Розподілена енергогенерація: чи допоможе вона цієї зими зігріти домівки українців
12 Листопада 11:45
РОЗБІР ВІД 
Зважаючи на посилення ворожих атак та наближення зими, використання об’єктів розподіленої енергогенерації багатьма українцям сприймається нині, як рятівний варіант для забезпечення країни електроенергією та теплом. Наскільки ж потенціал розподіленої генерації в України є достатнім для цього – з’ясовував «Комерсант Український».
В Україні об’єкти розподіленої генерації почали з’являтись, і в достатньо великій кількості, ще задовго до повномасштабного вторгнення. Тим, у кого це викликає подив, можна нагадати, що об’єктами розподіленої генерації, приміром, є ті ж сонячні електростанції різної потужності, які постійно підтримували і підтримують своєю енергією українську енергосистему, забезпечуючи її стабільність. Також у складі цієї потужної енергоспільноти – вітрові електростанції, когенераційні установки, біогазові установки, а також, від недавнього часу, і промислові накопичувачі енергії.
Станіслав Ігнатьєв, доктор технічних наук, експерт Українського інституту майбутнього, так оцінює сукупний потенціал цієї генерації:
«На сьогодні ми маємо, якщо будемо називати розподіленою генерацією і сонячні станції, і вітропарки, то ми маємо 8,2 гігавата встановленої потужності такої генерації. Це фактично як всі наші атомні електростанції».
Але і така потуга сама по собі в умовах війни не є гарантією стабільного постачання електроенергії та тепла.
«Гігавати Зеленського»
Проблеми з енергопостачанням, спричинені ворожими ударами по енергооб’єктах, активізували розбудову розподіленої генерації. У червні минулого року Президент Володимир Зеленський заявив про плани побудувати в Україні до кінця 2024 року 1 гігават розподіленої генерації. А вже 31 грудня стало відомо про фактичне виконання цих планів.
Продовжує Станіслав Ігнатьєв, доктор технічних наук, експерт Українського інституту майбутнього.
«За минулий 2024-й рік, бізнес і територіальні громади побудували 982 мегавата, тобто майже 1 гігават у розподіленій генерації. 587 мегават займають сонячні станції, які побудовані на дахах. Це роблять великі торговельні центри, мережі супермаркетів, логістичні термінали», – констатує фахівець.
Більш повна інформація, представлена на картах, складених Станіславом Ігнатьєвим.
Ще 1 гігават розподіленої генерації, за підрахунками Станіслава Ігнатьєва, з’явився в Україні упродовж першого півріччя 2025 року. Як зазначається у підготовленому ним дослідженні, за перші шість місяців року:
– побудовано державними та приватними компаніями 322 МВт когенераційних установок, що підключені до мереж операторів системи передачі та операторів системи розподілу;
– введено в експлуатацію юридичними особами 318,4 МВт дахових СЕС (за даними реєстрів Держінспекції архітектури та містобудування) без підключення до мереж, а також побудовано 101,4 МВт мережевих промислових СЕС;
– підключено до мереж 84 МВт ВЕС (згідно з даними вітроенергетичної асоціації);
– введено в експлуатацію 20 МВт мережевих накопичувачів (це проєкт ТОВ «ОККО Енерджі» у м. Стрий, метою якого є надання допоміжних послуг НЕК «Укренерго», а 28,2 МВт накопичувачів електроенергії побудовано підприємствами для покриття власних потреб.
Важливо те, що розподілена генерація вже активно працює і допомагає у скрутних ситуаціях. Станіслав Ігнатьєв, зокрема наводить приклад Харкова.
«Дуже важливо, що подібним займаються і водоканали, оскільки, якщо немає стабільного електропостачання, не працює насосна група, то місто фактично залишається без води. І, наприклад, минулої суботи-неділі Харків працював фактично в режимі енергетичного острову. Тобто не було централізованого водопостачання. За рахунок чого працював цей острів? Приміром, допомагають газопоршневі установки, які встановлювались і за рахунок програм міжнародної технічної допомоги, тобто грантів, і за рахунок власних коштів. Наприклад, в минулому році міська рада на 2,2 мільярда гривень провела тендерів лише для таких газопоршневих установок, тобто потужних генераторів, для водоканалів», – зазначає фахівець.
Розподілена альтернатива
Саме про когенераційні установки, насамперед, газопоршневі, заговорили останнім часом, як про певну «альтернативу» у разі виникнення проблем з централізованим теплопостачанням. Чому саме когенераційні установки заслужили такої уваги – зрозуміло. Саме вони можуть одночасно виробляти електроенергію та тепло.
Як пояснюється на сайті однієї з компаній, що займається встановленням подібних установок, зазвичай у ролі енергоносія використовується природний газ, але також можна застосовувати біогаз, дизель чи тверде паливо. Відповідно, є газопоршневі та газотурбінні когенераційні установки, які працюють на природному газі, а також установки на біогазі та твердому паливі.
І там, де про наявність таких установок вчасно потурбувались, вони справді можуть допомогти. Продовжує Дарія Орлова, аналітик ринку електроенергії агенції ExPro.
«В тих умовах, які зараз є, вони дуже корисні для енергосистеми, для теплопостачання, тому що, фактично, коли діють відключення по всій країні, це таке резервне критичне живлення, особливо для об’єктів критичної інфраструктури, для котелень, для водоканалів, для лікарень і так далі. Це дуже важлива складова в енергосистемі, яка допомагає заживити критичну інфраструктуру», – констатує фахівець.
Хоча є і ще більш промовисті приклади – якраз з точки зору можливостей, які відкривають газопоршневі установки. Доктор технічних наук, експерт Українського інституту майбутнього Станіслав Ігнатьєв згадує досвід міста Хмельницький, де і за власні кошти, і за кошти міжнародної технічної допомоги купували газопоршневі установки та встановлювали на великих міських котельнях.
«Чим цікавий цей кейс? Це забезпечує роботу насосної групи, щоб містяни були з теплопостачанням, і додатково це дає теплову генерацію. І ще плюс. Є невеликі котельні, там де немає сенсу встановлювати газопоршневі установки. І ось це перше теплокомуненерго, яке будує власну електромережу, і забезпечує котельні власним електропостачанням. Тобто фактично Хмельницький – це перший обласний центр, який навіть в режимі блекауту може працювати в режимі теплового енергетичного острова», – наголошує фахівець.
Правда, тут варто пояснити: у Хмельницькому над автономним та економічно вигідним енергопостачанням почали працювати ще задовго до повномасштабного вторгнення.
«Ми спочатку встановили дванадцять генераторів і більше не планували, бо не було потреби. Коли почалася велика війна і виникли проблеми з електрикою, ми стали доставляти додаткові генератори», – розповідав більше року тому в інтерв’ю ЕП заступник міського голови Василь Новачок.
На початку, за його словами, йшлося просто про економіку: дешевий газ дозволяв отримувати дуже дешеву електроенергію. Зараз же мова, насамперед, про безпеку та резервне живлення. Тим більше, що ціна на газ вже зовсім інша. Та й з газом проблеми.
Про це говорить і Дарія Орлова, аналітик ринку електроенергії агенції ExPro.
«Чимало таких установок використовують газ, тобто це така газова генерація. І, відповідно, потрібен додатковий ресурс. І це може бути відносно дорога електроенергія. Ціну на газ для таких установок дещо підняли, хоча вона все одно все ще залишається пільговою. Також зараз актуальним є питання поставок газу з огляду на удари по газовій інфраструктурі», – констатує Дарія Орлова.
І це не всі проблеми, які доводиться долати тим, хто на місцях облаштовує подібні установки. Продовжує Станіслав Ігнатьєв.
«Особливо в малих містах і прифронтових, де були закуплені такі установки, виникають проблеми з їх встановленням. Наприклад, місто Вознесенськ у Миколаївській області. Там більшість бізнесу виїхало, міський бюджет не наповнюється. А коштів для встановлення газопоршневої установки потрібно приблизно стільки ж, скільки коштує сама установка», – констатує експерт.
Радує хоча б те, що, як зазначає Станіслав Ігнатьєв, дозвільні процедури зараз максимально спрощено.
«Раніше до півроку займало підключення до газових розподільчих мереж, на сьогодні цей період зменшений до 30-ти календарних днів. Що стосується погодження проєктної документації з обленерго і «Укренерго», то рівно дві доби згідно зі спеціальною постановою їм відведено на погодження проєктної документації», – зазначає фахівець.
Та й кошти, коли дуже потрібно, знаходяться. 22 жовтня після ворожої атаки на київські об’єкти критичної інфраструктури без гарячої води залишилось чимало будинків у 7 районах столиці. І вже 24 жовтня стало відомо, що міська влада спрямувала 548 мільйонів гривень на забезпечення безперебійної роботи та енергонезалежності систем водопостачання й водовідведення. Але тут виникає логічне питання: чому на це не знайшлось достатньо коштів раніше.
Автор: Сергій Василевич
