Оптимальний варіант: наскільки можливий експорт української нафти до Чехії
25 Листопада 2025 17:03
РОЗБІР ВІД 
Українська нафта ще в цьому році може з’явитись на чеських нафтопереробних заводах. У цьому є зацікавленість та потреба, як української сторони, так і чеської. Наскільки реалістичним є цей проєкт – з’ясовував «Комерсант Український».
Про те, що Чехія незабаром може розпочати імпорт української нафти, кілька днів тому повідомили чеські видання Radiožurnál та iROZHLAS.cz. За інформаціє джерел цих видань, ініціатором пропозиції виступила Україна. Це зрозуміло, оскільки росіяни своїми ударами фактично знищили українську нафтопереробку і це зробило максимально актуальним питання: що робити з видобутою в Україні нафтою. Головним партнером у чеському проєкті може виступити польська нафтова компанія Orlen, яка є власником чеських нафтопереробних заводів, і активно співпрацює за газовими контрактами з українським «Нафтогазом».
Як повідомляють чеські видання, безпосередньо до участі в реалізації проєкту з експорту української нафти, залучені Orlen Unipetrol RPA, яка є частиною Групи ORLEN і власником чеської частини нафтопроводу «Дружба», чеська державна трубопровідна компанія Mero, а також словацька трубопровідна компанія Transpetrol, яка є адміністратором словацької частини «Дружби». Варто пояснити, що українська нафта до Чехії може потрапити через нафтопровід «Дружба» і якраз його словацьку частину.
Українські інтереси та можливості
Обсяг поставок нафти з України, принаймні, як стверджують чеські видання, може бути досить значним: близько 75-100 тисяч тонн на місяць. Це покриватиме майже 15 відсотків річного споживання нафти в Чехії. І цей обсяг експорту в масштабах року майже співставний з орієнтовним річним обсягом нафтовидобутку в Україні.
Продовжує Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI».
«Якщо брати по аналогії з минулим роком, це десь 1,4 мільйона тонн на рік видобутку. І це те, що раніше йшло на Кременчук, на переробку, а тепер маємо з цим проблеми», – констатує Михайло Гончар.
За його інформацією, десь в серпні в Україну приїздила делегація чеської трубопровідної компанії Mero і вела відповідні переговори.
«Треба розуміти, що це питання не сьогодні актуалізувалося, а практично тоді, коли в червні остаточно добили Кременчуцький НПЗ, тоді вже виникло питання, куди подіти нафту. Тому переговори проводились», – зазначає експерт.
Поки вирішується питання з експортом української нафти можливість зупинки її видобутку однозначно не розглядається. По-перше, як пояснюють фахівці, тому, що видобування нафти технічно пов’язане із видобуванням природного газу, який Україні нині так потрібен і для функціонування промислових об’єктів, і для опалення домівок українців. А, по-друге, припинення видобутку означає консервацію свердловин. І це також для України не варіант. Пояснює Михайло Гончар.
«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то ви маєте глушити свердловини. А це ж свердловини, з яких нафта йде дуже давно і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, напевно, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені. Плюс добив їх Коломойський з товаришами, коли «Укрнафту» взяв під свою оруду», – зазначає фахівець.
Михайло Гончар нагадує, що всередині нульових «Укрнафта» видобувала на рік, якщо брати максимальний показник, приблизно 4 з половиною мільйони тонн нафти разом з газовим конденсатом – зараз більш ніж втричі менше.
«По минулому року це було десь 1,4 мільйона тонн. І це вже показники пішли вгору протягом останніх 2-3 років після того, як «Укрнафту» звільнили від впливу Коломойського та його партнерів. Бо почали бурити нові свердловини, ремонтувати старі і воно пішло трошки вгору. І це тим більше конкретизує ситуацію: мовляв, що ж ми вкладали кошти у збільшення видобутку, а тепер почнемо все це глушити», – зазначає Михайло Гончар.
А ще це усвідомлення актуалізує завдання: знаходити ринок збуту для української нафти.
Чеський варіант для української нафти
Постачання української нафти саме до Чехії президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар вважає «єдиним варіантом продажу української нафти в добрі руки». Якщо, звичайно, вести мову саме про трубопровідний експорт, а не перевезення, скажімо, в цистернах залізницею. «В добрі руки», тобто тим, хто підтримував і підтримує Україну у її спротиві російській агресії. Тим більше, що, як виявляється, є й інші покупці на українську нафту.
У словацькій трубопровідній компанії Transpetrol чеським виданням Radiožurnalu та iROZHLAS.cz розповіли, що спочатку до неї з проханням про транспортування української нафти звернулася компанія Orlen Unipetrol RPA, а пізніше – словацька Slovnaft. І словаки вже начебто підписали необхідні контракти і, як стверджують у компанії Transpetrol, вже навіть відбулись перші поставки. Натомість чеська сторона все ще веде перемовини.
У цієї затримки є пояснення. Як виявляється, оскільки завдяки звільненню від європейських антиросійських санкцій російська нафта все ще надходить до Словаччини через нафтопровід «Дружба», імпорт української нафти зі схожим складом через ту саму систему не є проблемою. У випадку ж з постачанням до Чехії суто українська нафта має бути відокремлена від російської в трубопроводі.
«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької нафтопровідної системи «Дружба» складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану із санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», – заявили у словацькій трубопровідній компанії Transpetrol і повідомили, що експертні групи працюють над пошуком технічних рішень для відокремлення української нафти від російської.
На думку Михайла Гончара, президента Центру глобалістики «Стратегія XXI», проблеми з експортом української нафти до Чехії можуть бути вирішені.
«Нафтопровід «Дружба», він недовантажений, оскільки там практично використовується тільки один трубопровід з двох наявних. Тому технологічно можна запустити. Скажімо, методом роздільної прокачки», – зазначає фахівець.
Михайло Гончар пояснив, що таке роздільне транспортування, яке може бути використано під час постачання нафти до Чехії.
«Нафта ж не йде таким суцільним потоком з ранку до вечора, з вечора до ранку, сім днів на тиждень, 365 днів на рік. Тобто прокачуються певні партії. Тому коли пройшла партія нафти одного сорту, може ставитись певний розділювач, така конструкція у вигляді кулі, що відповідає внутрішньому діаметру труби, і закачується інша партія. Тобто тут немає нічого оригінального в цій технології. І якраз наші центральноєвропейські партнери, такі ж компанії, як наша «Укртранснафта», оператори нафтотранспортних систем, і особливо чеська трубопровідна компанія Mero, вони дуже досвідчені в тому, щоб працювати одночасно з різними сортами нафти», – зазначає експерт.
Михайло Гончар також наголошує, що подібне роздільне транспортування дозволить зберегти якість української нафти, тому що вона краща, ніж російська Urals.
«Пам’ятаю, як у 2004 році робили аналіз української нафти, бо за межами України вона нікому не була відома. Проводили його у спеціальній сертифікованій лабораторії відомої італійської нафтової компанії AGIP. Вони зробили цей аналіз, який показав, що українська нафта, умовно, Ukrainian Light, за характеристиками практично тотожна азербайджанській нафті марки Azeri Light. А чому це важливо? А тому, що вона торгується вище. І тому виникає питання: якщо це буде просто звичайне додавання української нафти в потік російської Urals, то цим просто ми покращимо якість Urals, але від цього зробимо гарно тільки тим, хто на тому кінці труби все ще отримує російську нафту. А самі, грубо кажучи, будемо отримувати ціну як за Urals», – наголошує фахівець.
Важливим для українців має бути і той факт, що Чехія сумлінно виконала своє зобов’язання відмовитись з 2025-го року від російської нафти. Продовжує Михайло Гончар.
«Раніше у них було як? Завод в Кралупах, він давно, з 95-го року, перейшов на неросійську нафту. Чехи зробили з Німеччини нафтопровід, спеціально зробили, щоб відмовитись, принаймні, диверсифікувати постачання, відмовитись частково від російської нафти. І вони перевели цей завод на легку нафту, яку отримували з середземноморського ринку. А завод в місті Литвинов продовжував працювати на Urals, яка йшла по «Дружбі». І ось з 2025-го року чехи відмовились від російської Urals», – наголошує експерт.
Українська нафта могла б якраз дозавантажити потужності Литвиновського НПЗ. У інших сторін, дотичних до проєкту, свої вигоди. Для польської Групи Orlen, як зазначають чеські журналісти, купівля української нафти є одночасно формою допомоги Україні та, не в останню чергу, гарною бізнес-можливістю завдяки нібито нижчій ціні. Для трубопровідної компанії Mero – це шанс запустити чеську ділянку «Дружби», яка після відмови від російської нафти не використовується. До того ж, як нагадує Михайло Гончар, такий маршрут для чеської сторони є загалом більш вигідним.
«Прямий маршрут по нафтопроводу «Дружба» – це більш коротке і пряме плече транспортування. І тим більше, що це ж йдеться вже не про постачання з Росії. Тому поставки української нафти є вигідними і їм, і нам. Тут питання абсолютно очевидне. І потім, краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», – вважає фахівець.
За його словами, також дуже важливо, як все буде організовано з українського боку, аби не виникло у когось спокуси створити ще якусь спеціальну фірму-прокладку, яка візьме на себе клопіт з організації експорту української нафти. Європейські партнери України дуже остерігаються подібного «схематозу», а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою.
Автор: Сергій Василевич
