Путін і його вимоги: роль “поясу фортець” на Донеччині у війні проти росії
13 Серпня 09:54
Кремлівські чиновники вимагають, щоб Україна поступилася росії стратегічно важливою неокупованою територією в Донецькій області та заморозила лінію фронту в інших районах у рамках угоди про припинення вогню. Це змусить Україну відмовитися від свого основного оборонного рубежу — так званого “поясу фортець”, створеного ще у 2014 році. Про це повідомляє «Комерсант Український» з посиланням на звіт американського Інституту вивчення війни (ISW).
Передача решти Донецької області як передумова для перемир’я, без будь-яких зобов’язань щодо остаточного мирного врегулювання, змусила б Україну залишити свій “пояс фортець” — головну укріплену оборонну лінію в Донецькій області з 2014 року — без жодної гарантії, що бойові дії не відновляться.
За повідомленнями, пропозиція Путіна вимагає, щоб Україна здалася на цій критично важливій оборонній позиції, яку російські війська наразі не мають можливості швидко оточити чи прорвати, фактично в обмін на нічого.
Що таке “пояс фортець” і чому його не можна віддати
“Пояс фортець” — це оборонна лінія з чотирьох великих міст і кількох поселень, розташованих уздовж траси Н-20 Слов’янськ — Костянтинівка. Його довжина — приблизно 50 км, а до війни населення цих населених пунктів налічувало понад 380 000 осіб.
Слов’янськ і Краматорськ є важливими логістичними хабами, а Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка — південним сегментом лінії оборони, яку Київ почав створювати після звільнення цих міст у квітні 2014 року.
Нездатність росії взяти Слов’янськ у 2022 році та її нинішні труднощі з оточенням поясу підкреслюють ефективність українських зусиль. Нині російські війська все ще намагаються обійти пояс із південного заходу, і спроба його захоплення, ймовірно, триватиме кілька років.
Втрата цього рубежу — і стратегічної переваги в регіоні — створить для росії плацдарм, з якого вона зможе розпочати повторні атаки.
Які наслідки для України?
Передача підконтрольних Україні частин Донецької області поставить російські війська безпосередньо на кордон області, що є значно менш вигідною оборонною позицією для України. Це змусить терміново зводити масштабні укріплення на кордонах із Харківською та Дніпропетровською областями, де місцевість — переважно відкриті поля — погано підходить для оборони. Природні рубежі, як-от Оскіл і Сіверський Донець, розташовані надто далеко на сході, щоб їх можна було використати.
Росія, зайнявши кордони Донецької області, отримає вигідний плацдарм для майбутнього наступу на Харківщину чи Дніпропетровщину. Передача західної частини Донецької області відсуне лінію фронту на 82 км на захід (приблизно як відстань від центру Мангеттена до Трентона).
Наприклад, передача Лимана створить умови для атак на українські позиції на сході Харківщини вздовж Осколу. Росія може використати Слов’янськ і трасу Е-40, щоб атакувати Ізюм із півдня, опинившись усього за 20 км від цього ключового міста.
На південному заході росіяни вже займають невеликі позиції вздовж кордону з Дніпропетровською областю, але передача решти Донецької області дозволить їм уникнути дорогих боїв за Покровськ і Мирноград, а також обхід західної лінії оборони Добропілля — Білозерське — Новодонецьке — Олександрівка.
Чого хоче Путін
Ця пропозиція підкреслює його жорсткі вимоги капітуляції України та відсутність інтересу до переговорів. Ще в червні 2024 року Путін вимагав “усунення причин війни” — демілітаризації, “денацифікації”, нейтрального статусу та фактичної заміни чинного уряду в Києві на проросійський. Він наполягає на передачі всього Донбасу та “Новоросії” (окупованих і неокупованих частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей) як передумові будь-яких переговорів.
З американського боку є плутанина у версіях — від нібито пропозиції Путіна вивести війська із Запорізької та Херсонської областей в обмін на решту Донеччини, до варіанту лише замороження лінії фронту там. Інколи згадувалося й про “виведення” з Сумської та Харківської областей.
Єдина постійна умова у всіх версіях — вимога, щоб Україна залишила решту Донецької області, що дає росії переваги, а Україні — значні стратегічні втрати.
Ситуація на фронті
Водночас, російські війська здійснили тактичний прорив поблизу Добропілля, просунувшись на 10–17 км, що підвищило тиск на українську оборону та провокує політичну напругу перед самітом Трамп–Путін в Алясці.
Українські війська вже перекинули резерви, зокрема спецпідрозділ “Азов”, для стабілізації фронту й недопущення прориву.
