель. Приміром, є пропозиції зробити обов’язкову сплату єдиного соціального внеску. А ще пропонується запровадити відшкодування для роботодавців, якщо вони беруть працівника, який офіційно оформлений, передбачити пільгові періоди для домашніх працівників”, — розповіла Тетяна Лаухіна.
Вона також поділилась однією зі своїх мрій. За її словами, було б непогано, якби профспілка займалася реєстрацією, разом з відповідним державним органом.
“Займалася реєстрацією, вела облік і розуміла потреби. Тому що багато людей справді потребують юридичного захисту. Бо не мають трудових договорів, навіть не знають, де їх взяти, профспілка все це має, все це може надати”, — говорить Тетяна Лаухіна.
Не сприяє розв’язанню проблеми з обліком працівників і повна відсутність нормативного врегулювання платформної зайнятості. Онлайн-платформи нині все частіше виступають посередниками у наданні домашніх послуг (через сервіси прибирання, ремонту тощо), але при цьому не несуть відповідальності за умови праці, оплату, соціальний захист або безпеку працівників.
Проте, як свідчать результати дослідження компанії Research.ua, одного з небагатьох присвячених з’ясуванню ситуації в цій сфері, 59% респондентів стикалися з невиплатою або недостатньою виплатою винагороди за виконану роботу, для 45% респондентів понаднормова робота та робота у вихідні оплачується як звичайна, для 49% дні відпустки не оплачуються роботодавцем.
“Домашня робота” для посадовців
Запровадження повноцінного обліку домашніх працівників, забезпечення соціального страхування, врегулювання податкових питань у відносинах з домашніми працівниками, регламентація нових форм зайнятості — це те, що має допомогти порозумітись державі та домашнім працівникам.
Доктор юридичних наук, професор, завідувачка відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України Людмила Купіна також вважає, що домашніх працівників потрібно убезпечити від виконання іншої роботи, що виходить за межі договору, на підставі якого виконується робота у сфері домашньої праці, наприклад — йдеться про особистого асистент-секретаря чи кур’єра, або їхнього ототожнення з іншою категорією працівників, котрі працюють за трудовими договорами у фізичних осіб.
“Внесення змін до законодавства в частині визначення ознак та видів домашньої праці, дозволить усунути ототожнення цієї категорії працівників з іншими працівниками, які працюють у фізичних осіб. Це також сприятиме ідентифікації домашніх працівників, правовий статус яких має особливості в частині наявності додаткових прав, обов’язків, гарантій та умов праці домашніх працівників, які проживають у житлі домогосподарства, обліку робочого часу та трудової діяльності загалом, добровільної участі у загальнообов’язковому соціальному страхуванні”, — пояснює фахівець.
Серед пропозицій, які мають бути “на столі”, також нормативне закріплення прав домашніх працівників на об’єднання у професійні спілки та участь у колективних переговорах; обов’язкове поширення на них загальнообов’язкового державного соціального страхування; посилення механізмів державного контролю за додержанням законодавства про працю щодо домашніх працівників; забезпечення виконання державою інформаційної функції у сфері регулювання домашньої праці.
Автор: Сергій Василевич
