Олена ГУЛЯМОВА: «Діти не повинні бути заручниками спортивних амбіцій своїх батьків»

21 Вересня 2024 09:00

СПЕЦПРОЄКТ

Виховання дітей здоровими потребує значних зусиль та уваги збоку батьків. Але, часто, коли батьки готові докладати цих зусиль, не готовими до спорту виявляються самі діти. На їх рішення, захоплення тим чи іншим видом спорту, на готовність до системних тренувань впливають одразу дуже багато факторів, «які мають зійтися у правильне сузір’я». Про роль тренера і правильні підходи до визначення спортивних талантів у дітей в межах спецпроєкту видання «Комерсант Український» “Дитячий спорт: бізнес, який не можливий без…” розповіла професійна баскетболістка, підприємиця та мама чотирьох дітей Олена Гулямова.

Олено, буквально напередодні початку війни, ви із командою «Будівельник» виграли Кубок України. Тобто весь цей час ви поєднували подальший розвиток професійної кар’єри з власними бізнес-проєктами та вихованням чотирьох дітей. Отже, правило «завершення спортивної кар’єри до 30», яке ми часто чуємо від скептиків, є міфом?

Ми всі різні. І спорт також різний. Немає канонів чи заборон не виходити на поле з якогось конкретного віку. Все залежить від спортсмена, від його готовності працювати над собою, від відповідності його фізичної форми тощо. Для багатьох із нас спорт з дитинства стає стилем життя. Саме тому навіть завершення професійних виступів не призводить до повної відмови від спорту. Хтось розпочинає тренерські кар’єри, а хтось змінює свою діяльність на більш адміністративну, яка так чи інакше, продовжує мати зв’язок зі спортом.

Насправді зі студентських років я розуміла, що до своїх спортивних амбіцій повинна мати ще іншу, додаткову справу. А тому окрім тренерської освіти, в моєму випадку це був значний досвід роботи в маркетингу. І сьогодні він часто лежить в основі розвитку власних підприємницях проєкт.

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Жіночий баскетбол в Україні нині поступається популярність чоловічому? Чому так?

Ну це дуже комплексне питання. На нього немає якоїсь короткої відповіді. Тут і питання наявності шкіл, доступності тренувань у пішій доступності, в наявності гарних тренерів також. А ще є, наприклад, стереотип, що баскетбол додає дівчатам зросту, що абсолютно не відповідає дійсності.
Ще, я б назвала таку причину, як стереотипність мислення батьків. Погодьтеся, що часто мами дівчат обирають для них заняття з танців чи з гімнастики, навіть не розглядаючи інші варіантів.
Але поганого спорту не буває. Бувають схильності, здібності, фізичні особливості будови тіла, які можуть свідчити про вірогідний успіх цієї дитини у баскетболі, а цієї у, наприклад, у плаванні.

Цікаво тоді, як же правильно обирати потрібний спорт для своєї дитини? Ваша старша донька теж займається баскетболом, в той час, як син обрав плавання. Це їх вибір? Чи все ж ваша рекомендація як людина, яка знається на спорті більше за середньостатистичну маму?

У моєму випадку це суто їх вибір. І якби йшлося про інші захоплення, то вони б могли теж розраховувати від мене на цілковиту підтримку. На моє глибоке переконання, діти у жодному разі не повинні бути заручниками спортивних амбіцій своїх батьків. І мені б хотілося, щоб усі мами й тата це розуміли.

Стосовно того, як правильно обрати спорт – питання дещо складніше. Якщо дитина цікавиться спочатку футболом, а потім тенісом, то я вважаю, що треба давати їй можливість пробувати і одне, і друге, і третє.

Якщо ж досить глибоко підійти до питання вибору спорту, то у нагоді може стати ДНК тест. Певно всі чули про те, що такі існують. Так от ДНК тест може досить чітко відповісти на запитання про генетичну схильність дитини до марафонної витривалості, наприклад, чи до нарощення м’язових тканин. І тоді, обираючи спортивну секцію, вже можна опиратися на ці знання. Тим паче вони доречні, коли йдеться про серйозну налаштованість дитини на майбутню спортивну кар’єру.

З початком війни бізнеси у сфері дитячого спорту, як і всі решта в цілому, зазнали значного шоку. Велика кількість шкіл припинили своє існування. Як наслідок, 16 відсотків школярів станом на зараз зовсім не займаються спортом. Як людина, яка активно підтримує різні дитячі спортивні команди та секції, розкажіть, чому це мають робити й інші?

Для мене відповідь на це запитання проста – тому, що у нашої держави є прекрасне майбутнє. І воно відбудеться лише тоді, коли наші діти ростимуть фізично та ментально здоровими. Саме спорт з дитинства дає їм цей шанс. І усі ті, хто сьогодні відкривають секції, засновують школи, виховують команди – для мене без перебільшення є героїчними людьми. Під час війни вони дбають про найцінніше нашої держави. Про її потенціал.

Коли ми підтримуємо армію, і це роблять усі без виключення, ми робимо свій вклад у майбутню перемогу. А коли бізнеси (від маленьких до великих) підтримують хоча б одну маленьку дитячу команду, то роблять цим найкращу інвестицію у майбутнє України після нашої перемоги.

Мені б дуже хотілося, щоб цю просту істину знали та сповідували усі потенційні спонсори та партнери дитячого спорту. Щоб наші підприємці, обираючи вектор соціальної відповідальності для свого бізнесу, обирали дітей та буквально змагалися між собою у кількості підтриманих команд. А щоб усі ми, як споживачі товарів та послуг, у першу чергу віддавали перевагу саме тим виробникам, хто сьогодні концентрують свою увагу на інвестиціях у наших дітей.