Ріпаково-соєвий дисбаланс: якою ціною українських фермерів змусили допомогти переробникам
21 Листопада 16:42
РОЗБІР ВІД 
В українських виробників ріпакової олії є привід говорити про історичні досягнення. Запровадження експортного мита посприяло завантаженню переробних заводів та зростанню експорту цієї продукції за кордон. Але чи не залишилися у програші фермери, які виростили цей ріпак? Відповідь на це запитання і з’ясовував «Комерсант Український».
«Ми шукаємо баланс між маржинальністю фермера і завантаженням заводів», – так на початку червня цього року, говорячи про можливе запровадження експортних мит і відповідне обмеження експорту сої та ріпаку, висловлювався тодішній міністр агрополітики Віталій Коваль.
Через три місяці відповідний закон, а разом із ним і експортні мита, набули чинності.
Щоправда, не обійшлося без проблем і додаткового головного болю для фермерів, яким ще місяць довелося чекати від уряду затвердження механізму для звільнення від сплати експортного мита продукції, вирощеної самими фермерами. Ця невизначеність позначилася на обсягах не лише експорту сої та ріпаку – негативно, але й переробки – позитивно.
Принаймні, на початку листопада міністр економіки Олексій Соболєв заявив про суттєве збільшення відвантаження ріпакової олії за кордон: у порівнянні із серпнем експорт цієї продукції збільшився на 350%.
«Це дало змогу перевести акцент із сировинного експорту на продукцію глибокої переробки, що дозволяє збільшити додану вартість для українських виробників», – наголосив міністр.
У вересні 2025 року, після запровадження експортного мита на насіння ріпаку, переробка зросла до 250 тис. тонн, що є найвищим місячним показником за всю історію. За оцінкою Асоціації «Укроліяпром», у вересні було вироблено 120 тис. тонн ріпакової олії, з яких 108,8 тис. тонн пішло на експорт.
У пошуках балансу
Чи вдалося українським посадовцям знайти баланс між інтересами фермерів, які вирощують сою та ріпак і хочуть свою продукцію експортувати, та переробниками, які прагнуть завантажити свої підприємства цією продукцією? І як це балансування вплинуло на ціни?
Олександр Буюклі, виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу, так відповідає на ці запитання:
«Ситуація складається таким чином, що як тільки було повідомлено про підписання главою держави на початку вересня соєво-ріпакових правок, ціни на ці культури відразу пішли вниз. Якщо подивитися на маржу переробки, то найвища вона у сої, далі йде ріпак, і на останньому місці – соняшник. І саме за рахунок цих мит переробники отримують значну перевагу у ціні. Значна частина виробників, що по ріпаку, що по сої, наразі недоотримують орієнтовно 2000 грн на тонні», – стверджує фахівець.
Олександр Буюклі також розповів про те, якою є зараз ситуація з виробництвом сої, її переробкою та експортом і чи справді зараз має місце конкуренція за сою між переробниками та експортерами:
«Погода майже увесь період була нестабільною. Весною температура дуже різко змінювалася, що затримувало вегетацію рослини. А з середини вересня пішли дощі, і до 5–7% сої буде просто не зібрано. Обсяг виробництва опуститься приблизно до 5 млн т, що на 1–1,2 млн т менше проти минулих років. Оскільки збиральна кампанія в Україні затягнулася і в цілому зменшилася пропозиція, це вплинуло на ціни і підвищило конкуренцію. Щодо експорту – не дивлячись на високий попит від імпортерів, обсяги експорту сої низькі. Для розуміння: у жовтні минулого року було поставлено 675 тис. тонн, цього жовтня – 235 тис. тонн. Переробка навпаки тримається на рекордних рівнях. Перші два місяці сезону показали 528 тис. тонн переробки сої, минулого року – 347 тис. тонн», – зазначив фахівець.
За словами виконавчого директора кооперативу, з ріпаком ситуація не менш складна:
«Ріпак – це часто швидкі гроші для аграріїв. Його збирають у липні–серпні і майже відразу продають. Через експортні мита більше 1 млн тонн іще є на запасах в Україні. Досить значні площі під олійною було втрачено через погоду. За нашими оцінками, зібрано приблизно 3 млн тонн. З експортом така ж ситуація, як і по сої – він слабкий і у 2–3 рази нижчий за минулорічний. На жаль, 10% мита роблять неконкурентними ціни в портах. Ми оцінюємо, що у поточному сезоні на експорт буде поставлено до 2,5 млн тонн (мінус 0,5 млн тонн проти минулого сезону), а на переробку піде до 3 млн тонн», – зазначив фахівець.
Не лише ріпакова олія
«Комерсант Український» звернувся до Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», аби там оцінили потенціал України у переробці аграрної продукції. За словами провідного наукового співробітника відділу аграрного ринку та міжнародної інтеграції інституту, доктора економічних наук Богдана Духницького, товари харчової і переробної промисловості все ж мають доповнюючу роль в експорті агропродовольчої продукції України.
У 2024 році вартість продажів переробленої продукції на зовнішніх ринках перевищила 4 млрд доларів США, відновившись до показників 2021 року, і це склало майже 17% у товарній структурі агропродовольчого експорту України. За 10 місяців нинішнього року всього експортовано такої продукції на суму близько 3,6 млрд доларів США, а її частка наразі зросла до 19,5%.
«За 10 місяців 2025 року експорт соняшникової олії склав 3560 тис. тонн вартістю 4,2 млрд доларів, соєвої олії – 464 тис. тонн на 488 млн доларів, ріпакової – 247 тис. тонн на 275 млн доларів. Також експортовано залишків соєвої олії – 1291 тис. тонн на 421 млн доларів, залишків інших олій, зокрема соняшникової – 2695 тис. тонн на 621 млн доларів. У січні–жовтні 2025 року звертає на себе увагу також експорт вироблених в Україні готових продуктів із зерна (409 млн доларів США), цукру і кондитерських виробів з нього (380 млн доларів США), напоїв (314 млн доларів США), шоколаду та інших какаопродуктів (278 млн доларів США), перероблених фруктів та овочів (274 млн доларів США), вершкового масла (97 млн доларів США), сухого і згущеного молока (79 млн доларів США)», – розповів фахівець.
Таким чином, можна зробити висновок, що українські підприємства пропонують на міжнародному ринку доволі широкий асортимент продукції переробної промисловості.
При цьому потенціал їх виробництва та експорту використовується все ще далеко не повністю.
Автор: Сергій Василевич
