Швидше – не завжди краще: як “фінансовий безвіз” полегшить перекази з України в Європу і посилить фінмоніторинг
10 Квітня 16:37
РОЗБІР ВІД 
Україна зусиллями народних депутатів впритул наблизилась до початку процесу інтеграції у європейський фінансовий простір і нормативного оформлення так званого «фінансового безвізу». До чого готуватись українському бізнесу та громадянам – з’ясовував «Комерсант Український».
Наблизити Україну до Єдиної зони платежів у євро (SEPA) має відповідний законопроєкт, який вже готовий до розгляду в сесійній залі. Власне, в парламенті ще не так давно було два законопроєкти на цю тему – урядовий і альтернативний. В профільному парламентському комітеті підготували третій – доопрацьований – під номером 14327-д, у якому все, що викликало запитання у членів комітету, було деталізовано, уточнено, вдосконалено і збалансовано. Наскільки вони зробили це успішно і мають оцінити колеги в сесійній залі. Беручи до уваги при цьому і те, що цей документ є одним із чотирьох євроінтеграційних законопроєктів, ухвалення яких має розморозити отримання коштів у сумі $3,35 млрд від Світового Банку. Але мова не лише про ці кошти.
Швидше і дешевше
SEPA (Single Euro Payments Area) – це єдина зона платежів у євро, перевагами якої вже користуються понад 500 мільйонів людей та бізнес у 42 країнах Європи. Поки що міжнародні перекази в євро з України здебільшого виконуються через систему SWIFT. Приєднання ж до єдиної зони платежів у євро має пришвидшити і здешевити такі перекази. Вони будуть стандартизованими і здійснюватимуться за єдиними правилами для всіх країн-учасниць SEPA. Що, власне, і дає підстави говорити про «фінансовий безвіз».
Як порахували у Мінфіні, приєднання до SEPA дозволить Україні щороку економити на міжнародних переказах 70-100 млн євро. Для 120 тисяч українських малих та середніх підприємств, які регулярно експортують до ЄС, річна економія складе близько 4 тисяч євро на одну компанію.
Економіст Борис Кушнірук погоджується з тим, що завдяки приєднанню до SEPA платежі з України до країн єврозони стануть швидшими та дешевшими. Але не радить перебільшувати значення цього для населення.
«Пересічні громадяни не так часто здійснюють подібні платежі. Якщо ж хочуть щось придбати за кордоном, то роблять через ті ж маркетплейси. А ось бізнес дійсно має відчути переваги: пришвидшити розрахунки і краще контролювати процеси. Бо якщо платежі зараз здійснюються за звичайним процедурами, вони можуть затягуватись на рівні банків і банків-кореспондентів. Тому з цієї точки зору, безперечно, це вигідно. І крім того, там і комісії можуть бути нижчими, тобто бізнес таким чином фактично платитиме менше. А враховуючи, що частка наших розрахунків саме в євро збільшується і зона Європи стає головною з точки зору нашого торговельного партнера, то це точно можна вважати позитивом», – наголошує фахівець.
При цьому, сам Борис Кушнірук вважає, що швидко – це не завжди краще. Тим більше, якщо йдеться про банківські платежі.
«Є такий банківський термін: «гроші мають ночувати». І я прихильник такого підходу. Мається на увазі, що будь-який платіж, який прийшов сьогодні, він не може бути сьогодні ж відправлений з банку. Для нас нині абсолютно нормально, коли ми ганяємо гроші по кількох рахунках упродовж дня. А в Європі це не прийнято. До того ж, в Україні це не дуже добра історія, бо створює можливість для шахрайства, де чимало базується на тому, що гроші сьогодні відправлені і сьогодні ж їх з того банку, куди вони надійшли, буде знято. Тобто можливості подумати і зупинити процес фактично немає. Якщо ж «гроші будуть ночувати», то принаймні до ранку наступного дня у людей, зателефонувавши в банк, буде можливість зупинити платіж», – зазначає фахівець.
За його словами, від цього виграли б і банки, і громадяни.
Більше контролю, але чи для всіх
Приєднання України до Єдиної зони платежів у євро – це не лише про переваги у вигляді більш дешевих і швидких переказів, але й про додаткові європейські вимоги, зокрема у сфері фінансового моніторингу. Звідси і побоювання з приводу можливого посилення контролю за громадянами, а також сумніви щодо дотримання банківської таємниці. Підставою для таких побоювань та сумнівів стало, приміром, заявлене в законопроєкті створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб. У Нацбанку та Мінфіні заспокоюють:
«Створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб, що адмініструватиметься Мінфіном, міститиме лише IBAN, ПІБ власника та назву банку. Залишки коштів, рухи по рахунках, вміст сейфів чи дата відкриття/закриття не включаються!» – наголошують у Мінфіні.
У Нацбанку ж запевняють, що збереження банківської таємниці є важливою і необхідною умовою для забезпечення довіри клієнтів до банківського сектору і запевняють, що створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів не змінює цього, оскільки інформація зберігатиме статус таємної і відповідно захищатиметься.
Економіст Борис Кушнірук вважає побоювання, що створення згаданого реєстру може загрожувати банківській таємниці, перебільшеними.
«Коли є індивідуальний рахунок, як ми кажемо – IBAN, то це все одно користувача ідентифікує. Він вказує, хто і в якому банку обслуговується, тобто надає достатньо повну інформацію, яку той же Нацбанк бачить. Він не повинен бачити всі операції, які ви проводите, куди ви платите, за що ви платите. Цього не видно. І те, що буде функціонувати, скажімо, реєстр рахунків, то формально це є і зараз. Наприклад, згідно з вимогами податкового законодавства, інформація про відкриття будь-якого рахунку у будь-якому банку, депозитного рахунку чи для поточних операцій, автоматично передається в податкову. Важливо, щоб інформація про операції по цих рахунках – за що ви платите, кому платите – не поширювалась. Це якраз і захищено банківською таємницею», – констатує експерт.
Але все ще є питання до того, кому і як саме надаватиметься інформація з Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб. У Мінфіні пояснюють, що доступ до реєстру матимуть лише уповноважені державні органи: Держфінмоніторинг, АРМА, НАЗК, органи прокуратури України, НАБУ, БЕБ, ДБР, Національна поліція України, СБУ. В статті ж 37 законопроєкту зазначається, що надаватиметься інформація з Реєстру «у порядку спеціального доступу у формі безпосереднього, у тому числі автоматизованого доступу та/або електронної інформаційної взаємодії між електронними реєстрами». Тобто можна зробити висновок, що це відбуватиметься без попереднього погодження запитів.
Старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охріменко у дописі для «Європейської правди», порівнюючи українські пропозиції та європейську практику, наголошує, що в ЄС подібні реєстри зазвичай працюють через систему запитів і зовнішнього контролю. Вона наводить приклад Польщі, де правоохоронці отримують доступ до фінансової інформації лише за письмовим та обґрунтованим запитом керівника відповідного органу, і кожне таке звернення фіксується у спеціальному реєстрі запитів, дані якого прямо надаються для перевірки керівнику Управління з питань захисту персональних даних. Натомість в Україні, за словами Яни Охріменко, пропонується більш жорстка модель.
«У порівнянні з тією ж Польщею, Україна дійсно планує запровадити більш жорстку модель контролю, про що свідчать автоматизований доступ до Реєстру проти обґрунтованого запиту, відсутність незалежного аудиту запитів та досить широке коло потенційних користувачів з прямим доступом. Навіть за API-доступу можна запровадити диференційовані рівні доступу для різних органів та вимогу зазначати конкретне провадження та підставу запиту, з автоматичною фіксацією мети і забороною вторинного використання без окремого погодження. Окрім того, можна прописати незалежний реєстр звернень (з обов’язковими полями: орган, посадова особа, номер провадження, підстава, обсяг даних) і зробити його доступним для регулярного аудиту уповноваженим органом», – зазначає фахівчиня.
Не дивно, що саме положення щодо спеціального доступу компетентних державних органів до інформації в реєстрах, стало предметом окремою дискусії на засіданні профільного комітету, як і питання строків набуття чинності законопроєктом. Результатом обміну думками стала фіксація в доопрацьованому комітетському проєкті компромісної норми. Вона передбачає набуття чинності положеннями щодо доступу до зазначеної інформації за шість місяців до дня вступу України в Євросоюз.
Автор: Сергій Василевич
