Робота над помилками: яка система теплозабезпечення та енергопостачання потрібна українським містам
17 Лютого 15:55
РОЗБІР ВІД 
Український уряд проголосив курс на максимально повну енергетичну незалежність регіонів. Що це таке – з’ясовував «Комерсант Український».
Аби додати системності підготовці до наступного опалювального сезону, уряд кілька днів тому доручив усім обласним військовим адміністраціями розробити план забезпечення енергетичної стійкості регіону.
«У кожному регіоні треба мати детальні плани розбудови енергетики і виконувати їх. Все, що можна відновити, треба відновити. Все, що можна захистити, треба захистити, принаймні другим рівнем», – заявила тоді глава уряду Юлія Свириденко.
Регіональний план стійкості має бути максимально конкретним – із зазначенням об’єктів, потужностей, резервів, обсягів фінансування і графіків реалізації.
Розподілена відповідальність
Орієнтир, визначений урядом, формулюється і так: забезпечення максимально повної енергетичної автономності регіону. Володимир Омельченко, керівник енергетичних програм Центру імені Разумкова, завдання досягти енергетичної самостійності, покладене на окремий регіон, вважає достатньо сумнівним, оскільки у нас кожен регіон залежить від об’єднаної енергетичної системи. За його словами, в Україні немає такого регіону, який би повністю себе забезпечував, приміром, електричною енергією. Експерт нагадує, що у нас, наприклад, частка “Енергоатому” в енергозабезпеченні країни – 60%, а разом з “Центренерго” і “Укргідроенерго” – десь 70%. Натомість Володимир Омельченко пояснює, що можна зробити на рівні регіону.
«По-перше, розробити план теплозабезпечення, розвитку якоїсь розподіленої мережі всередині самого регіону. Це можливо. Ще можна зайнятись термомодернізацією будівель. Розвитку відновлювальних джерел енергії – сонячних панелей тощо. А тим регіонам, великим містам, які сильно постраждали від обстрілів і влучань у ТЕЦ, їм треба мати плани заміщення і відновлення системи теплозабезпечення. Тобто, місцева влада має відповідати за те, щоб вся критична інфраструктура була заживлена резервними джерелами, резервною генерацією», – зазначає фахівець.
Чим же тоді можна пояснити звернення уряду до регіональних адміністрацій: наміром центральної влади організувати, скоординувати і очолити процес енергозабезпечення чи всього лише бажанням перекласти частину відповідальності на регіони? Точка зору Володимира Омельченка.
«Центральна влада, чого вона не хоче і чого вона боїться, це того, що погана підготовка до осінньо-зимового періоду призводить до значної втрати рейтингів, зокрема і окремих політиків. І це їх дуже турбує, бо вони розуміють, що не зможуть повністю вирішити енергетичні проблеми – з суб’єктивних і об’єктивних причин, через ці конфлікти корупційні в енергетиці, які теж б’ють по рейтингах – і тому, мабуть, формується така рамка, що багато-чого залежить від місцевої влади. Від місцевої влади насправді залежить багато… Але відсотків на 30. Тому що місцева влада може відповідати лише за те, чим володіє – приміром, ті ж підприємства теплокомуненерго. Все інше, і, насамперед, забезпечення електропостачання – це проблема, яка повністю залежить від центральної влади і державних органів регулювання», – нагадує фахівець.
План для столиці
Персональної згадки від керівництва уряду знову удостоїлась столиця, яка після ворожих ударів по головних київських ТЕЦ продовжує працювати в режимі надзвичайної енергетичної ситуації.
«Київ має підготувати свій план відновлення Дарницької ТЕЦ, і сказати, що саме їм треба для відновлення», – заявила Юлія Свириденко.
Нагадаємо, компанія «Євро-Реконструкція», яка володіє Дарницькою ТЕЦ, ще 5 лютого повідомляла, що відновлення там електрогенерації є технічно неможливим та не планується і нині йдеться виключно про можливість часткового відновлення теплопостачання. В компанії також пояснили, що ці роботи вже здійснюються за рахунок фінансових та матеріальних ресурсів підприємства, але там не відмовляються від будь-якої підтримки.
В уряді, судячи з процитованої заяви, висловлюються за відновлення ТЕЦ. Предметом же дискусії останніх днів стало те, як саме відновлювати Дарницьку ТЕЦ, хто це робитиме і чиїм коштом. Енергетичний експерт Станіслав Ігнатьєв ставить кілька актуальних запитань і відповідає на них.
«Чи є сенс відновлювати ту ж Дарницьку ТЕЦ, оскільки вона була побудована за технологією 1956 року? І ще. Не зрозуміло, хто за це заплатить, бо там є приватний власник, приватна компанія. І чи візьме вона на себе відповідальність за відновлення і перебудову цієї теплової станції? Натомість, на мою думку, є сенс перебудувати на новий лад, щоб зберегти нашу централізовану систему теплопостачання, але це, коли закінчиться війна, щоб вона не стала об’єктом атак навіть на етапі перебудови. І зробити цю оновлену систему теплопостачання високоефективною, високоманевровою. Можливо, у випадку з тією ж Дарницькою ТЕЦ варто перебудовувати за моделлю державно-приватного партнерства, де витрати частково покриває держава, а частково – власник», – наголошує фахівець.
Є і більш радикальний підхід відносно того, що робити з цією ТЕЦ. Сергій Макогон, колишній керівник «Оператора ГТС України», окреслив його так:
«Дарницька ТЕЦ – це приватна компанія, яку пов’язують з бізнесменом Шкрибляком. Не думаю, що у нього є можливість швидко залучити потрібні мільярди гривень у відновлення станції до наступної зими. Ще до війни компанія мала значні борги – тільки 1,5 млрд грн перед «Київтеплоенерго». Тому, якщо влада планує ії відновлення (хоча особисто я бачу сенс у переході на більш децентралізовану систему опалення), то логічним кроком є ії передача у власність громади міста чи у державну власність. Держава та місто мають значні власні кошти та доступ до міжнародних фондів відновлення. І це стандартний підхід в таких кризових ситуаціях».
У столичних владних коридорах поки що радяться. Кілька днів тому в Києві вже збирали Раду з енергетичної безпеки та стійкості. За її підсумками можна згадати три висновки, озвучені мером Віталієм Кличком. По-перше, повністю замінити систему централізованого опалення столиці (найбільшу в Європі і побудовану колись під великі ТЕЦ) на теплозабезпечення локальними джерелами тепла чи когенераційними установками неможливо. По-друге, впроваджувати альтернативні технології потрібно, але паралельно з модернізацією і захистом централізованої системи теплопостачання. По-третє, є домовленість далі обговорювати стратегічний план майбутнього енергозабезпечення й теплопостачання столиці.
Вже згадуваний колишній керівник «Оператора ГТС України» Сергій Макогон, приміром, переконує, що Києву необхідний гібридний підхід, де когенераційні установки доповнюватимуться масовим встановленням модульних квартальних котелень. За словами експерта, когенерація енергетично убезпечить критичну інфраструктуру, а модульні котельні – забезпечать масове та надійне тепло. Серед переваг те, що звичайний газовий водогрійний котел, на відміну від когенераційної установки, можуть швидко виготовити сотні заводів по всьому світу і модульні котельні з такими котлами можна технічно досить легко встановити у київських дворах.
Олександр Сергієнко, керівник Інституту міста, нагадує, що в Києві вже є чимало невеликих котелень, які зараз забезпечують теплом половину міста, і висловлюється за розбудову такої мережі.
«На мою думку, акцент слід зробити саме на розвиток цієї, умовно кажучи, генерації тепла середньої потужності. Це також буде централізоване опалення, але меншого масштабу. Щоб на кожен мікрорайон була така котельня. І якщо у нас буде велика кількість цих теплових станцій, то знищити таку систему буде набагато важче. А якщо її ще зв’язати в єдину мережу, то таких ось пікових ситуацій, як на Троєщині чи в Дарниці, їх вдасться уникати. І це замість того, щоб встановлювати пересувні когенераційні установки, яких нам надіслали чимало. Але які і додатковий шум створюватимуть, і повітря забруднюватимуть. Хоча вони знадобляться на випадок аварій. Але, що, насамперед, треба зробити, так це визначитись зі стратегією: чи ми робимо ставку на гігантоманію, на ці великі ТЕЦ, чи ми робимо ставку на міні-котельні в кожному дворі, чи ми будемо шукати якусь золоту середину. Треба визначитися стратегічно», – наголошує фахівець.
Свою пропозицію Олександр Сергієнко має і у питанні забезпечення електроенергію. Він вважає, що треба переходити від концепції об’єднаної енергетичної системи до концепції об’єднаних енергетичних островів, які у випадку порушення централізованої системи, скажімо, через аварійне відключення, могли б працювати самі по собі. А для цього, за словами фахівця, потрібно надати можливість входження на цей ринок малому та середньому бізнесу.
Автор: Сергій Василевич
