Робота для ветеранів в Україні: що стоїть на перепоні та як подолати штучні бар’єри
24 Липня 2025 16:17
РОЗБІР ВІД 
В Україні вже зареєстровано 1,3 мільйона ветеранів та ветеранок. І серед них є чимало тих, хто після звільнення зі служби вже має досвід пошуку роботи. Далеко не завжди позитивний. Що ускладнює процес працевлаштування і як його можна поліпшити, з’ясовував «Комерсант Український».
Після закінчення російсько-української війни кількість ветеранів та ветеранок може зрости до 6 мільйонів. Звичайно, чимало з них після демобілізації повернеться на довоєнне місце роботи. Але багатьом з об’єктивних і суб’єктивних причин доведеться розглядати нові варіанти працевлаштування. І вже наявний досвід підказує, що зробити це буде не завжди просто.
Далеко не всі відомства та компанії готові достатньо широко розчинити двері для ветеранів та ветеранок. Рух ЧЕСНО недавно на основі даних від 14 з 19 українських міністерств дослідив скільки там працевлаштовано ветеранів. Як виявилось, у міністерствах лише 3% працівників на різних посадах мають статус ветерана. Найбільша кількість учасників війни, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни працює в Міністерстві оборони — 100 з 497 співробітників та у Міністерстві у справах ветеранів 38 з 214. Але вистачає і міністерств, де працює лише по 2-3 ветерани чи ветеранки.
До речі, найбажанішими сферами працевлаштування для них є саме державна служба та органи місцевого самоврядування. Також ветерани та ветеранки хотіли б присвятити себе військовій справі, працювати в охоронних структурах та у сфері перевезень і логістики. Це засвідчують результати одного з опитувань, проведених у квітні-травні 2025 року Міністерством у справах ветеранів, Українським ветеранським фондом та платформою robota.ua.
Перешкоди у працевлаштуванні
Дослідження допомогло з’ясувати й те, скільки ветеранів та ветеранок зустрічались з перешкодами під час працевлаштування і якими саме. Розповідає керівник відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду Анастасія Селянінова.
Під час нашого останнього дослідження 57 відсотків опитаних ветеранів та ветеранок відповіли, що вони однозначно або скоріше зіштовхувалися з проблемами в процесі працевлаштування, і лише 27 відсотків сказали, що не відчували чогось подібного. Щодо самих проблем, то це невідповідність заробітної плати потребам або очікуванням ветеранів та ветеранок; проблеми з фізичним здоров’ям та психоемоційним станом; а також дискримінація при працевлаштуванні. Власне, дискримінація може полягати в тому, що певні стереотипи можуть зупиняти працедавців від того, щоб брати на роботу ветеранів і ветеранок, — пояснила Анастасія Селянінова.
Дослідження, зокрема допомогло з’ясувати й те, якої саме підтримки очікують ветерани та ветеранки під час працевлаштування.
Ми цікавились у самих ветеранів і ветеранок, яку допомогу вони хотіли б отримати й тут найпопулярніший варіант, який обрали половина респондентів, це перекваліфікація. І також майже стільки ж підтримки отримав варіант квотування робочих місць для ветеранів. Що ще могло б допомогти у процесі працевлаштування – це врахування військового досвіду за досвід роботи за спеціальністю. І також у ветеранів та ветеранок є потреба в отриманні додаткової освіти, супроводу у працевлаштуванні. Потрібні програми психологічної підтримки та інтегрування осіб з інвалідністю, — зазначила Анастасія Селянінова.
Законодавча підтримка
Дивно, але чинна в Україні законодавча база окремо не регламентує особливості працевлаштування учасників бойових дій. Держава лише регулює ситуацію, коли військовий отримав інвалідність внаслідок війни, тоді на нього поширюються гарантії, які передбачені законодавством, для осіб з інвалідністю. Заповнити цю нормативну прогалину має проєкт Закону №13180 “Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності”.
Серед запропонованих новацій, приміром, запровадження для роботодавців з чисельністю працівників понад 8 осіб квоти для працевлаштування учасників бойових дій у розмірі 5 відсотків. А деякі депутати пропонують запровадити навіть 10% квоту для ветеранів та ветеранок в державних органах, особливо в податковій, митниці, правоохоронних структурах.
Також пропонується залучити, як написано у пояснювальній записці до проєкту, “позитивний механізм стимулювання роботодавців” при працевлаштуванні учасників бойових дій. Йдеться про певну компенсацію фактичних витрат на оплату праці. Також можливе запровадження і “негативного механізму стимулювання роботодавців” при працевлаштуванні (тут мова йде про штрафи).
Важливо те, що пошук оптимальної моделі працевлаштування ветеранів та ветеранок ще триває. І в депутатському середовищі, судячи з публічних коментарів, мало хто готовий говорити про ті ж таки каральні заходи. Акцент робиться на запровадженні пільгової системи для бізнесу, який бере на роботу ветеранів, на податкових стимулах чи непрямому механізмі фінансової відповідальності.
Не йдеться про покарання. Але якщо ти не працевлаштовуєш ветеранів, то сплачуєш податки у повному обсязі. Якщо береш, маєш пільги. Це справедливо, — так пояснює механізми стимулювання роботодавців голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.
При цьому, в парламенті пам’ятають, що, приміром, ідея квотування має підтримку у суспільстві. І вона залишається предметом дискусій. Нагадаємо, майже 50 відсотків учасників вищезгаданого опитування назвали саме гарантоване законом квотування робочих місць для ветеранів та ветеранок важливим механізмом підтримки в процесі працевлаштування.
Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко пояснює, чому заходи примусу під час працевлаштування — це неефективний варіант.
Щодо моделі Проєкту Закону № 13180, то це квотування, примус. Але це модель, яка не працює. Примус у праці будь-кого вважаю неефективним. І Україна як держава вже проходила довгий час цей момент примусу у питанні працевлаштування осіб з інвалідністю, який дістався нам з часів УРСР, і отримала в результаті торгівлю трудовими книжками осіб з інвалідністю, а не реальне працевлаштування. Ми вже прийняли відповідний закон про зміну підходів до працевлаштування осіб з інвалідністю, зменшили навантаження на бізнес і запропонували моделі за яких держава стимулює реальну турботу про осіб з інвалідністю, шляхом їх працевлаштування за принципами безбар’єрності, — зазначає парламентарій.
Як значні перешкоди в процесі працевлаштування ветеранів та ветеранок народний депутат Тарас Тарасенко виокремлює два фактори: низьку заробітну плату та відсутність в державному секторі політик формування розуміння трудовими колективами етапів повернення людини з війни та змін в людині внаслідок травми, зміни цінностей.
Позитивні практики
Працевлаштування ветеранів — це процес перебудови всього колективу у ставленні до ветеранів, в толерантності один до одного, зменшенні прірви відчуження, щоб трудовий колектив став новим монолітом з ветеранів і цивільних. Пріоритетним має бути шлях стимулювання до розвитку.
Краще створювати можливості для розвитку бізнесу і створення робочих місць, фінансувати коштом держави облаштування місць для ветеранів, які отримали травму. Що вже зараз робиться. І бізнес вже самостійно впроваджує політики працевлаштування, турботи про Захисників і Захисниць, оскільки багато людей було мобілізовано і бізнес хоче, щоб ці працівники до них повернулись. Я дякую Міністерству ветеранів України та бізнесам, які сформували аналітичний довідник «Ветеранські ініціативи» який показує, як великі роботодавці справляються з працевлаштування ветеранів, які виклики вони долають. Я особисто за те, щоб ми брали позитивні практики й впроваджували їх більш масштабно, і тому числі в державному секторі, — наголосив Тарас Тарасенко.
Дослідження “Ветеранські ініціативи”, створене компанією Top Lead за підтримки Мінветеранів та Українського ветеранського фонду. Воно презентує ветеранські ініціативи найбільших компаній України та оптимістично засвідчує, що 97% компаній мають ветеранів у штаті, 83% компаній підтримують співробітників-ветеранів, 72% компаній мають програми психоемоційної допомоги, 85% компаній підтримують ветеранів поза штатом.
Автор — Сергій Василевич
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
