Ольга Богомолець: Повномасштабна війна не завадила, а навіть допомагає мародерам руйнувати історичне обличчя столиці
21 Липня 2024 17:17
Ольга Богомолець, народна депутатка Верховної Ради України VIII скликання, Головна лікарка Інституту дерматології та косметології, Заслужений лікар України
Чи могло таке варварство статися у будь-якій з європейських столиць?! Ніколи!
А ми ж так прагнемо в Євросоюз – але поки що не здатні побороти корупцію та байдужість навколо себе…
Мова про знищення історичної цінності — старовинної садиби Зеленських у давньому центрі Києва, яку зруйнували просто на наших з вами очах.
Хмари наживи затьмарили небо совісті — якої, можливо, і не було ніколи…
Поки захисники-герої на фронті боронять нашу країну і наші цінності, інші швидко, ницо і без перешкод розмолотили у купу будівельного сміття одну з найстаріших споруд міста, що входила до “Списку історичних будинків, які потребують додаткового захисту”.
Збудована у 1890-му, садиба лишалася останнім дерев’яним будинком на вулиці Кониського (раніше Тургенєвської). Вона пережила Першу Світову і Жовтневий переворот, УНР, Гетьмана й Директорію, більшовицьку окупацію і гітлерівську навалу. Дожила до Незалежності та Євромайдану. Але загинула у невірній битві з людською жадібністю й безпринципністю, не від рук чи обстрілів наших зовнішніх ворогів, а від рук ворогів внутрішніх, які мають нахабство називати себе “українцями”!
Мені судилося народитись у Києві. Як і моїм батькам, і дідам. Тут, у центрі нашої столиці, пройшло моє дитинство, тут я знаю кожний провулок, кожну арку. Тому будь-яка травма, що її наносять моєму місту мародери-забудовники, відгукується болем у серці.
Мої батьки також ніжно любили Київ і не давали його скривдити. Колись, на початку 2010-х, рейдери планували зруйнувати Олександрівську лікарню та сквер, який колись саджав мій прадід, академік Олександр Олександрович Богомолець, і де його потім поховали. Тоді мій тато, Вадим Якимович Березовський, у свої майже 80 років, очолив спротив киян і оголосив справжню партизанську війну загарбникам. Чого там тільки не було – від петицій і звернень до цілодобових пікетів та пошкодження будівельної техніки, фізичних і моральних загроз. Тата били найняті тітушки, міліція (тоді ще міліція, стара й прогнила) відкривала проти нього кримінальні справи. В якийсь момент не витримала мама, її здоров’я зруйнували постійні хвилювання.
Але історичний центр – хай дорогою ціною – ми відстояли. І довели, що з будівельним свавіллям можна й потрібно боротись.
Потім інші активісти захистили Пейзажну Алею, Протасів Яр, інші визначні місця в нашому місті… Захистили від кого!? Від тих, хто називає себе «киянами»!
На жаль, повномасштабна війна не завадила, а навіть допомагає мародерам руйнувати історичне обличчя столиці.
Багато громадських активістів пішли добровольцями на фронт, дехто вже загинув чи відновлюється після важких поранень, масові акції під забороною. Найкраший час для рейдерства:(
Ви читали в шкільних підручниках про цінності, серед яких — повага до власної історії, до власної ідентичності. Хто і де виховує ті цінності в українцях, які планують стати членами європейської спільноти!?
Негідники в вишиванках, які говорять щирою українською мовою – отримали зелене світло для своїх чорних справ. І користуються цим в повній мірі.
Я не знаю, чому поліція й муніципальна варта не здатні встати на заваді мерзотникам.
Я не розумію, чому мовчить міська влада – і обраний киянами міський голова, і призначений зверху очільник військової адміністрації.
Може чиновники та силовики «по старій добрій традиції» у змові з забудовникам?
Може повернулися старі часи і старі порядки, проти яких повстала Революція Гідності?
Хочеться, щоб були і висновки, і вироки – як можна скоріше!
Інакше – за що Україна бореться одинадцятий рік поспіль, якщо ми, врешті-решт, повертаємось туди, звідки прийшли?
