Спроба закрити рота ЗМІ чи законодавча необхідність: що задумали протягнути через Цивільний кодекс
25 Вересня 16:47
РОЗБІР ВІД 
У Верховній Раді з’явився проєкт Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) положень книги другої. З назви не зовсім зрозуміло, про що йдеться, однак документ пропонує внести низку змін до Цивільного кодексу, які передбачають посилення відповідальності за поширення інформації, а також нові процедури спростування. У першу чергу під прицілом — медіа, і чим це може обернутися, з’ясовував «Комерсант український».
Якщо розглядати загалом, мета законопроєкту — доволі благородна.
– Адаптація цивільного законодавства до цифрової епохи — тобто захист особистих прав людини в інтернеті, а також захист від ризиків, пов’язаних із використанням штучного інтелекту.
– Усунення прогалин у правовому регулюванні біомедичної сфери — зокрема деталізація репродуктивних прав, а також регулювання питань донорства і трансплантації.
– Поліпшення захисту персональних даних — у тому числі чіткі механізми захисту біометричних і генетичних даних, а також закріплення права на забуття.
– Розширення і деталізація особистих прав юридичних осіб та можливість їх застосування до інших суб’єктів приватних правовідносин.
– Деідеологізація (дерадянізація) законодавства — відмова від застарілих термінів на кшталт «особисті немайнові права» і перехід до європейської концепції «особистих прав», яка підкреслює їхню самостійну цінність та фундаментальність.
Адвокат Роман Лихачов вважає, що у цьому законопроєкті багато нових положень, адаптованих до європейських норм. З огляду на те, що наш Цивільний кодекс був ухвалений дуже давно й у ньому збереглося чимало норм, які діяли ще за часів СРСР, документ є своєчасним.
«У більшості він містить ключові моменти, які стосуються охорони майна, зниклих безвісти та їхнього майна. Є окремі статті щодо супроводу ветеранів, а також удосконалено питання захисту дітей, які зараз виписані розмито. У законопроєкті враховано навіть воєнні реалії», — розповідає «Комерсант український» Роман Лихачов.
Інтернет під пильним контролем
Водночас, як зазначає адвокат, окрім позитивних новацій, у законопроєкті є й спірні положення, які стосуються ЗМІ. З одного боку, в інтернеті на різних платформах часто з’являються негативні матеріали про когось або ж інформація подається некоректно. Наприклад, затриманого за підозрою у кримінальному правопорушенні вже називають винним — без рішення суду. Публікують його прізвище, фото. Деякі блогери, журналісти чи громадські діячі не дотримуються елементарних правил. Саме тут, на думку Романа Лихачова, і потрібен правовий порядок.
Нардепи пропонують закріпити такі особисті права у цифровому середовищі:
Право на цифровий образ
— Захист акаунтів, профілів, аватарів від підробок і викрадення цифрової ідентичності.
Право на цифрову приватність
— Захист метаданих, історії пошукових запитів, геолокації тощо.
Право на забуття
— Можливість вимагати видалення застарілої або недостовірної інформації з відкритого доступу та пошукових систем.
Право на захист від дипфейків
— Заборона створення або використання зображень і голосу, згенерованих ШІ, без згоди людини.
Право на інформаційний спокій
— Можливість не брати участі в робочих комунікаціях (дзвінках, повідомленнях) поза робочим часом.
Тиск під виглядом захисту особистих прав
Але медійна сфера також опинилася під тиском. А саме: розширено підстави для заборони поширення інформації. Тепер суд може заборонити публікацію ще до її виходу, якщо існує ризик порушення особистих прав.
Уведено чітке визначення «недостовірної інформації». Прописано обов’язковий механізм спростування (як, де й у який термін це має бути зроблено). Прямо зазначено, що спростування не залежить від вини журналіста або редакції.
Вперше детально врегульовано, як має відбуватися спростування в інтернеті: на тому ж URL, у тій же соцмережі, із відповідними позначками, видимістю, строками тощо.
Уведено право на «відповідь» і «примирення», тобто громадянин може вимагати можливість висловитися (навіть якщо інформація правдива). Вибачення стає формою компенсації, але не скасовує інших вимог. Якщо недостовірна інформація містилася в документі (в тому числі медійному) — його потрібно відкликати, скасувати або знищити.
У підсумку навіть без вини журналіста або редакції, за недостовірну інформацію доведеться: опублікувати спростування; виплатити компенсацію; пройти судовий розгляд.
ЗМІ стають більш вразливими
ЗМІ стають більш уразливими — особливо якщо працюють із резонансними темами (антикорупційні розслідування, скандали, політика), вважають юристи. Але не менше відповідальності буде і на блогерах.
«Недостовірну інформацію можна легко оскаржити, навіть якщо вона була поширена ненавмисно. А будь-який користувач інтернету або ЗМІ, який поширив брехню, має публічно й вчасно її спростувати. Відповідь і спростування — різні форми захисту, і використовувати можна обидві. Нові норми зобов’язують ЗМІ, блогерів, YouTube- і Telegram-канали точно вказувати джерела, уникати бездоказових звинувачень, оперативно реагувати на претензії. Закон посилює захист честі та репутації, зокрема й у цифровому середовищі. Не виключено, що публічні особи чи олігархи будуть використовувати нові норми для тиску на ЗМІ або заборони публікацій ще до їх виходу, аби змусити ЗМІ спростувати навіть правдиву, але незручну інформацію (прикриваючись “порушенням особистих прав”)», — зазначає адвокат Валентин Серков.
У законопроєкті зазначено, що особисті права — це немайнові права, які невіддільні від особи. Якщо такі права будуть закріплені розширено, ЗМІ доведеться обережніше ставитися до публікацій, у яких фігурують персональні дані, цифрові образи тощо. Лінія між свободою слова та захистом особистості стане тоншою. ЗМІ можуть бути притягнуті до відповідальності за порушення нових цифрових прав (наприклад, за публікацію без згоди).
Якщо особисті права будуть закріплені не лише за фізичними, а й за юридичними особами — це може означати, що компанії та ЗМІ також зможуть вимагати захисту персональних прав (у певних випадках). ЗМІ доведеться враховувати, що не лише громадяни, але й організації можуть подавати претензії до публікацій.
У що це виллється для ЗМІ:
– ЗМІ не зможуть використовувати акаунти, аватари, профілі як «ілюстрації» до подій без згоди, особливо якщо це може виглядати як маніпуляція або викривлення.
– Заборонено збирати та публікувати метадані, історію запитів, геолокацію тощо — ЗМІ доведеться перевіряти, чи не порушують вони цифрові сліди особи.
– Особа зможе вимагати видалення матеріалів — навіть з архівів ЗМІ чи пошуковиків — якщо вважає інформацію «застарілою» або «неправдивою» (право на забуття). Це створює виклик: коли видалення обґрунтоване, а коли — суперечить свободі слова.
– ЗМІ будуть зобов’язані перевіряти, чи не використовують зображення або аудіофайли, які можуть бути сприйняті як створені ШІ без дозволу (наприклад, монтаж, синтез голосу).
– Право на інформаційний спокій може обмежити контакт ЗМІ (запити, повідомлення) поза робочим часом, особливо якщо журналісти спілкуються напряму з особою.
Автор: Алла Дуніна
