Російські ліберали у провідних західних ЗМІ: які меседжі вони несуть та чому не все так однозначно?
27 Червня 2024 12:36
«Харошиє рускіє», ліберальні росіяни та іноагенти. Це ті, хто зазвичай не підтримує путінський режим чи війну в Україні, або і те, і інше. Чимало з них сьогодні проживає у Європі та США, але чи мають вплив росіяни у світі на західні ЗМІ, чи можуть внести туди долю російської пропаганди та хто через публікації у ЗМІ впливає на рішення у Вашингтоні — розібрався Комерсант український
.
Підозрілі матеріали є, але говорити про це небезпечно! Так відповідає для колишній головний редактор російської служби BBC Андрій Остальський, який сьогодні проживає у Великій Британії та йменує себе виключно британським журналістом.
«Тема надзвичайно складна та навіть небезпечна. За рідкісними виключеннями, авторитетні видання поводяться дуже обережно, знають закони і т.д. І доказово звинувачувати їх у такій продажності дуже складно – і навіть може загрожувати самому опинитися в суді – під звинуваченням у наклепі. Я маю кілька прикладів підозрілих матеріалів, але твердих доказів немає, і назвати їх вголос публічно не візьмуся»,
— Андрій Остальський
Інститут вивчення війни: що там робить російська балерина
Нещодавно телеграм-каналами прокотилася хвиля хейту щодо американського Інституту вивчення війни. Мовляв, серед аналітиків є навіть російська балерина. Крістіна Гарвард має ступінь бакалавра мистецтв та закінчила Академію російського балету імені Ваганової в Санкт-Петербурзі. Професійно танцювала з трупами в Естонії та США. Також має ступінь бакалавра славістики та політології Колумбійського університету. Її дослідницькі інтереси включали російсько-китайські відносини, російську мілітаризацію Арктики та російську діаспору у країнах Балтії. Сьогодні працює в команді аналітиків ISW. І хоча про її досвід можна сперечатися, відверто пропагандистських тез аналітикиня не несе. Ба більше, щодо походження Крістіни Гарвард інформації у відкритих джерелах немає, тож називати її росіянкою без підтверджень не варто.
Росіяни у західних ЗМІ: не все так однозначно
Один із найяскравіших прикладів росіян у Західних ЗМІ — британський вебсайт новин, раніше — щоденна газета The Independent. Власником газети є син російського бізнесмена, який колись служив у КДБ, Олександра Лебедєва, Євген Лебедєв. Перший не приховує, що володіє декількома готелями в Криму і іноді згадує про них у своєму інтерв’ю. Але, як виявили журналісти, готелі були зареєстровані у російському реєстрі або перекуплені вже після анексії. До слова, влітку 2022 прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон повідомив членам парламенту, що у нього були зустрічі без свідків з-поміж інших офіційних осіб з російським бізнесменом, колишнім мільярдером Олександром Лебедєвим. І, як стверджувала газета Sunday Times, щодо Лебедєвих були попередження спецслужб про те, що ця людина може загрожувати національній безпеці.
Втім, якщо проаналізувати публікації видання The Independent, відверто проросійських матеріалів там немає. Заголовки статей бувають на кшталт:
- “Війна росії та України в прямому ефірі: троє дітей із семи загинули під час удару російського безпілотника на АЗС»;
- «Україна може запустити надані США ракети глибше по росії в цілях самооборони, заявляє Пентагон»;
- «МАГАТЕ попереджає, що атаки на атомну станцію на підконтрольній росії українській території загрожують світу».
Та самі публікації об’єктивно аналізують події в Україні та часто критикують путінський режим.
Колишня журналістка «Ехо Москви», а сьогодні журналістка з Вашингтона Каріна Орлова спеціально для Комерсанту українського зазначає – журналістів, які працюють в штаті західних ЗМІ, особливо з початком повномасштабної війни, навіть пригадати не може.
«Коли з’являється щось провокаційне, неоднозначне, мова йде скоріш за все про opinion, “колонки думки”». Туди пишуть абсолютно різні люди, які не працюють у штаті. То, звісно, вони можуть мати давні зв’язки з росією»,
— Каріна Орлова
Різні люди, експерти, яким дають майданчик для роздумів, не лише пишуть колонки у ЗМІ. Вони мають основний вид діяльності, який приносить набагато більше шкоди, – зазначає Орлова. Адже на основі колонок у Washington Post, New York Times ніхто рішення в Білому домі не ухвалює, якщо це не Дональд Трамп. Найяскравіший приклад, за словами Орлової, — Генрі Кісінджер, який мав контакти з росією і до його думки дослухалися.
«Які люди можуть впливати на ухвалення рішення у Вашингтоні? Це — не журналісти. Хіба що журналісти, які роблять розслідування. А от сінк танкери [think tank — аналітичні, дослідницькі центри], люди, які займаються дослідженнями, пишуть різні доповіді, які потім кладуться на стіл адміністрації, не всі, але чимало. От такі люди можуть вплинути»,
— Каріна Орлова
Каріна Орлова, як приклад, називає ще одне прізвище. Самуель Шарап — це політолог з американського Центру розвитку, який робить публікації для американської воєнщини. Зовсім недавно був співавтором аналітичної доповіді з рекомендаціями уряду США щодо політики в Грузії та самопроголошених республік Абхазія та Південна Осетія.
Він працює на Rand Corporation.
Журналістка із Вашингтону зазначає, Самуель Шарап і у Валдайському форумі брав участь, і послідовно виступає за те, щоб Україна якнайшвидше вступила в переговори з hосією.
«Самуель Шарап у 2021 один з небагатьох зрозумів, що біля кордонів України — це ніякі не навчання рф, а готується реальна війна. Але далі він почав намагатися вплинути на адміністрацію, лобіювати адміністрацію, щоб, по-перше, американці заявили, що Україна ніколи не вступить до НАТО, що цей шлях їй закритий, і щоби пішли на поступки путіну. І з того часу він продовжує діяти в цій лінії»,
— Каріна Орлова
Тобі Гатті – ще одна учасниця Валдайського клубу. За словами Каріни Орлової, у 2017 році вона спливла на закритій зустрічі в Atlantic Council, куди приїжджали російські бізнесмени Михайло Фрідман і Петро Авен. На зустрічі вони лобіювали питання, щоб США не включали їх у санкції. Тепер Михайло Фрідман працює на конференції Пітерського міжнародного економічного форуму.
“”Вижити у відкритому суспільстві з росіянами”
Якщо говорити про росіян, які працюють у західних ЗМІ давно, як наприклад, Маша Гессен (The New York Times), Пітер Померанцев (The Guardian), Ольга Семенова (BBC, The Times), то їхні роботи, як правило, спрямовані на об’єктивне висвітлення подій в росії, включаючи політичні, соціальні та економічні питання.
Депутат окружних зборів округу Рок штату Вісконсин, громадський діяч Юрій Рашкін спеціально для Комерсанту українського також констатує – якихось яскравих журналістів російського походження, зокрема у США, не пригадає. Втім, є інші випадки, які лякають:
«Я познайомився на конференції кілька років тому з пропалестинською журналісткою, яка працює на Національному суспільному радіо і вона, здається, у цьому сенсі несе більшу загрозу. Бо палестинці набагато активніші та агресивніші у висловлюванні своєї точки зору, яка кровожерлива та кровопролитна. Не те, що у росіян, в яких «як хоче влада, так і буде», «я людина маленька, політика мене не хвилює». А палестинська журналіскта мене злякала, бо такого типу люди привели наші ЗМІ до того стану, коли вони дивляться на протести в університетах і кажуть: правильно»,
— Юрій Рашкін
Плюралізм думок, з іншого боку, — це демократія, це проблема і сила нашого суспільства, додає Рашкін. Тому що воно відкрите, і тільки так ми можемо перемогти.
«Тут є фундаментальний виклик: як вижити у відкритому суспільстві, відповіддю якого не є «термінова катапульта і всіх назад в росію»,
— Юрій Рашкін
В будь-якому разі, українці сьогодні мають бути готовими — російська пропаганда може проявитися в будь-якому вигляді та від будь-кого на Заході. Бути пильними не лише щодо російських журналістів, а й щодо експолітиків, експертів, громадських та політичних діячів. Завжди треба перевіряти інформацію та читати офіційні джерела.
Анастасія Федор
