Розподілена стабільність: як малі і великі «енергетичні острови» змінюють енергосистему України
26 Грудня 14:56
РОЗБІР ВІД 
У 2025 році в українських містах і містечках продовжували розбудовувати розподілену генерацію, яка вже забезпечує і ще забезпечуватиме стабільне енергопостачання споживачів. Наскільки успішно і де саме це здійснюється – з’ясовував «Комерсант Український».
На енергетичній карті України можна відшукати чимало «енергетичних островів». Різних – великих і маленьких, зі знаком «плюс», які мають здатність більш-менш автономно забезпечувати себе електроенергією, і зі знаком «мінус», де з таким забезпеченням є проблеми. До категорії останніх можна, мабуть, віднести енергосистему Одеси. Там удари ворога по підстанціях обленерго, що ускладнює передачу електроенергії, а також недостатність місцевої генерації призвели до тривалих проблем з енергозабезпеченням і оголошення надзвичайної ситуації державного рівня.
За оцінками експертів, перспектива стати подібними «енергетичними островами» з тих же причин нависає, на жаль, і ще над двома великими містами Лівобережжя України – Дніпром та Києвом. Натомість про Харків є достатньо підстав говорити як про «енергетичний острів», що може забезпечити стабільність електропостачання.
Харківська енергонезалежність
Про те, що у Харкові реалізується перший в Україні проєкт зі створення децентралізованої системи життєзабезпечення і за результатами його втілення в обласному центрі з’явиться так званий «енергетичний острів», стало відомо в середині 2024 року.
Як пояснював міський голова Харкова Ігор Терехов, це допоможе місту позбутися залежності від централізованих систем та навіть дозволить відрегулювати тарифи. У грудні цього року харківський міський голова дякував французьким партнерам та особисто Послу Франції в Україні Гаелю Весьєру за постачання обладнання, критично важливого для спільних проєктів у сфері енергетики й водопостачання.
Асоційований експерт «Українського інституту майбутнього», доктор технічних наук Станіслав Ігнатьєв, говорячи про функціонування Харкова в режимі «енергетичного острова», в інтерв’ю виданню «Комерсант Український» наводив приклад із забезпеченням водопостачання:
«Завдяки чому працює цей острів? Приміром, допомагають газопоршневі установки, які встановлювалися і за рахунок програми міжнародної технічної допомоги (грантів), і за власні кошти. Наприклад, минулого року міська рада на 2,2 мільярда гривень провела тендерів лише для таких газопоршневих установок для водоканалів», – зазначає фахівець.
Розбудова харківського «енергетичного острова» триватиме і наступного року.
«Цей проєкт вже довів свою ефективність. Ми будемо й надалі розбудовувати «енергетичний острів», адже його ефективність доведена життям, і харків’яни це бачать», – наголосив міський голова Харкова в ефірі національного телемарафону.
Після ворожих обстрілів енергооб’єктів 24 грудня Ігор Терехов повідомив, що там, де це технічно можливо, місто вимушено переходить у режим «енергоострова», щоб зменшити наслідки для містян.
Гроші на розбудову харківського «енергетичного острова» вже закладено в міський бюджет.
Від централізації до децентралізації
Централізація – це радянський спадок української енергосистеми. Основою генерації були і поки що є великі енергооб’єкти – атомні, теплові та гідроелектростанції. Але атаки останніх років вказали на вразливість такої моделі. Очевидним є напрямок змін: перехід до розподіленої та автономної системи, де джерела генерації максимально наближені до споживача.
Аналітик ринку електроенергії агенції ExPro Дарія Орлова пояснює:
«Енергетичний острів – це маленька частина великої енергосистеми, яка за потреби може працювати автономно. Важливо мати достатню кількість об’єктів генерації (наприклад, газових установок). Вони не працюють ізольовано постійно, але мають таку можливість, якщо виникають проблеми в Об’єднаній енергосистемі України».
Генеральний директор «Вінницяобленерго» Юрій Касіч в інтерв’ю радіокомпанії «Місто над Бугом» не так давно також розповідав про особливості функціонування енергетичних островів.
«Енергетичний острів – це фактично дуже малесенька енергетична система, в якій мають бути обов’язкові складові – з одного боку, споживач і, з іншого боку, виробник, тобто електростанції. І яка може працювати ізольовано від іншої великої енергосистеми. Але в нормальному режимі острів працює синхронно з великим енергетичним об»єднанням, тобто в складі Об’єднаної енергосистеми України», – пояснив посадовець.
За його словами, останнім часом йдеться про створення «енергетичних островів» навколо малих електростанцій. Перевагою такого підходу є, зокрема те, що малі електростанції неможливо одночасно пошкодити. На переконання Юрія Касіча, майбутнє за енергосистемою у вигляді величезного енергетичного острова, який складається з тисяч менших островів, і ці острови повинні працювати паралельно з іншими, а при необхідності бути самодостатніми.
ДЕнергодержава тисяч островів
Самодостатніх «енергетичних островів», різних за розмірами й потужністю, в Україні вже чимало.
Принаймні, якщо виходити з того, що на неофіційний острівний статус можуть претендувати, приміром, підприємства та установи, які облаштували дахи своїх будівель сонячними панелями або встановили поруч з ними когенераційну установку, здатну одночасно виробляти і електричну енергію, і теплову. Якщо установок більше, то й можливостей більшає.
Доктор технічних наук Станіслав Ігнатьєв в інтерв’ю виданню «Комерсант Український» згадував про досвід міста Хмельницький, де і за власні кошти, і за кошти міжнародної технічної допомоги купували газопоршневі установки та встановлювали на великих міських котельнях.
«Це теплокомуненерго, яке будує власну електромережу, і забезпечує котельні власним електропостачанням. Тобто навіть під час блекауту може працювати в режимі теплового енергетичного острова», – наголошує фахівець.
Хоча є важливе уточнення. Як розповідав свого часу в інтерв’ю ЕП заступник міського голови Василь Новачок, над автономним енергопостачанням в місті почали працювати ще задовго до повномасштабного вторгнення.
«Ми спочатку встановили дванадцять генераторів і більше не планували, бо не було потреби. Коли почалася велика війна і виникли проблеми з електрикою, ми стали доставляти додаткові генератори», – розповідав Василь Новачок.
Мають подібний досвід і в Черкасах. Виступаючи не так давно в студії видання «ВиЧЕрпно» керівник комунального підприємства «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась повідомив, що в місті вибудували багаторівневу систему захисту від електричного блекауту та створили власну генерацію електроенергії.
А ще в Україні зростає кількість водоканалів, які встановлюють резервні джерела живлення, зокрема установки з відновлюваних джерел енергії з метою забезпечення стабільного водопостачання в умовах регулярних відключень електричної енергії.
Цим похвалились у Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ).
У статті, розміщеній на сайті Асоціації європейських регуляторів водних ресурсів, зазначено, що використання альтернативних джерел енергії дозволяє українським водоканалам не лише підвищити свою стійкість до надзвичайних ситуацій, а й поступово перейти до енергонезалежної моделі управління. Аби відчути масштаб змін, можна ще навести «свіжі» дані Міністерства розвитку громад та територій, яке назвало нинішній рік «переломним у розвитку розподіленої генерації».
Відомство повідомило, що міжнародні партнери з початку 2025 року передали Україні 962 одиниці обладнання для розподіленої генерації – 566 когенераційних установок, 368 модульних котелень, 28 газотурбінних установок.
Завдяки цьому в енергосистему додано понад 450 МВт генеруючих потужностей.
І, нарешті, для повноти картини інформація від голови парламентського комітету з питань енергетики Андрія Геруса.
Він повідомив, що у 2025 році, зокрема збудовано і введено в експлуатацію понад 1000 МВт сонячної генерації, приблизно 500 МВт газової генерації й близько 500 МВт потужності установок зберігання енергії.
А ще, за його даними, вже приблизно 70 підстанцій мають бетонний захист. Скільки підстанцій не мали достатнього захисту і були зруйновані, на жаль, не повідомляється. Мабуть, багато, зважаючи на те, що відключення світла в домівках українців, на жаль, коротшими не стають.
Автор: Сергій Василевич
