“Рахунок солідарності”: скільки грошей європейські країни витратили на українських біженців
12 Листопада 21:00
Європейські країни витратили 137,4 млрд євро на підтримку українських біженців від початку повномасштабної війни. За даними Ukraine Support Tracker, найбільше допомоги надала Німеччина, яка спрямувала 36,5 млрд євро на допомогу понад 1,2 млн українців, передає «Комерсант Український».
Далі йдуть Польща з орієнтовно 29,3 млрд євро при близько мільйоні отримувачів, Чехія з 8 млрд євро і майже 397 тис. під захистом, Іспанія з 8,6 млрд євро, Франція з 4,5 млрд євро та Велика Британія з 3,8 млрд євро. Вагомі видатки також зафіксовано в Румунії, Італії, Швейцарії та Бельгії, де обсяги фінансування обчислюються мільярдами євро.
Лише у вересні 2025 року статус тимчасового захисту у ЄС отримали ще 79 тисяч громадян України, що на 49% більше, ніж у серпні, а ключовими країнами залишається трійка — Польща, Німеччина та Чехія. Поточна директива ЄС діє до березня 2027 року. Після цієї дати українці зможуть подавати на довгострокове проживання за національними процедурами або ухвалювати рішення про повернення.
З чого складається “рахунок” і чому він зростає
Більшість витрат — це житло й проживання, медична допомога, освіта дітей, мовні курси, інтеграційні програми, грошові виплати, а також адміністративні послуги держави. У країнах з високою інфляцією та дефіцитом ринку оренди кожне з цих рішень дорожчає автоматично: держава покриває вартість розміщення, компенсує місцевим органам влади видатки на шкільні місця та логістику, добудовує спроможності системи охорони здоров’я, а також інвестує у працевлаштування й перекваліфікацію. Коли обсяги підтримки переходять із надзвичайного режиму до довших програм інтеграції, структура витрат змінюється: менша частка готівкових субсидій, більша частка витрат на освітні та ринкові інструменти, включно з ваучерами на навчання та грантами на працевлаштування.
Читайте також: Куди виїжджають українці: ТОП-країн, які прийняли вимушених переселенців
Географія навантаження: де витрати найбільші
Країни з найбільшими українськими громадами показують і найбільші рахунки. Частина держав робить акцент на грошових виплатах і компенсаціях житла, інші — на прямих послугах і місцевих програмах інтеграції. До цього додаються витрати на інфраструктуру, які не завжди прямо видні у бюджетній статистиці, але фактично фінансують збільшену спроможність шкіл, лікарень і громадського транспорту.
Економічний ефект для приймаючих країн: витрати сьогодні, податки завтра
Попри навантаження на бюджети, для частини європейських економік приплив українців став швидкою відповіддю на брак робочої сили у промисловості, логістиці, агросекторі, догляді та сервісах. Розгортання мовних курсів і спрощення доступу до ринку праці підвищило зайнятість серед українських жінок, що традиційно складніше для біженських хвиль. Кожна додаткова відпрацьована година повертається у вигляді податків і соціальних внесків, а також розширює локальний попит на житло, транспорт і послуги. У середньостроковій перспективі саме ця трансформація з “витрати на утримання” у “інвестицію в робочу силу” визначатиме, наскільки довго країни ЄС зможуть підтримувати нинішній рівень допомоги без підвищення податкового тиску.
Для української економіки підтримка біженців у Європі працює двома каналами. Перший — грошові перекази тим сім’ям, які залишилися в Україні, що згладжує внутрішній споживчий попит і стабілізує курс через валютні надходження. Другий — розвиток навичок і мереж контактів, які знадобляться під час повоєнної відбудови. Ризик полягає у закріпленні довгострокової міграції молодих кваліфікованих працівників у разі затягування війни чи повільного відновлення інфраструктури.
Рішення ЄС продовжити тимчасовий захист до березня 2027 року дає українцям час, але паралельно стимулює уряд і бізнес будувати сценарії реінтеграції: від податкових стимулів для повернення до програм спільного працевлаштування з європейськими роботодавцями.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Чого чекати до 2027 року: від економіки видатків до політики інтеграції
Найближчі два роки визначать, чи перетвориться підтримка українців у сталу політику інтеграції, чи залишиться переважно надзвичайною. Відповідь залежить від того, наскільки системно країни-реципієнти зможуть переводити тимчасові виплати у довші контракти на ринку праці, а також від темпів розв’язання житлового дефіциту в мегаполісах, де конкуренція за оренду особливо висока. Восени 2025 року різкий стрибок рішень про тимчасовий захист продемонстрував, що міграційний тиск зберігається, а отже, видатки бюджетів і надалі будуть суттєвими. Для урядів пріоритетом стає прогнозованість фінансування: поєднання національних коштів, підтримки ЄС та участі приватного сектору, який уже сьогодні виграє від додаткової робочої сили.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
