Сі Цзіньпін прибирає військову еліту, у Пекіні заговорили про змову: що відбувається насправді
26 Січня 17:02
РОЗБІР ВІД 
Голова КНР Сі Цзіньпін розпочав розслідування проти одного з найвпливовіших військових керівників країни, продовжуючи жорстку кампанію проти корупції та проявів нелояльності в армії.
Про це пишуть The Wall Street Journal та The Washington Post.
Під удар потрапили двоє генералів найвищого рангу. Серед них — Чжан Юся, старший заступник голови Центральної військової комісії Комуністичної партії Китаю, який де-факто керував збройними силами.
Разом із ним перевіряють і генерала Лю Чженьлі — очільника Об’єднаного штабу Народно-визвольної армії Китаю, відповідального за оперативне планування та ведення військових дій. Обох підозрюють у серйозних порушеннях партійних норм і законодавства КНР.
75-річний Чжан Юся є найвищим за рангом генералом у країні та входить до складу Політбюро Компартії Китаю, яке налічує 24 члени.
Справи проти Чжана і Лю, ключових учасників військової модернізації та одних із небагатьох китайських генералів із реальним бойовим досвідом, демонструють масштаб намірів Сі Цзіньпіна усунути офіцерів, яких вважають корумпованими або політично ненадійними.
За останні роки десятки високопоставлених військових та керівників оборонної галузі були відсторонені, що, як зазначає WSJ, ставить під сумнів спроможність Китаю швидко створити армію, здатну на рівних протистояти західним силам.
Відсторонення Чжана є сигналом прагнення Сі Цзіньпіна зосередити всю владу у власних руках.
«Фактично лише Чжан мав такий рівень військового авторитету, який дозволяв йому потенційно кинути виклик Сі», — зазначив Юнь Сунь, керівник китайської програми аналітичного центру Stimson Center у Вашингтоні. «Тепер уся влада повністю сконцентрована в руках Сі».
Чжан пережив попередні хвилі чисток серед генералітету й залишався на посаді значно довше за встановлений пенсійний вік. Його усунення свідчить про нагальне бажання Сі жорстко впорядкувати систему.
Зміни у військовому керівництві Китаю відбуваються на тлі планів Сі Цзіньпіна прискорити модернізацію армії та досягти стратегічних цілей, зокрема задекларованого наміру здійснити вторгнення на Тайвань до 2027 року.
Внутрішні ризики для Китаю: чому сценарій перевороту не можна виключати
Керуючий партнер Національної антикризової групи, політичний експерт Тарас Загородній в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» окреслив низку внутрішніх факторів, які створюють потенційні ризики для стабільності влади в Китаї.
За словами експерта, навіть усередині китайського політичного істеблішменту немає повного консенсусу щодо нинішнього зовнішньополітичного курсу Пекіна.
«Не всі розділяють таку агресивну політику Китаю, точніше — її демонстрацію. Частина еліт підозрює, що це може закінчитися для країни погано, адже США залишаються США і мають величезний набір інструментів впливу», — зазначає Загородній.
Однією з ключових проблем нинішнього керівництва КНР експерт називає відхід від принципу ротації влади, закладеного Ден Сяопіном.
«Сі Цзіньпін фактично порушив правило, за яким керівник мав змінюватися кожні 10 років і не мав права переобиратися. Китайці свого часу запровадили це правило, дивлячись на деградацію Радянського Союзу», — пояснює він.
За словами Загороднього, радянський приклад показав, до чого призводить довічне перебування при владі:
«Коли одні й ті самі люди сидять по 20–30 років, система закостеніває і втрачає здатність адекватно сприймати реальність».
Політолог наголошує, що концентрація влади в руках однієї особи неминуче породжує напруження серед нижчих та середніх ланок партійної номенклатури.
«Фактично Сі Цзіньпін переобрав сам себе пожиттєвим імператором. Це створює тиск знизу. Уявіть 30–40-річного амбітного функціонера, який розуміє: нічого не зміниться ні через 10, ні через 20 років», — каже Загородній.
За його словами, відсутність перспектив демотивує та радикалізує еліти:
Автократія, репресії та історичні паралелі
Загородній проводить пряму аналогію з радянською системою, де стабільність підтримувалася не виборами, а страхом.
«При Сталіні не було виборів, але були постійні чистки. Як це не парадоксально, це забезпечувало постійний притік нових кадрів», — зазначає експерт.
Він додає, що припинення репресій призвело до застою:
«Коли Хрущов припинив розстріли й почалося “бережне ставлення до кадрів”, чиновники почали сидіти на посадах по 30 років. Це і створило небезпечні тенденції у владі».
На думку експерта, головна загроза такої системи — ризик фатальної помилки на найвищому рівні.
«Коли навколо однієї людини концентрується вся влада і немає ротації, різко зростає ймовірність стратегічної помилки, яка може обвалити всю систему», — підкреслює він.
Загородній визнає, що автократичні системи можуть бути ефективними в короткостроковій перспективі. Водночас він наголошує на їхній крихкості:
«Демократія часто виглядає незграбною, але вона більш стійка. В автократії завжди є ризик “чорного лебедя”, який зруйнує все».
Підсумовуючи, експерт зазначає, що подібні процеси характерні для будь-якої автократичної держави.
«Я не виключаю, що такий сценарій у Китаї можливий. Це універсальна проблема: або режим компенсує відсутність ротації ефективними репресіями, або система починає тріщати зсередини».
Отже, події навколо усунення найвищих військових керівників Китаю свідчать, що антикорупційна кампанія Сі Цзіньпіна дедалі більше перетворюється на інструмент остаточної концентрації влади. Усунення фігур масштабу Чжана Юся не лише ліквідовує потенційних конкурентів, а й руйнує баланс усередині системи, яка тривалий час трималася на ротації, компромісах і внутрішніх стримуваннях. Відмова від цих механізмів робить режим більш керованим у короткостроковій перспективі, але водночас значно підвищує ризики системних збоїв, помилкових стратегічних рішень і внутрішніх потрясінь. У цьому сенсі Китай дедалі більше рухається шляхом класичної автократії, стабільність якої тримається не на інституціях, а на особистій лояльності до одного лідера.
