Роман Погорілий: Правда про фронт не шкодить армії. Їй шкодить брехня і замовчування
2 Березня 15:34
ІНТЕРВ'Ю
Співзасновник DeepState — про межу між відкритістю і держтаємницею, конфлікти з Генштабом, “контрнаступи” в медіа, 50 тисяч мінус окупантів на місяць, еволюцію російської армії та хейт у свій бік.
У розмові для YouTube-каналу «Комерсант Український» військовий аналітик і співзасновник DeepState Роман Погорілий детально пояснив, чому публічність не дорівнює зраді, як працює відстрочка публікацій про дії ЗСУ, чому зачистки — це не контрнаступ, і чому Україні важливо зосередитися на знищенні ворога, а не на гучних заявах.
Реальні спецоперації не анонсують
— Романе, ви сказали, що суспільство часто живе в ілюзіях. Як у демократичній державі визначити, що можна говорити публічно, а що — ні?
— Давайте дуже просто. Візьмемо Куп’янськ. Коли там відбувалися події, які фактично стали спецоперацією, хтось їх анонсував? Ні. Хтось заздалегідь розповідав у медіа, що і де буде? Ні. Реальні операції не обговорюються наперед. Їх не анонсують блогери, не анонсують офіційні особи. Вони просто відбуваються. Тому, коли ми чуємо загальний наратив «не можна нічого говорити», я завжди ставлю питання: до кого це звернення? Бо там, де дійсно працюють бійці, це правило і так дотримується.
— Були скандали з публічними картами, позиціями, фото з доступом до чутливої інформації. Наскільки це небезпечно?
— Навіть якщо дані неактуальні — це недопустимо. Людина з доступом до інформації, з повноваженнями не має права показово демонструвати карти, позиції, робити пафосні фото. Є професійна етика. Як офіцер не може публічно дискредитувати звання, так і тут. Навіть якщо шкоди не сталося, сам факт такої поведінки — це проблема.
— Який у вас принцип публікацій? Чи є “люфт” у часі?
— Якщо йдеться про дії Сил оборони, ми не можемо публікувати раніше за президента, головнокомандувача, командирів бригад або самих бійців. Якщо вони виходять з офіційною заявою — тоді можемо і ми. Був випадок, коли населений пункт уже зачистили, але офіційної заяви не було. Ми спілкувалися з бійцями, узгоджували, чи можна позначити це на мапі, щоб не нашкодити їхній безпеці. Щодо просування ворога — затримок немає. Ми працюємо так: отримали інформацію, перевірили, опублікували. Час залежить від верифікації — це може бути день, тиждень або місяць.
— Чи часто “прилітає” від Генштабу?
— Приклад — Сіверськ. Ми два тижні говорили, що ситуація критична і місто можуть втратити. У відповідь — звинувачення, що DeepState бреше і працює на ворога. Наступного дня виходить офіційне зведення: з міста вийшли. Оце і є “прильоти”. Не дзвінки від Олександра Сирського, а публічні спроби дискредитації.
Я вважаю, що головнокомандувач має підтримувати комунікацію з такими ресурсами, як наш. Не для того, щоб нам вказували, що писати. А щоб реагувати на проблеми. На різних рівнях доповіді можуть викривлятися. Приклад — Добропілля. Реакція відбулася лише після публічного розголосу. З багатьма командирами ми працюємо нормально. Вони чують, реагують, не кажуть: “Не лізьте”.
— Як оцінюєте перший місяць роботи Михайло Федоров в Міноборони?
— Зарано підбивати підсумки. Але видно управлінський підхід, залучення компетентних людей. Наприклад, Сергій Стерненко у напрямку FPV-дронів. Ціль у 50 тисяч ліквідованих окупантів щомісяця — амбітна. Її можна реалізувати. Але чи зламає це Росію? Ми вже бачили 300 тисяч, 500 тисяч, понад мільйон втрат. І це не зупинило їх. Ми мислимо логікою нормальної людини. Але це не про російське суспільство.
— Російські джерела пишуть про український контрнаступ у районі Терноватого.
— Якщо в сірій зоні провели зачистку, де ворог просочився, — це зачистка. Не масштабний контрнаступ. Ми зараз не можемо системно наступати. Навіть якщо зайдемо — питання, чи зможемо втримати. Тому ключове — знищувати ворога в обороні і берегти своїх людей. Росія переносить задачі з року в рік. Серед їхніх цілей — повна окупація Донеччини, тиск на Запоріжжя та Херсон. Дніпропетровщина, Харківщина, Сумщина для них — потенційні розмінні монети у переговорах. Прогнозувати “до літа” — невдячно. У цій війні дедлайнів немає.
— Як відповідаєте тим, хто каже: “Чому ви не на фронті?”
— Я був в обороні свого міста, їздив у Бахмут, Соледар, Вугледар, Авдіївку в пікові моменти. Був під обстрілами. Ми працюємо з тисячами військових. Багато хто з них вважає, що наша робота приносить користь. Якщо військові скажуть: ви потрібні тут — будемо думати. Але коли це пише анонімний цивільний — часто це просто провокація. Ми вже на фронті. Просто ви не завжди бачите, яким способом.
Роман Погорілий формулює свою позицію без дипломатичних реверансів: правда про фронт не шкодить армії — їй шкодить замовчування проблем і політична ілюзія “великих наступів”. DeepState, за його словами, не конкурує з військовим командуванням, а намагається підсвітити слабкі місця, щоб їх виправляли.
У війні без дедлайнів, де втрати не зупиняють агресора, ключовими залишаються якість, досвід і чесна розмова з суспільством — навіть якщо вона викликає дискомфорт.
